Після виходу статті «Діджиталізація діда і баби» до редакції звернулися читачі з проханням продовжити обговорення теми. І висвітлити такий її аспект, як абонентна плата за транспортування блакитного палива. Раніше вона входила до загальної суми. Тарифи постійно росли.
Далі платіжку розділи на дві. Гроші пішли бенефіціарам, а високопосадовці браво рапортували, що ціна на газ не виросла. Забувши сказати, що загальна сума збільшилася. Люди чудово зрозуміли таку маніпуляцію і поки що терплять. Однак, як відомо, з газом слід поводитися обережно. Він здатний вибухнути від найменшої іскри.
Деруть останнє
У державі створюється небезпечний прецедент безсоромного здирництва. Тепер кожен, хто називає себе «бізнесменом», може брати гроші за будь-що. Дорвавшись до законодавчої гілки влади, олігархи і їхні ставленики знахабніли до неможливості.
Вони ігнорують Основний Закон. Згідно з роз’ясненням Конституційного суду: «Ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян, зокрема їх прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень (статті 46, 48).
Це зобов’язує державу відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян».
Оскільки введення плати за транспортування газу стосується більшості громадян України і підвищує градус соціальної напруги, то його ухваленню мало передувати широке громадське обговорення. Остаточне рішення з цього приводу повинна приймати не НКРЕКП, а Верховна Рада.
Людей мали попередити, бодай за рік, про те, що їх чекає. Аби вони могли завчасно відключитися від мережі і перейти на альтернативні види палива, закупити твердопаливні котли і електричні плитки, обігрівачі, сушарки і бойлери.
Як і коли підвідні труби перейшли у власність приватних структур газового бізнесу — теж тема, яка потребує прискіпливого дослідження з боку правоохоронних органів.
Якщо люди подарували їх, — то мають бути дарчі, якщо заповідали — заповіти, якщо продали, — то купчі документи. А коли їх змусили передати труби безкоштовно, залякуючи відключенням від мережі, то це можна кваліфікувати як вимагання, або шантаж.
Будь-яка пропозиція послуги має містити альтернативу, — прийняти її, або відмовитися. Наприклад, людина придбала квиток на проїзд потягом, а потім передумала. Здала в касу, відшкодувала комісійні і до побачення. Ніхто не змушує її потім усе життя платити за рейки і вокзали. Хоча, якщо олігархам не дати по руках, то все може статися.
За наше жито — нас і бито…
Для того, аби усвідомити масштаби проблеми, я поцікавився думкою різних людей.
Василь Ковальчук, с. Капустяни, колишній Новоушицький район: «У нас ввели плату за транспортування газу давно. Це несправедливо. Люди за свої гроші тягнули мережу до села, і підводили труби до своїх будинків, облаштовували газорозподільчу станцію. А тепер хтось змушує платити за прокачку.
У селі безліч порожніх хат. Батьки помирають, а нащадки платять за те, що труби гниють в землі. Продати будинки у таких віддалених, як наше, селах нереально. Отож діти і внуки платитимуть гроші невідомо за що вічно. Навіть, якщо відріжуть труби від мережі.
Який їм сенс оформляти за шалені гроші спадщину? Без господаря хата постоїть два-три роки і розвалиться.
Складається враження, що тими законами, які приймаються в державі, встановлюється фактичне беззаконня. А села знищуються».
Володимир Золотарьов, селище Лезневе, місто Хмельницький: «Блакитним паливом користуюся рідко, бо мені, як пенсіонеру, бракує грошей. У холодний період тулюся в одній кімнаті двоповерхового будинку. На день вмикаю електрообігрівач. Увечері гріюся біля каміна. Його опалюю дровами, які заготовляю у своєму садку. Газ дружина вмикає тільки для обігріву хати, щоб не відсиріла. Їжу дешевше приготувати на електроплиті. Тож за газ плачу менше, ніж за транспортування. Хоч труби і всю проектну документацію на них робив самотужки і за свій кошт».
Петро Круть, с. Митківці, колишній Летичівський район: «Свого часу я очолював у селі комітет по газифікації. Люди тягнули від магістралей по вулицях лінії до своїх будинків самостійно. Копали рови, платили за труби і за роботу спеціалістам. Тепер виходить, як у тій приказці: за їхнє жито їх і бито. За використання блакитного палива малоімущим і пенсіонерам минулоріч давали субсидії. Тепер, у листопаді, про них чомусь мовчать, а компенсації за оплату по транспортуванню взагалі не передбачено».
Зауважу: в останньому і суть махінації посадовців.
Василь Рикун, с. Іванківці, колишній Волочиський район: «Для того, аби опалити хату за нинішніми цінами, мені потрібно в осінньо-зимовий сезон витратити 5000 гривень. Мерзну і економлю, як можу.
У цій проблемі є багато аспектів. Але два, які лежать на поверхні, основні. Хто фінансував створення газових мереж і чому за це не брали гроші раніше?
