Зростання цін на газ та послуги житлово-комунального господарства з недавніх пір стали найактуальнішою для українців. Особливо болісно сприймають люди звістки про зростання тарифів у ситуації, коли розмір зарплат і пенсій в умовах знецінення гривні залишаються на тому ж рівні. На семінарі «Тарифна реформа для досягнення енергетичної незалежності України», який нещодавно відбувся у Вінниці, фахівці Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку і Національного прес-клубу «Українська перспектива» зробили спробу пояснити журналістам Вінницької, Хмельницької та Чернівецької областей потребу подолання викривленого ціноутворення на енергоносії.
Зокрема старший консультант з питань енергетики Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку, доктор економіки Борис Додонов присвятив свою доповідь обґрунтуванню необхідності досягнення енергетичної незалежності України.
— Стабільна і доступна енергія є основою енергетичної незалежності. Перш ніж ініціювати зміни в енергетичному секторі задля розв’язання проблем стабільності у доступності енергії, слід відповісти на ряд важливих запитань. А саме: чи достатньо стабільним є енергетичний сектор у нинішньому вигляді? Чому потрібні зміни у секторах постачання газу і теплової енергії? Як держава захищає вразливі групи населення та підтримує доступність енергії? Саме ці актуальні на сьогодні питання стають на шляху до енергетичної незалежності нашої країни, — сказав Борис Додонов.
За умови наближення тарифів на енергоносії до їхньої реальної вартості з одночасним запровадженням ефективних механізмів соціального захисту бюджет держави одержить шанс на оздоровлення, зникнуть передумови для різних схем та зловживань, а також з’являться стимули для інвестування у власний видобуток газу, запровадження нових технологій, розвитку зеленої енергетики та енергозбереження.
— Ціни на газ для населення, — наголосив Борис Додонов, — в Україні у 5-7 разів нижчі, ніж у країнах Балтії та Східної Європи, і в 9 разів нижчі, ніж у Німеччині й Австрії. Високі тарифи для населення Європи обґрунтовуються тим, що великі витрати на його транспортування звичайним споживачам. Промисловість, підключена до газопостачання безпосередньо, платить, відповідно менше.
Промисловість України використовує у виробничому процесі дорогий імпортний газ. Компанія «Нафтогаз» закуповувала його по 3509 гривень за тисячу кубометрів. А продавала вітчизняним промисловцям по 1310 гривень. Тобто, компанія зазнавала збитків, які покривалися із Державного бюджету. Так, дотації «Нафтогазу» у 2014 році склали 110 мільярдів гривень, а це більше, ніж на освіту, медицину й культуру разом узяті. І це немало-небагато, а 7% валового внутрішнього продукту (ВВП). Для порівняння, загальний дефіцит Держбюджету торік склав 10% ВВП. Та й у першому кварталі цього року «Нафтогазу» на погашення різниці між отриманими від населення коштами та ринковою ціною газу виділив 31,5 мільярда гривень.
А на забезпечення потреб населення використовується газ, який видобувається в Україні. На початку минулого року оплата за його споживання не покривала всіх витрат на видобуток, транспортування й сплату податків.
— В Україні простежується парадокс: субсидій у заможних у три з половиною рази більше, ніж у бідних. Це призводить до того, що багатші використовують більше теплоресурсів, бо платять менше, а от витрати у країні не зменшуються, а збільшуються. Тому є потреба в імпорті газу, а різниця в ціні веде до економічної нестабільності держави, — сказав Борис Додонов.
Тому й існує нагальна потреба у проведенні тарифної реформи, аби субсидії надходили саме тим, хто справді їх потребує. І в такому випадку в людей з’являться стимули економити, утеплювати власні будинки, ставити лічильники.
Ще одна проблема — виробництво тепла для обігріву помешкань. У 2014 році його собівартість для населення за ціною газу 1309 гривень за тисячу кубометрів становила 390 гривень за гігакалорію. Із цієї суми українці платили 272 гривні. У той час, як ринковий тариф виробництва тепла становив 901 гривню за гігакалорію. При такій системі, для скорочення збитків підприємства теплопостачального комплексу завищують показники використовуваного населенням газу і, навпаки, занижують показники промисловості, бо існуючі тарифи не покривають витрат на його видобуток і транспортування палива. За оцінками фахівців, українці витрачають на опалення одного квадратного метра площі удвічі більше газу, ніж у країнах Європи.
Керівник національного прес-клубу «Українська перспектива» Сергій Губін присвятив свій виступ проблемам, специфіці та складнощам, які виникають при висвітленні у ЗМІ питань тарифної реформи. Особливу увагу він приділив тому, як діють енергоощадні технології у країнах Європи. Так, у Великобританії в приватних будинках опалюються лише кухня і одна кімнатка, а тепло у спальню подається тільки на годину-дві ввечері. А загалом у британців у помешканнях стандартною вважається температура у 18 градусів. Італійці не користуються великими люстрами, а освітлюють настінними і настільними лампами тільки ту частину кімнати, де перебувають люди. У Німеччині практикується прохолодна температура у кімнатах, а для спання використовуються дуже товсті і теплі ковдри. У столиці Австрії Відні, як і в Швейцарії, у квартирах багатоповерхових будинків під час опалювального сезону і діти, і дорослі ходять тепло одягнені, оскільки в кімнатах також прохолодно. До того ж ваннами у багатій Європі, на відміну від України, користуються тільки дуже заможні люди. «Політика Євросоюзу спрямована на енергоощадність», — підсумував свій виступ Сергій Губін. Тому і в України немає іншого шляху, як впроваджувати енергоощадні технології і, найголовніше, змінювати свідомість громадян з урахуванням світового досвіду.
Gismeteo 
