Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, таки спромоглася ошелешити населення новими цінами на газ. Усі знали, що блакитне паливо дорожчатиме; у кухнях та курилках обговорювали: у два-три рази? Невже учетверо? Більше? Нацкомісія вирішила питання з розмахом — а у шість разів із хвостиком не хочете?! З 1 квітня вартість кубометра газу населенню обходитиметься у 7,188 гривні, і не важливо маєте ви лічильник чи ні (раніше громадяни, що обладнали квартири засобами обліку, сплачували за куб трохи менше). Так, є певні преференції тим, хто використовує газ не тільки для приготування їжі, а й для опалення. В холодну пору року (її «документально» вирішили подовжити на місяць, і тепер «зима» в нас, відповідно до владних рішень, триває з початку жовтня до кінця квітня) вони сплачуватимуть удвічі менше. Але лише до 200 кубів на місяць коштують «пільгові» 3,6 гривні (зараз 1,1 гривні), усе, що спожив понад норму, — плати по повній.
Якщо відверто, таке знущання над громадою аж ніяк не очікувалось. Так, подорожчання мало відбутися: оті сім-десять гривень за газ у конфорці на людину за місяць були заниженою ціною. Але підняти одноразово тариф у шість разів!.. Навіть не знаю, чи десь у світі проводили такий експеримент над співвітчизниками. Наскільки обґрунтований економічно крок влади? Варто поглянути на ситуацію на ринку.

Минулий «газовий» рік запам’ятається двома рекордами. Ми уперше за останні десятиліття спожили менше п’ятдесяти мільярдів кубометрів газу, причому значно менше! Тенденція скорочення обсягів використаного газу спостерігалася безупинно останнім часом, але щоб настільки!.. Один із варіантів газового балансу тодішньої влади на 2014-й передбачав (після того, як Росія знизила ціну «під Януковича» до 268,5 долара за тисячу кубометрів) зростання споживання аж до 68,3 мільярда кубів. Тобто ми мали поглибити залежність від «кремлівської голки». Але не так сталося: Революція гідності змела минулий режим, і Україна обрала курс на Європу в політичному, і в газовому сенсах. За підсумками минулого року Україна спожила лише 42,6 мільярда кубів замість 50,4 мільярда 2013-го («кримський фактор», що не потрапив до статистики з березня, особливо і не треба враховувати — не змінить суттєво картинки, бо споживання на півострові становить близько 1,7 мільярда кубів, а стільки ж продукує на рік «Чорноморнафтогаз», вкрадений у нас росіянами після окупації). Отже, практично половина використаного блакитного палива — це вітчизняний продукт (а це варто запам’ятати для подальших розрахунків).
Другий переможний факт: ми майже удвічі скоротили закупки палива в «Газпрому» до 14,5 мільярда кубів, натомість із Європи прокачали п’ять мільярдів кубометрів, що в 2,4 раза більше, ніж 2013-го. Тобто залежність від Кремля падає, причому це вкрай зручно не тільки з політичної точки зору, а й з економічної, бо на заході ми купуємо дешевше. До прикладу, на поточний квартал російська ціна для України становить 329 доларів за тисячу кубів, а в Європі ми купуємо дешевше, ніж за три сотні. І не виключено, що надалі качатимемо від західних партнерів за ціною близько 250 доларів, тим паче, що наразі і Угорщина, і Словаччина, і Польща без проблем постачають нам блакитне паливо через свою територію. Плани на цей рік? Шістдесят відсотків імпорт з Європи, з Росії — решта.
Отже, наразі близько половини газу для наших потреб ми отримуємо з-за кордону приблизно за 300 доларів. А скільки ж коштує вітчизняний енергоресурс?
Ця цифра завжди була загадкою. Особливо не афішувалася, бо, як зазвичай казали, український газ використовується для населення. Тому й не хотіла влада визнавати, наскільки він дешевий. Нині ситуація змінилася: на сайті НАК «Нафтогаз України» кожний охочий може побачити цифри. Минулоріч вітчизняний видобуток знизився (як вже йшлося передусім через поцуплений Москвою «Чорноморнафтогаз») на мільярд кубів і становив 20,5 мільярда. Левова частка припадає на державну компанію «Укргазвидобування» — 15,1. Скільки їй платять за паливо? Краще, мабуть, навести цитату січневої інформації з сайту «Нафтогазу», аби кожен міг зробити свої висновки.
