Дуже давно, словом, за царя Тимка, коли земля була тонка, на наших багатостраждальних теренах все було зрозуміло. Наприклад, магазини, де продавалися одяг, взуття і речі, називалися універмагами, товари для побуту можна було знайти у господарських крамницях, різноманітний дріб’язок – у промтоварах, ну а продукти харчування лежали на полицях у продтоварах і гастрономах.
Нині ж, даруйте, за свата Захара, коли на нас впала кара, вивіски торговельних закладів здебільшого або не відповідають їх призначенню, або називаються так хитромудро, що важко зорієнтуватися.
Навіть похоронні служби перейменували у бюро ритуальних послуг. Так, ніби там людей готують до якогось свята, а не на той світ. Бо слово «ритуал» має більш широке значення і являє певну послідовність символічних дій. Воно може бути магічним, релігійним і світським. Назва має точно відповідати змісту. Інакше навіщо тоді нам мова?
Перезавантаження
Для когось зопалу мої міркування видадуться прискіпуваннями. Але ті громадяни, які знайомі з нейролінгвістичним програмуванням, згодяться, що за допомогою підміни понять відбувається перезавантаження свідомості.
Для ілюстрації цієї тези візьмемо слово «продукт». Споконвіку його ототожнювали з харчами. Але тепер з’явилися «банківський продукт», «інформаційний продукт», «сервісний продукт», «страховий продукт» і навіть «кредитний продукт».
Поки сторож хропе
У нас по інерції запитують: куди дивляться посадовці і депутати. Відповідь дає реальність: вони в першу чергу наглядають за тим, щоб люди не заважали бізнесменам, банкірам і комерсантам. На очах змінився вектор зусиль влади. І це теж перезавантаження.
Тасування понять можна порівняти із заміною води горілкою. На вигляд їх не відрізнити. А за дією — абсолютно протилежні. Якщо перша очищає організм і є даром Святого Духа, то друга — призначена для помутніння розуму. В той час, як у державах, які себе поважають, алкоголь реалізують у суворо відведених місцях на задвірках, у нас його зрівняли в правах на наше життя і здоров’я з харчами і продають поряд з ними.
Перейменування всього і вся у «продукти» також створює у свідомості ілюзію достатку. А ще намагається переконати в тому, що послуга в борг є такою ж необхідною, як їжа. На вигляд складно, а по суті просто.
Сало перемогло інфляцію
А як справи не із самозванцями, а із реальними продуктами? Вони не такі доступні, як банківські, сервісні, страхові та інформаційні.
Ціни ростуть, мов на дріжджах. Наприклад, кілограм сала у 2014 році коштував 25 гривень, а тепер — 125. Приріст у 5 разів! Ось куди треба було вкладати гроші, а не нести на депозити! Більше ста банків збанкрутували і врізали дуба, а сало перемогло навіть інфляцію!
До речі, ніхто із «політолухів» і «прохвесорів» не може публічно пояснити і обґрунтувати її формулу. Тому скептики мають підстави стверджувати, що процедура опущення національної грошової одиниці існує для легального пограбування громадян.
Аби вона була непомітною на валютному ринку, роблять зовнішні запозичення. Беруть кредити, чи продають зарубіжним спекулянтам облігації і підприємства. Іншими словами кажучи, торгують майбутнім і втягують Україну в кабалу.
Для маскування людям вряди-годи кидають обсмоктану кістку з цього розкішного бенкету: на дещицю підвищують пенсії і соціальні виплати. Постфактум, а не до того і не відшкодовуючи збитки, яких потерпілі зазнали внаслідок інфляції. Куди дівається різниця у витратах — ніхто не каже.
Піар на злиднях
Посадовцям цей механізм подобається, бо не змушує кумекати і дає шанс попіаритися. Нещодавно Денис Шмигаль хвалився, що в Україні зріс товарообіг у гривнях на 8,4 відсотка. Забувши додати, що це сталося через підвищення цін. У тому числі і на продукти.
Через деякий час він розповів ще одну байку: мовляв, інфляція стимулює виробництво. Знову не уточнивши, яке саме. Оскільки спусковим гачком для неї є тарифи на енергоресурси, то будь-яке енергозатратне виробництво навпаки занепадає. Особливо високотехнологічне. А все тому, що росте собівартість його продукції і її стає важче збути.
Усі попередні витки знецінення гривні вочевидь призвели до краху інноваційних галузей. Держава опустилася із 5-го технологічного укладу на 3-ій і стала придатком для високотехнологічних країн.
А от для видобувної і сировинної галузей інфляція, як нагайка. У гривневому еквіваленті користувачі надр отримують більше виручки. В той час, як в перерахунку на долари вона падає, адже цю продукцію іноземні компанії купують в Україні за гривні.
Апробований інструмент неоколоніалізму особливо вигідний різним фірмам-прокладкам і трейдерам. Ще інфляція стимулює те виробництво, де застосовується багато фізичної праці. Таким чином ця економічна модель заохочує відсталість та веде до занепаду.
У кишенях гуляє вітер
На внутрішньому ринку товарів і послуг інфляція лютує, як сказилася. Усі виробники давно рахують свої прибутки і затрати в доларах. І, отже, автоматично піднімають ціни. Їх приклад наслідують кустарі, одноосібники, фермери і продавці.
В кінцевому підсумку страждають споживачі. Особливо ті, які не мають доходів в іноземній валюті. А ще банкрутують власники невеликих магазинів і постачальники за розстрочкою продукції в супермаркети.
