Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 615

Хотіла б я бути такою заощадливою, як німці. Ну, дуже б хотіла! Вимикала б опалення у кімнатах, не вмикала би світло, навіть згодна жити, як кріт у норі. Митися усім гуртом в одній ванні, воду, звичайно, не змінюючи. Купувати всього дві пари літніх босоніжок, але шкіряних і зручних, а не чотири пари з клейонки звичайнісінької, які через тиждень розлазяться. Що там ще? Придбати авто, малолітражку, авжеж. Бо навіщо у сім’ї кілька джипів, приміром?

Готова, заощаджуючи, і надалі працювати від ранку до вечора, але не підпільно, а офіційно, щоб пенсію заробити хоча б наближену до більш-менш гідної.
Готова заощаджувати на всьому, але при цьому мати для сімейної вечері шмат гарного м’яса і різноманітні фрукти та овочі, аби діти повноцінно харчувалися. І мати одяг пристойний, щоб, зустрівши випадково знайомого, не перебігати чимдуж на протилежний бік вулиці, аби тебе не побачили у пальті чи зношених капцях із секонд-хенду...
Авжеж, я таки хочу, дуже хочу бути такою заощадливою, як німці. Для того, щоб улітку обов’язково їхати на відпочинок у теплі, роками омріяні краї. Щоб відпочити на повну, надихатися морем, накупатися, здоров’я набратися...
Уявляю, з яким нетерпінням ви хочете запитати, врешті-решт, до чого ж тут німці?
Просто останнім часом в ефірі багатьох телеканалів нас, глядачів, запитують, чи доводиться нам заощаджувати, аби оплатити житлово-комунальні послуги. Звичайно ж, доводиться. Тільки це вже по-іншому називається: ми не просто, як ті німці, заощаджуємо, ми обмежуємо себе практично в усьому.