«Державна компанія «Укр-газвидобування» отримує 349 грн.  за тис. куб. м газу до сплати ренти. За підрахунком Нафтогазу, повна економічна собівартість для «Укргазвидобування», що дозволить залучити інвестиції для розробки нових родовищ та збільшення видобутку газу, складає близько 220 дол. за тис. куб. м без врахування рентних платежів. Весь газ, видобутий «Укргазвидобуванням», направляється на покриття потреб українських домогосподарств. Цей газ покриває близько 70% потреб населення в газі та теплі. Решту газу для потреб населення та пільгових категорій споживачів «Нафтогаз» імпортує за ринковою ціною».
Не будемо сперечатися, скільки мають платити компанії «Укргазвидобування», бо маємо факт: реально вона отримує 349 гривень за тисячу кубів! Тобто 0,35 копійки за кубометр! А скільки сплачуєте ви? Скільки віддає кожен громадянин України за газ у конфорці? Мінімальна ціна за куб — 1,089 гривні. Ті, хто не має лічильника, відповідно до норм отримують газ по 1,299 гривні. Хто споживає багато ресурсу — понад шість тисяч кубів на рік — взагалі має платити 3,645 гривні. Відчуваєте різницю між закупівельною ціною у видобувників та тим, що ми платимо?
Так, вітчизняного газу для населення і підприємств теплокомуненерго дещо не вистачає (якщо бути повністю об’єктивним, то варто відзначити: видобуток «Укргазвидобування» та «чисте» споживання газу громадянами торік повністю співпали — 15,1 мільярда кубів). Тобто доводиться «домішувати» дорогий імпортний газ для потреб громади. Варто ще врахувати кошти на транспортування магістральними мережами, постачання облгазами споживачу, але однак, здається, що усі ці затрати утиснуться у рівень гривні з хвостиком за куб для споживачів на тлі ціни закупівлі в головного постачальника — 35 копійок.
Тобто підстав для збільшення тарифу для населення, якщо користуватися «формулою» вітчизняний газ — на потреби громадян, немає! А може, це субсидіювання громадою промисловості? Теж не схоже, бо виробництво отримує газ за ціною 7466,88 гривні за тисячу кубів. Звісно, якщо враховувати сьогоднішню ситуацію із доларом (25 гривень за «зелений» чи скільки вже зараз?), то треба збільшити тариф. Але ж розмови про перегляд ведуться з часу, коли він коштував офіційно близько 16 (неофіційно — 20 гривень)...
Україна, яка веде війну проти Росії, конче потребує грошей. І ми їх, здається, отримаємо у достатній кількості. Лише за умови, що МВФ нас кредитуватиме — це сигнал для інших донорів. Але гроші від Валютного фонду йтимуть, якщо ми збільшимо тариф. Попервах передбачалося, що газ для населення стане дорожчим удвічі впродовж 2015-2017 років. Але ось так, одноразово задерти ціну в шість разів… Добре, порахуємо. Днями плату компанії «Укргазвидобування» збільшили у 4,5 раза до 1590 гривень за тисячу кубів отриманого газу (раніше чомусь вистачало 350 гривень, але це не настільки суттєво для розрахунку). Отже, імпортний газ приблизно 300 доларів за тисячу кубів, український близько 70 (ще спробуй зрозуміти, за яким курсом обчислювати). Якщо врахувати, що споживаємо іноземного поки трохи більше половини, то середню ціну можна вважати за 200 доларів або близько п’яти тисяч гривень. Накинемо ще трохи на транспортування та постачання — нехай шість тисяч. Але чому населення має платити 7,2 тисячі?
Про здорожчання опалення вже й не говоримо (це  окрема тема). Кажуть, що платитимемо більше сімдесяти відсотків. Влада не боїться кризи неплатежів? Їй не лячно, що люди банально не здатні фінансувати їхні тарифні забави? Усім відомо, що ціни мають збільшуватися поступово, тоді це сприймається легше та вважається логічним. А може, Київ вирішив половині населення платити субсидії? Чи, може, із мізками у столичних фінансистів негаразди, якщо вони приймають такі рішення?