Курси валют

На тлі страшної пандемії на задній план відходять надзвичайно важливі питання, теми, з якими, без перебільшення, пов’язане майбутнє українців. До таких, безперечно, належить і продаж землі. За рішенням нардепів,  з 1 липня 2021 року має вступити в дію Закон «Про продаж земель сільськогосподарського призначення». Що ж чекає на українців – благо чи чергова катастрофа? Висловити свою думку ми попросили аграрія з великим досвідом, Героя України Василя Петринюка.

— Василю Андрійовичу, з одного боку, ми чуємо: якщо земля у власності, то є конституційне право розпоряджатися цією власністю, тобто продавати, дарувати, міняти. З іншого — йдеться про те, що земля — це найцінніше багатство держави. Мовляв, розпродуючи землю — втратимо свою національну силу.
— Українська земля з її чорноземами, природними багатствами, корисними копалинами, і справді, — найцінніше, що в нас залишилося. Це, так би мовити, вічний капітал, який має низку особливостей. Тому при запровадженні ринку землі просто не маємо права на помилку! Бо саме ця помилка дуже дорого коштуватиме українцям, адже нинішні власники можуть перетворитися на безправних, безземельних аборигенів.
Земельні ресурси мають працювати на економіку країни, на благополуччя людей, гарантувати нашу національну безпеку. Тож обов’язково мають бути визначені правила: хто й кому, на яких умовах продаватиме і купуватиме, мінятиме землю, буде здавати в оренду, передаватиме в спадок чи закладатиме як цінне майно і так далі. Всі ці нюанси повинні враховуватися професіоналами. Зараз чимало шахраїв, які намагаються ошукати власника. Знаємо багато прикладів, коли люди намагалися продати квартири або машини, а залишилися без квартир, без машин, без грошей. Колись українців ошукали з приватизаційними сертифікатами. Тому не можна допустити цього, коли розпочнеться продаж землі.
— І хто, на вашу думку, повинен захистити від можливих зловживань?
— Здійснювати процедуру купівлі-продажу землі має державна структура, з надійними, перевіреними і досвідченими професіоналами. Скажете, в нас є Держкомзем. Проте, якщо доручити виключно цій структурі займатися оформленням документів, буде дуже багато лиха. Подивіться, скільки шахрайства наразі довкола реєстрації договорів оренди, видачі державних актів на право власності на землю. Детальний аналіз роботи Держкомзему за ці роки — аж ніяк не на його користь.
У нас заборонено, наприклад, зброєю торгувати. Але ж є певні правила, коли зброя продається. Так само судять за торгівлю наркотиками, але вони все одно підконтрольно продаються медичним закладам, науковим, лікувальним установам. Тож у питаннях землі також мають бути певні правила і серйозна відповідальність за їх порушення, щоб не залишалося й «щілинки» для зловживань.
— Наші чиновники запевняють, що добре вивчили досвід сусідів і тепер будемо впроваджувати його в себе.
— Під час розпаювання землі ми вірили, що вивчили і спираємося на кращий світовий досвід. Американці навіть надавали технічну допомогу, на яку американський уряд виділив сотні мільйонів коштів. Але чужий досвід у нас «не прижився».
Я був палким прихильником аграрної реформи. Одним з перших у непростій ситуації провів розпаювання земель відомого тоді на всю країну господарства, виготовив і видав селянам державні акти на право власності на землю (до речі, люди не платили й копійки). Чітко виконуючи інструкції, Укази Президента, вірив, що робимо добру і справедливу справу для відродження власника української землі й ефективного її господаря.
— А натомість прийшло розчарування?
— Звісно. Замість власників та ефективних господарів ми отримали орендодавців, які за копійки віддають свою землю в оренду тому, хто підвернеться. В основному це — великі компанії, аграрні холдинги, переважно, з іноземним капіталом. З їхнім приходом стали не потрібні тракторні бригади з чималою кількістю механізаторів. Не потрібні тваринницькі ферми, бо з ними багато мороки. Переробні й обслуговуючі підприємства — молокозаводи, м’ясокомбінати, цукрові заводи, «Сільгосптехніка», «Сільгоспхімія», «Агробуд» і т. д. — дуже швидко стали власністю спритників, в основному — з числа депутатів, міністрів і так далі. Нікому не потрібними стали сільські дороги, водогони і все, що дає силу нашому селу. Нині, бачимо, масово закриваються школи, дитячі садки, медпункти, бібліотеки, клуби. Як наслідок, люди втратили роботу, засоби до існування і побігли з села хто-куди у пошуках роботи — за кордон або у великі міста. Села без молоді, без дітей порожніють і одне за одним зникають з карти України. Ті, хто залишився в селі, спиваються, вдаються до крадіжок.
Але повернімося до власників земельних паїв. Реально їх стає все менше, з кожним роком. І це на руку шахраям. Тим паче, що держава їм у цьому допомагає, адже створює механізми, за якими діти не можуть успадкувати землю покійних батьків, родичів. Проте цю проблему запросто розв’язують шахраї. Прикладів чимало. Знаємо, що сьогодні неможливо вирішити питання власності з майном розпайованого колгоспу, бо дотепер не вирішено, на чиїй землі воно стоїть.
Імовірно, що дуже скоро селяни не зможуть розпоряджатись і своєю хатою, яку будували все життя, але землю з певних причин не приватизували.
— Ви згадали про шахрайські схеми, то, мабуть, варто сказати, що навіть під час мораторію на продаж землі її продавали та перепродували.
— Нині питання запуску ринку землі форсується. Державні мужі прикриваються вимогою МВФ. Мовляв, якщо не будемо продавати землю, то не отримаємо грошей. Але ж гроші друкуються на верстаті. А земля, вона єдина, її не надрукуєш.
І знову наголошу: так, ринок землі повинен бути, щоб селянин-власник земельної ділянки зміг розпорядитися нею на свій розсуд. Проте святий обов’язок держави забезпечити в цьому питанні порядок, справедливість, оберегти нас від шахрайства. Для цього потрібні чіткі, зрозумілі правила та закони. І про це говоримо вже 26 років, але питання, на жаль, ще більше заплутується. То хіба можна в цих умовах запускати ринок землі? У такому хаосі, серед таких маніпуляцій — однозначно ні!
— Якби була можливість звернутися від когорти аграріїв до Президента України, на чому б акцентували його увагу?
— Я сказав би: шановний Володимире Олександровичу, ви стали Президентом України завдяки 73 відсоткам українців, які, зневірившись у попередніх керівниках, надіялися на добрі зміни. В короткий термін вам вдалося створили партію «Слуга народу» і отримати монобільшість у парламенті, сформувати повністю підконтрольний уряд.
То чому ж досі не виявляєте рішучості в боротьбі з корупціонерами і відвертими злодіями? Чому належно не працюють ДБР, НАБУ, ПСУ, прокуратура, суди, поліція?
Чому економіка котиться у прірву, а рятувати її ніхто не береться? Чому, Володимире Олександровичу, не зустрічаєтеся особисто з відомими в Україні аграріями, Героями, вченими, господарниками, які можуть дати мудрі порадити. Особливо — у питаннях ринку землі.
Не забуваймо, що непродумані рішення, або ж ті, у яких відстоюють вузькі інтереси, замість блага обертаються великою бідою.