Нещодавно українцям запропонували новий споживчий кошик. Він зібраний нашвидкуруч і покладається на вигадані цифри. Хіба держава контролює ціни?
Окозамилювання
Документ взагалі виглядає анекдотично. Опус передбачає, що пересічному українцю має вистачити на рік один рулон туалетного паперу. Що можна сприйняти як натяк.
З промислової групи, наприклад, випливає, що українка має 7 років ходити в одній сукні, а українець стільки ж часу в одному костюмі, не перевдягаючись. І то без спідньої білизни, бо про неї в цьому шедеврі казуїстики не згадується. Прального порошку кожен має використовувати на рік 500 грамів. Тобто по 1,9 грама на добу.
Ще громадянину рекомендовано на рік 250 грамів шампуню, — по 0,68 грама на добу, один тюбик найдешевшої зубної пасти і один тюбик крему для взуття. Як приправу радять використовувати одну пачку лаврового листя, — по кілька міліграмів до страви. Документ не згадує про цибулю, часник хрін та гірчицю. А як без них споживати м’ясні страви? Забули про квасолю, горох і моркву.
Куди «95-му кварталу» до такої комедії рівнятися!
Рекомендації для дикунів
Образно громадянин має ходити, як напівголодний страхопуд: немитий, нестрижений, у полатаній брудній одежі на голе тіло, а влітку купатися на диких пляжах, бо рекомендації не передбачають придбання плавок і купальників. Йому також не виділено коштів на придбання книг, газет, відвідування театрів і філармоній. На додачу він мусить обходитися, даруйте за відвертість, після справляння нужди листям лопухів. Я не здивуюся, якщо в нас незабаром об’явиться якась грантова структура, що почне пропагувати їх розведення так, як це зараз відбувається з коноплею.
А найсмішніше, що споживчий кошик не передбачає придбання мобільного телефону і поповнення рахунку на ньому, а також витрати на послуги інтернету. І це в той час, як «слуги народу» заявили, що будуватимуть «Україну в смартфоні» і просторікують про QR-коди.
В опусі є такі розпливчаті визначення, як «пачка», «тюбик», «рулон», які можуть бути різні за обсягом і вагою. А скільки треба грошей на меблі та побутову техніку, ремонти, проїзд у транспорті, і такі дрібниці, як сірники, сода, леза для гоління, лак для нігтів, посуд, віник? Чому в ньому відсутні витрати на ліки? Усюди базікають про платну медицину, а тут на неї ні копійки.
Кінець епохи бідності?
Ось вони «світові цінності», до яких ми, нарешті, добралися через 30 років поневірянь! Розпродали все, що могли, та залізли у шалені борги! І нам не соромно за таку ганьбу?
Як на мене, то це якраз і є кінець епохи бідності, яку пообіцяв Володимир Зеленський. Після неї — тільки вимирання. Вартість споживчого кошика -- 2189 гривень, а мінімальна пенсія — 2400 гривень.
Два роки тому під аплодисменти у нас схвалили курс на «євроінтеграцію». Що ж, є привід звіритися з орієнтирами.
У значно біднішій природними ресурсами і транспортними коридорами Німеччині споживчий кошик складає близько 22 тисячі гривень. До нього входять: право на цифровий фотоапарат, відеокамеру, сканер, принтер, а також тонометр. У Франції він дорівнює майже 38 тисяч гривень і включає послуги перукаря, косметичні засоби, харчі для домашніх тварин. У Великобританії споживчий кошик взагалі фантастичний і важить 41,5 тисячі гривень. Він передбачає підключення до інтернету, послуги садівника, придбання плеєра та гітари. За багатством асортименту ці споживчі кошики не йдуть у жодне порівняння з нашим.
Крім того, фахівці вважають, що громадяни повинні витрачати на продукти не більше третини зароблених коштів.
Ціни для розрахунку українського споживчого кошика взяті невідомо звідки.
Фільчина грамота
Не встигли посадовці з Кабміну обрахувати споживчий кошик, як Держстат повідомив, що ціни на харчі у січні ц.р. знову пішли вгору. В першу чергу на продукти, без яких не обійтися: крупи, борошно та хліб.
Зросла і вартість яловичини — на 5 гривень до 149 гривень за кілограм. Птиця подорожчала до 57,4 гривні, а куряче філе до 93 гривень за кілограм. Яйця, за даними відомства, подорожчали на 17,6% до 32,3 гривні за десяток.
Також ціни виросли на молочні продукти, зокрема на сметану та сири.
Соняшникова олія з 42 гривень за літр виросла до 44 гривень.
Почали дорожчати овочі, зокрема цибуля на 8,4% до 5,6 гривні за кілограм.
Усе це — результат чергового витка інфляції, яка прискорилася до 6,1 відсотка. Якщо з більшістю наведених позицій можна з гріхом наполовину якось згодитися, то з деякими категорично ні.
Наприклад, у відомстві вважають, що сало подорожчало з 78 гривень до 81 гривні за кілограм. Де вони таке бачили? Складається враження, що статистики не ходять на ринок, який є своєрідним індикатором.
У цілому вимальовується неприваблива картина: одні посадовці фантазують на тему споживчого кошика, а інші для його обрахунку поставляють висмоктані з пальця цифри.
А як виживати за таких умов українцям, які вже заборгували за комірне 73 мільярди гривень? Де їм взяти гроші на оплату, захист і лікування від коронавірусу, про який щодня стільки балакають посадовці? Як їм взагалі рятуватися у цій державі, з якої нам обіцяли зробити «країну мрій»?
Gismeteo 
