Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 509

Щоднини більше причин братися за ручку й папір нашим селянам, аби написати до газети. Та все менше у нас в редакційній пошті листів веселих, оптимістичних. Як же тут порадієш, коли мусиш здавати під ніж годувальницю, бо ні пасовищ у селі, ні кормів за нормальними цінами, бо молоко – дешевше за воду з крану, а нагаруватися біля корови ой як треба. Коли, як порахувати оранку, культивацію, посадку, отрутохімікати, насіння, добрива, капці, що на тім городі зносяться, здоров’я, яке там гробиться, то в рази дешевше те купити (та за що, як роботи нема), а потім й за копійки ту городину у тебе не приймуть; коли давним-давно нема у селах роботи, виїздить з них молодь у пошуках шматка хліба; коли закривають школи; коли не працюють клуби; коли продуктові магазини слугують і клубом, і генделиком, де щовечора наливають… Щороку все менше сіл на мапі України. Щоднини все менше зостається трудящих рук і щирих сердець.

«Оце приїхав із Києва мій син, – пише до редакції Микола Строптій. – Показував на телефоні світлини, виставлені у соцмережі Бучацьким міським головою  Анатолієм Федоруком (на фото): майже 400 метрів русла річки Козки (Київщина) заполонили тисячі каністр з хімікатами, які викинули невідомі. Притоку річки Ірпінь, що впадає в Дніпро, вже очистили жителі Бучанської громади, екологи і рятувальники, проте негативних наслідків уникнути не вдалося. На жаль, від викинутих отрутохімікатів постраждала місцева фауна… Всі розраховують на звичне для природи самоочищення».
Нащо нам Київщина, якщо маємо кілька листів з Дунаєвеччини: «Неподалік села Держанівка у лісі знайшли сотні каністр з пестицидів. Наразі підключені усі відповідні служби, відкрите кримінальне провадження. Але жахливих наслідків уже завдано. Подібні відходи мусять мати особливе знешкодження».
Чимало дописувачів занепокоєні стрімким зменшенням кількості бджіл, адже саме пестициди вважаються найпершим ворогом зникнення цих комах. Проте наш постійний читач Михайло Марусій називає кілька причин, серед них: «…глобальне потепління, бо медоноси вкрай чутливі до перепаду температур. Деякі ентомологи вважають причиною вплив магнітного випромінювання, зокрема системи сучасного мобільного зв’язку. Проте вбивцею номер один все ж є пестициди». «Доведено, що пестициди зумовлюють у бджіл неврологічні відхилення, які мають незворотний характер, – пише Петро Сарма. – А якщо концентрація велика, то комаха гине. А як ту концентрацію малою назвеш, коли ми, люди задихаємося, як поля покроплять? Як її назвеш малою, як каністри тисячами у рови викидають?».
«Після вимирання всіх бджіл людству залишиться небагато, – читаємо в листі Євгенії Міляр. – Більше третини агрокультур не виживуть без запилення, отже – великий дефіцит харчів – неминучий; чимало медичних препаратів виготовляються на основі бджільництва, та і власне мед вітамінізований, отже – суттєво похитнеться імунітет; зникне бавовна – не буде натуральних тканин…»
«Цієї весни ще не бачив бджоли, – переймається Дмитро Косюк, – а це дуже недобрий знак: зникнуть бджоли, зникне людство. Найбільше в цьому сумному факторі звинувачую все ж агрохімікати. Де колись в таких масштабах їх використовували? Нині ж по сто разів одне поле кроплять: від бур’яну, від шкідників, для росту, для швидкого дозрівання… Воно буяє, як у казці, красиве, а чи корисне? А ми тим усім дихаємо. Це колись у селі було животворне повітря, нині – ледь не смертельне: виживай, як можеш. Зате бідного Івана за купу підпаленого листя добре оштрафують, мовляв, про екологію дбають».
…Ми чекаємо ваших листів. Щиро сподіваємося на хороші новини.