За рік від минулої зустрічі у кабінеті Ігоря Василевського з’явилася серйозна обновка: картина «Три козаки». Як на мене, то вони символізують самого Ігоря Васильовича і його двох синів Юрія і Богдана. На них і тримається ФГ «Династія». У роботі чоловікам допомагають три дружини. Але картина «Три українські красуні» ще, мабуть, малюється.
Господарство в повному сенсі цього слова – сімейне. За це його керівнику особлива шана. А ще воно багатогалузеве. Бо Ігор Васильович, як людина широкої душі і поглядів, переймається овочівництвом і тваринництвом. Якщо хочеш мати гарні результати в рослинництві, про неньку-годувальницю потрібно дбати і забезпечувати її органікою. Господарство стабільно отримує високі ужинки «пшенички» – так лагідно називає Ігор Васильович головну хліборобську культуру.
До цього спонукає і кон’юнктура ринку. При низьких врожаях господарювати буде нерентабельно. Тим паче, шо Ігор Васильович працює прозоро.
Деякі спритники приховують площі орендованих земель і справжні врожаї або займаються винятково прибутковими монокультурами. Керівник ФГ «Династія» не хоче і не вміє обманювати державу та людей.
Але обурюється тим фактом, що в нас не цінують працю в селі належним чином. Виходить людина на пенсію, а отримує мінімалку, якої вистачає тільки на хліб, газ та електрику.
— На фермах і в полі робота важча, ніж в офісах, — каже Ігор Васильович, а порівняйте пенсії селян і службовців. Виходить, що влада не заохочує перших до чесної праці. Навіщо їм трудитися легально, якщо все одно отримають мінімалку?
Колись Йосипівка була одним із найглухіших закапелків. Розташована на кордоні Старокостянтинівщини і Старосинявщини. Але завдяки ФГ «Династія» стало відомим не лише на Хмельниччині. Сюди за продукцією приїздять фури навіть з Києва і Львова. Господарство постачає овочі в найвідоміші мережі супермаркетів, де вимоги і стандарти досить жорсткі. Не те, що на базарах.
Попри віддаленість Йосипівка справляє враження заможного села, що вірить у своє майбутнє. Добротні будинки. Має свій критий спорткомплекс.
Впроваджуючи нові технології, Ігор Василевський прокладає шлях у Європу тут, де господарює. І то не тільки в овочівництві і рослинництві, а й у тваринництві.
В усіх цивілізованих державах влада піклується про фермерів, бо вони гарантують продовольчу безпеку, створюють робочі місця в селах і самовіддано працюють на її благо.
Що хоче фермер від влади? В принципі, мало. Дешевих оборотних коштів, захисту від рейдерів, твердої цінової політики у сфері продажу насіння, добрив, засобів захисту і пально-мастильних матеріалів.
Що може дати фермер державі? Дуже багато: продовольчу безпеку, високі результати в рослинництві і тваринництві, здешевлення продуктів на ринку, впровадження нової техніки і технологій, утримання на своїх плечах села, робочі місця, дбайливий догляд за землею-годувальницею, підготовлені за власний кошт кадри.
Що отримує фермер від держави? Побори, які здебільшого йдуть невідомо куди. Свавілля чиновників і трейдерів, непевність у завтрашньому дні, несправедливу конкуренцію з холдингами, які отримують підтримку з бюджету, розбиті дороги, закриття ФАПів, шкіл, клубів і бібліотек у селах.
Що у нас відбувається на селі: розвиток сільського господарства чи шабаш агробізнесу?
Довкола цих питань і точаться в основному розмови з фермерами. ФГ «Династія» — не виняток. Без перебільшення, сьогодні центр інтелектуального життя держави перемістився у село.
Там не фантазують на теми хабів, кластерів і різних імпортних нісенітниць. Не вигадують Україну в смартфоні. А дбають про неї та люблять її серцем і... руками.
Найбільше, чого потребує земля, то це кмітливого селянського розуму і наполегливості.
Нинішнього року на ферму ВРХ Ігор Василевський закупив повністю автоматизований апарат, який у просторіччі іменують роботом. Підготував спеціалістів, які його обслуговуватимуть.
Усім мешканцям Йосипівки і журналістам цікаво, що з того вийде. Може, результати підкажуть місцевому художнику ще один сюжет для картини — «Робот доїть корову»? А чому б і ні?