І, заплативши за газ та світло, у нас уже не залишається практично ніяких «вільних» грошей. Навіть на «чорний» день відкласти не можна, бо нема з чого. Ось у чому різниця між нами й німцями. Вони заощаджують, щоб відпочити гарно, а ми — на випадок, борони, Боже, хвороби. Але, повторюю, тепер і для цього навіть кілька сотень гривень покласти ні з чого. Бо якщо пенсія, у кращому випадку, 3 тисячі гривень (переважна більшість наших пенсіонерів і цього не отримує), то у січні якраз її і вистачить, щоб за спожитий газ розрахуватися. Бо в середньому десь кубометрів 300 (чи й більше у ці морози) доводиться спалювати, аби хату більш-менш нагріти (і це ще в грубці доводиться пропалювати, щоб газ зекономити). Тож помножте 300 на 9,9 гривні, ось вам і ваша пенсія. Скільки там у вас залишилося на відпочинок хоча б у Затоці? А-а, ви навіть не знаєте, де це? Просто ніколи не були на морі? А копійки, які з останнього відкладаєте, — для дітей чи якщо самі захворієте? І з продуктів собі купуєте хіба олію, макарони, крупи та хліб? А вітаміни всілякі, різні необхідні мікроелементи? Так то ж своє, з городу: буряк, морква, картопелька, капуста... І до лікаря йдете лише, коли зовсім прикрутить? До стоматолога точно лишень тоді, коли клятого зуба треба видалити.
Так що це вам зовсім не німецькі стандарти. Тому, коли хтось намагається мене переконати, що у них, німців, теж важко, і всі вони, ой, як економлять, мене, охоплює лють. Бо я згадую ще одну деталь, яка відрізняє наше життя від їхнього: там, важко захворівши, людина не повинна продавати свою оселю задля того, аби мати можливість лікуватися. Там про це дбає держава...
Втім повернемося до наших платежів. Крім газу, ще ж ми електроенергію використовуємо, правда? А ціна на неї з 1 січня цього року теж стрибнула до неба — 1 гривня 68 копійок за кіловат. Вважай, удвічі подорожчала (з 1 квітня чергове підвищення обіцяють). І якщо раніше всі хотіли вкластися у 100 кіловат, щоб по 90 копійок платити, то тепер ще менше треба в хаті світити. Отож, якраз настав час гасові лампи діставати з комори. І ось тоді вже заощадження будуть відчутними на всі сто. Ще вам і на нові китайські галоші вистачить. Зможете в них, хизуючись, піти до крамниці, коли до села нарешті хліб привезуть...
Отож, наше завдання нині — сплатити за січневими платіжками й спробувати жити далі. Так, ніби нічого й не сталося. Ніби в нашу кишеню ніхто не залазив і не забирав звідти останні гроші. Так, ніби все нормально, і ніхто не знищує нашу вічну надію жити нарешті гідно. Так, ніби нарешті зникло постійне холодне відчуття тривоги від того, що ось-ось таки не впораєшся і не зможеш заплатити за газ чи світло, навіть відмовивши собі у всьому. І боргова лавина накриє тебе, потягне до глибокої ями. Борги — це страшно. Бо з них дуже важко вибиратися.
Тим часом, на початок лютого цього року, як повідомляє ТОВ «Хмельницькгаз Збут», жителі нашої області заборгували за спожитий газ 671 мільйон гривень. І це на 110 мільйонів більше, ніж було наприкінці 2020 року.
Понад 76 відсотків клієнтів ТОВ «Хмельницькгаз Збут» не сплачують за отримані послуги. Найбільше боржників — у Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Красилові та Старокостянтинові.
Зазвичай, зазначається в інформації на офіційному сайті товариства, борги якраз і накопичуються під час опалювального сезону, а потім споживачі їх поступово гасять протягом літа. Однак цього року заборгованість зростає швидше.
Хіба не закономірно? Рівень життя стрімко падає, тарифи так само стрімко зростають. Люди (особливо літні) фізично не спроможні оплатити спожитий газ. Це їхні проблеми? І, якщо їм дорого, то нехай палять дровами чи хмизом. Чи взагалі можуть не опалювати хату. Авжеж, тоді точно ніхто й нічого нікому не буде винен. А як же жити? Може, в кого грубки в хаті нема? Чи нема кому дрова привезти, порубати й скласти? Та й взагалі, чому ми повинні повертатися до гіршого, коли хоч якийсь натяк на більш-менш комфортне життя з‘являється?
Питання, швидше, риторичні. І мені дуже шкода боржників (нехай вибачають усі газові компанії у світі!). Бо більшість із них стала ними не з власної волі: коли тарифи зростали, ніхто не підвищував пропорційно пенсії. Вони, звісно, віддадуть борги. Просто їм потрібен час і режим абсолютної ощадливості. Це коли ти відмовляєш собі і своїм близьким. І, якщо ти ще молодший і здоровий, плюєш не все і їдеш на заробітки — щоб вижила твоя родина.
А старші мусять доживати віку в таких умовах. І їхній винахідливості у методах економії можна лише позаздрити. Точно, німцям й не снилося, наскільки суворою може бути ощадливість. Якби знали, то були б уже у стократ багатшими. А ми ж і далі стаємо злиденнішими.
І ще одне питання, яке не можу оминути, — плата за доставку газу, яка з січня минулого року виділена в окремий платіж. Для людей, які за свої гроші прокладали до свого подвір’я газ, самотужки копаючи траншеї, це дуже болюча й дражлива тема. У багатьох і донині сльози на очах від несправедливості. І, хоч минув уже цілий рік, ніхто не заспокоївся і нічого не забув. А з першого січня тариф на послуги розподілу (доставку) газу теж зріс. Якщо до того він становив 1,20 гривні за один кубічний метр, то тепер — 1,99 гривні. І, якщо, приміром, хтось у міській квартирі сплачував 14 гривень за доставку газу, то тепер платить 26. Або ж родина, яка проживає у власній хаті, платила, приміром, 228 гривень щомісяця, то нині сплачує 336. Помножте це на 12 місяців, додайте ще суму, яку за використані кубометри заплатили...
І як ви? Маєте силу жити далі? Маєте силу і надалі люто економити? Звісно ж, для того, щоб вчасно сплатити за світло й газ.