Одинока 73-річна кам’янчанка Віра Степанівна за своїх майже чотири десятиліття роботи в медицині останніх двадцять працювала медичною сестрою у дитячому садку, заслужила в держави аж 2350 гривень пенсії. Як зізнається старенька, якби не «букет» різних хвороб, на лікування яких витрачається чимала частка прибутку, якби не зростання тарифів на комунальні, послуги (адже далеко не все компенсується субсидіями), можна було б, хоч небагато, але жити.
А так, особливо в осінньо-зимовий період, що отримала, те пішло як не на ліки, то на оплату за опалення, електроенергію, газ, квартплату… На продукти — за залишковим принципом. Вже й забула, коли якусь обновку купувала. Доношувала те, що ще у «застійні» часи придбала. Холодильник і телевізор теж майже раритетні, тримаються, як кажуть, на чесному слові.
Тож з нетерпінням чекала жінка нової березневої індексації, яку було обіцяно здійснити на 11 відсотків. За простими арифметичними підрахунками, мала б отримати додатково 258 гривень. Але яким же було її здивування, коли листоноша принесла індексовану «подачку» від держави, збільшену лише … на 100 гривень. Поштарка, як могла, заспокоювала схвильовану жінку, розказала їй, що майже половині пенсіонерів, яких вона обслуговує, доплатили стільки ж, мовляв, не ви одна така, подивіться ось відомість, а у декого взагалі як було 1769 гривень, так і залишилося…
— Доню, я тобі вірю, воно, може, й так, але мені від цього не легше, не можу усвідомити одного, чому люди, все життя відпрацювавши на державу, створюючи її матеріальні блага, справно сплачуючи різні податки, у тому числі й до Пенсійного фонду (тоді у конвертах нікому не платили), тепер на свою пенсію ледь зводять кінці з кінцями, в усьому собі мусять відмовляти? — випивши пігулку від тиску, який миттєво піднявся, запитала у співрозмовниці.
— Дивись, — далі мовила пенсіонерка, — начебто держава зробила добру справу, добавила нам отих нещасних 100 гривень, комусь і трохи більше, а скільки забере через підвищення цін на продукти, ліки, найнеобхідніші товари, які загубили береги і мчать галопом, наче прусаки навіжені? Ось минулого тижня півбуханця чорного хліба «Воєводський» Дунаєвецького хлібозаводу я купувала за 12 гривень, сьогодні він уже вартує 14 гривень. Борошно вищого ґатунку, макарони, крупи, цукор також не на одну гривню стрибнули. Зріс і так званий борщовий набір, продавці якого не встигають переписувати цінники. А «молочка»? Нині дешевше, ніж 40 гривень за пачку більш-менш нормального масла, хоча й воно не без пальмової олії, не знайти. Соромно зізнатися, але я, купуючи для себе інколи найдешевшу варену ковбасу по 55 гривень за кілограм, звичайно, там м’ясом і не пахне, завжди кажу: «Мені котику, грамів 200». А подивіться, скільки пенсіонерів щочетверга штурмують «Сільпо», де за акцією «Ціна тижня» можна дещо дешевше купити ті чи інші продукти. Не розумію, чому ледь не в півтора раза за останні дні піднялася ціна на соняшникову олію і доходить уже до понад 60 гривень за пляшку? Як і не розумію того, чому наші можновладці спокійно споглядають на цю цінову вакханалію? Чи це таким чином в Україні відбувається боротьба з бідністю?...
Не небезпідставно обурюється ветеран праці. Справді, держава однією рукою дає, іншою безсоромно вдвічі більше забирає.
— Лиш з’явилася ще минулоріч інформація, що у березні буде проведено індексацію пенсій, як мовиться, телятко ще десь було, а товаровиробники, бази постачання вже почали піднімати ціни на продукти, причому харчі першої необхідності, — говорить власник невеликої продуктової крамниці Жовтневого мікрорайону міста над Смотричем Михайло. І наводить приклад: найбільше піднялися у ціні молокопродукти — на 20-25 відсотків, хлібобулочні вироби — на 10-15, гречана крупа — на 60, олія — на 40, ковбасні вироби — на 15-20 відсотків, цукор, 50-кілограмовий мішок якого ще у минулому році можна було купити за 550 гривень, сьогодні коштує 1300 гривень.
Словом, усі продукти б’ють рекорди. Нагадаю, що у липні 2017 року колишній уряд відпустив «на волю» ціни на продукти харчування, скасувавши їхнє державне регулювання. В українському законодавстві, за оцінкою експертів, наразі взагалі немає чітких механізмів регулювання продовольчого ринку. І нинішнє його таке зростання, як пояснюють ті ж експерти різних рівнів та аналітики, зумовлено коливанням зовнішніх ринків та сезонними факторами.
Днями у ЗМІ, соціальних мережах з’явилася інформація з посиланням на український клуб аграрного бізнесу, що в країні суттєво знизилося виробництво борошна. У січні цього року його виробили майже 85 тисяч тонн, що стало найнижчим показником за 22 роки. В середньому щомісяця на ринок постачалося його 114 тисяч тонн. Фахівці заспокоюють, мовляв, дефіциту борошна не буде і за потреби виробництво можна наростити, але ціна на хліб може ще зрости від 5 до 10 відсотків. І це тоді, коли Україна останніми роками збирає рекордні врожаї зернових! Звісно ж, відправляючи на експорт кращі їх сорти. Беззаперечно, валюта Україні потрібна, але спочатку слід забезпечити своїх співвітчизників вдосталь якісними і за доступними цінами продуктами.
Останнім часом стало популярним робити винною у всіх проблемах і бідах, зокрема й піднятті цін на все… «невістку», ймення якій… коронавірус. На хвилі карантину хто що хоче, те й робить. Запитується, а в інших країнах ця біда відсутня? Чому ж там немає такого шабашу з цінами, як у нас? Довелося нещодавно поспілкуватися з чоловіком, який у бізнесових справах два тижні жив у Болгарії. Він розповів, що середньомісячна зарплата у дружній з нами країні становить 960 левів, або 490 євро, що дорівнює нашим понад 16 тисячам гривень, а ціни на продукти харчування у більшості містах ненабагато вищі, аніж в Україні. Подібний приклад можна навести і з сусідньою Польщею. Хто ж у нас візьметься приборкати нелюдську ненажерливість? Чи потрібно вводити державне цінове регулювання хоча б на соціальні продукти харчування? Питання не риторичне, а вкрай життєважливе.
Днями на засіданні Кабміну його очільник Денис Шмигаль заявив, що зростання цін відбувається через об’єктивні фактори, разом з тим Уряд фіксує спроби монопольних змов та маніпуляцій. «Наразі ми в діалозі з провідними групами виробників та торговельних мереж говоримо про збільшення пропозиції, що має збалансувати ціни», — наголосив високопосадовець. За його словами, те саме стосується і цін на бензин.
Що ж залишається робити, як діяти пересічним українцям? Надіятися і чекати…
Gismeteo 