В наше село труби привіз мій рідний брат Олексій. На той час він очолював сільгосптехніку у Війтівцях. Їх викупив місцевий колгосп. У 1987 році, тобто 33 роки тому, господарство і здійснило газифікацію вулиць. До своїх осель селяни підводили газ самотужки.
Чому вони тепер повинні платити за транспортування, коли керівник «Нафтогаз України» Андрій Коболєв отримує мільйони гривень зарплати і премій? У державі, де люди ледве перебиваються з хліба на воду, бракує ліжок в лікарнях, медики отримують мізерні зарплати, такі шалені виплати державному посадовцю аморальні».
Олександр Іваненко, м. Хмельницький: «У багатоквартирних будинках з транспортуванням газу теж веремія. Якщо за підвідні труби відповідає постачальник, то за ті, що ведуть до помешкань і у самих них — власник, балансоутримувач, орендар, або наймач. Яким чином і на які кошти вони мають це робити незрозуміло. Де вони візьмуть атестованих фахівців і ліцензії на таку діяльність? Мені здається, що суб’єкти відповідальності укладуть окремі договори з тими ж «транспортувальниками». Виходить, що незабаром з’явиться ще й третя платіжка?»
труна, що відкривається зсередини
З газом пов’язано чимало сфер нашого життя. Він, як головна ланка. Сьогодні з її допомогою руйнується реальне виробництво, бо стає дорогим і неконкурентним. Занепадає комунальне господарство. З місцевих бюджетів та кишень громадян вимиваються гроші.
До ціни блакитного палива прив’язані інші енергоносії. За «принципом доміно» вона штовхає до подорожчання усіх, хто ним користується. Фактично благо, перетворили на інструмент обкрадання суспільства і дезорганізації економіки.
Очевидно, що «рехформаторам» вдалося сконструювати щось схоже на труну, яка відкривається зсередини. У неї навіть для імітації демократичності процедури поряд з тілом кладуть ключі від замка: хочете платіть нам, — а хочете іншим. Тільки яким чином має ними скористатися небіжчик?
Люди затягнуті у чорторий, а тому не можуть глянути на нього збоку іншими очима. Десь на рівні емоцій вони розуміють, що їх оббирають, але не знають хто і як діяти.
На крадені гроші, олігархи організували політичні і кримінальні зграї, захопили ЗМІ, дискредитували ліві сили, найняли пустобрехів і тепер лобіюють через них закони, які вигідні їм. Набивають гаманці, знищуючи народ і державу.
Хижаки виросли. Гра йде по-крупному: колись були наперсточники, потім їх змінили «шайбарі», далі — базарні лотерейники. А тепер обдирають «цивілізовано». Під надуманими приводами.
Новітня форма кріпацтва
Для прикриття якоїсь спецоперації чи оборудки вигадують легенду. Вона має надати діям зловмисників пристойний вигляд. Сьогодні ця заморочка звучить так: «Споживачі мають платити за труби і газорозподільчі станції, бо інакше їм буде капут. Почнуться аварії».
А ті, які за десятки років на цьому обладнанні нажили мільярди, не мають розкошелитися? Вони про що думали, коли гарбали газову галузь? Взявся за гуж, — не кажи, що не дуж.
Відповідь людей, з якими довелося спілкуватися, така: «Якщо останні обіцяли модернізувати газотранспортну систему, утримувати її у належному стані і не виконали зобов’язань, то конфіскуйте у них активи і майно. А якщо посадовці передали в приватні руки ГТС без таких умов, то накладіть на них штрафні санкції і пустіть їх з торбами по світу, — а не державу і простих громадян, чесних платників».
Як у здоровому організмі є імунна система, так і державні інституції зобов’язані захищати суспільство від пройдисвітів і хапуг. За оцінками експертів на оборудках з транспортування газу бенефіціари можуть нажити до 20 мільярдів гривень.
І це в той час, коли людям вкрай необхідні гроші на тестування і ліки від коронавірусу. Фактично здирники опосередковано сприяють поширенню епідемії в період надзвичайної ситуації, користуючись забороною на масові протестні акції.
Під час війни мародерів і негідників, які збиткуються над мирним населенням, судить трибунал. А в Україні вона точиться сьомий рік.
Потрібно змусити посадовців чесно виконувати свої обов’язки, а не загравати з аферистами. Дотримуватися Конституції України, де у статті 5 записано: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування».
Очевидно, що бенефіціари в газовій сфері, запровадивши плату за транспортування, переслідують дві мети: зберегти норму прибутку і затягнути людей у довічну залежність від них. По суті — це новітня форма кріпацтва на селі.
Не треба бути пророком, щоб передбачити чим все це закінчиться: розвалом системи газопостачання і повним зубожінням людей. А ще стихійними мітингами і демонстраціями. Навіщо вони потрібні посадовцям, суспільству і державі у такий скрутний час?
Gismeteo 
