Ганна Семенівна тремтячими руками намагається покласти до свого затертого гаманця 10-гривневу купюру (це все, що у неї залишилося з останньої пенсійної сотні). Їй ніяк не вдається акуратно розправити ту купюру — жінка дуже нервує. Помітивши, що я спостерігаю за нею, починає плакати. «Це все, що у мене залишилося, — пояснює. — А пенсія аж через тиждень. І я ж майже нічого не купила: півбуханки хліба, пакет молока, маленьку пляшечку олії, два помідори і чотири огірки. Оце вся моя покупка. Признаюся, дуже люблю масло, але не можу собі його дозволити. Лиш коли отримую пенсію, купую пачку й намагаюся розділити на цілий місяць. Але це смішно, бо ж не будеш по граму їсти. Тому його вистачає приблизно на тиждень.
А ще мрію з’їсти великий бутерброд з маслом і твердим сиром — дуже люблю! Однак твердий сир для мене взагалі нині розкіш....
Не думала, що старість буде такою важкою. Сорок п’ять років відпрацювала, а пенсію маю всього 2950 гривень. Живу одна. І вижити дуже важко. Особливо, коли ціни щодня ростуть...»
Справді, до магазинів останнім часом й заходити страшно. Бо щоразу на цінниках бачиш цифри більші, ніж минулого разу. От, приміром, хліб. Ще тиждень тому невеличкий буханець того, який я завжди купую, коштував 16 гривень. А вже, дивись, цілих 18 набігло!
Маленька баночки сметани нині коштує 17 гривень! Пакет молока в середньому — 25. Масло ж має взагалі космічну ціну — півсотні за 200-грамову пачку!
То скільки за це разом треба заплатити, 110 гривень? Але ж цього абсолютно недостатньо, приміром, для родини з чотирьох чоловік. До кошика треба покласти також хоча б 300 грамів ковбаси, ще ліпше — півкіло якісного м‘яса, по кілограму помідорів та огірків, цибулю, картоплю. Не забути про олію та крупу гречану, яка якраз вчора закінчилася, бо ваші домашні просто обожнюють гречану кашу на молоці...
Перелік цей практично безкінечний. І кожна господиня прекрасно про це знає, адже їй доводиться годувати сім’ю. І постійно треба щось вигадувати, аби, як кажуть, приготувати суп з нічого, тобто — кашу із сокири, як у відомій казці...
Але ж справа в тому, що діти (хоча б вони!) повинні харчуватися повноцінно, тому тут, як кажуть, «обманка» не пройде. І якщо треба м’ясо, значить — саме м’ясо! Овочі? Тільки найякісніші! Так само фрукти.
А тепер час повернутися, як кажуть, до наших баранів, себто до цін. І саме вони перекреслюють усі намагання якісно годувати наших дітей і нам щось там під’їдати за ними. Від цін точно голова іде обертом.
Моніторинг цін на соціально значущі продовольчі товари на продовольчих ринках нашої області (він розміщений на офіційному сайті Хмельницької ОДА) це підтверджує. Почнемо з найголовнішого — хліба. Кілограм житньо-пшеничного вартує нині 22 гривні, з борошна пшеничного вищого ґатунку — від 25 до 27 гривень. Кілограм пшеничного борошна коштує в середньому 17 гривень. Тому пекти хліб самому значно дешевше, але хто цим хоче і має час займатися?
Ціна за кілограм макаронних виробів 26 гривень. І виготовлені вони, дозволю собі зауважити, далеко не з твердих сортів пшениці.
Продовжує бити рекорди за вартістю наша рідна гречка: ціна за кілограм становить 40 і більше гривень. Дешевше їсти рис — 25-30 гривень. Найбільш зекономите, коли перейдете на манку — всього 19 гривень за кілограм.
Яловичина вражає космічними цінами — 170-180 гривень за кілограм. На свинину ціни скромніші — в межах 130 гривень. До речі, хороше сало коштує нині аж 90 гривень за кіло! За кілограм ковбаси вареної вищого гатунку треба віддати теж приблизно у межах 120 гривень.
Продовжує тримати свою високу ціну соняшникова олія — понад 60 гривень за 1 літр! Ми наче уже звикли за кілька місяців до цього, та, все одно, почуваєшся обдуреним.
А які ж продукти, власне, можуть порадувати нас своїми приємними цінами? Мабуть, яйця курячі, які влітку традиційно дешевшають. Ось і нині вони порівняно коштують дешево — 20 гривень за десяток. Картопля, морква, буряк тощо теж мають тенденцію до зниження.
Але навіть це не може послабити загальної тенденції — постійного здорожчання продуктів. Лишень почався сезон заготовок, як ціни на цукор у буквальному розумінні злетіли догори — 28 гривень за кілограм! Як думаєте, чи солодко буде за такі гроші від полуничного варення та черешневого компоту? А зробити заготовки прагне кожна господиня, адже взимку вони усіх виручають.
І народ вперто не хоче розуміти, чому ж, все таки, той самий цукор подорожчав: нового врожаю ще не було, усе ж зі старих запасів. Чи це просто чергова спекуляція? Аби нагріти руки, вкотре ошукавши людей? Вони ж все одно куплять той злощасний цукор: полуниця та інша ягода чекати не будуть...
Авжеж, куплять, прив’яжуть торбу до возика, потягнуть до тролейбуса чи маршрутки, заплатять за проїзд 8 гривень (майже вдвічі більше попередньої ціни) та й поїдуть додому варити варення.
І кому є діло до цих маленьких українців, які в цінах тонуть, мов у високих хвилях, щоразу сподіваючись на те, що, можливо, після цього таки стане легше, й почнемо краще жити.
Ось же з першого липня зріс прожитковий рівень у нашій державі — до 2379 гривень. І зросла мінімальна пенсія до 1854 гривень, збільшилася на 85. Й окремій категорії пенсіонерів (майже мільйону громадян) додали до пенсії по 100 гривень. Чим не турбота?
Ось лише ніхто не каже, що та сотня гривень, мов крапля у морі. Бо ніхто її й ніде не відчує. Хіба на три кіло цукру вистачить. Чи на шматок м’яса. Чи на пластинку необхідних таблеток. Чи на півторачку олії. Ані взутися, ні одягнутися за ці гроші не зможеш. Тим більше, заплатити за газ й електроенергію. А вже з першого серпня та сама електроенергія має значно здорожчати. Якраз ближче до осені, коли світла треба використовувати більше.
Державні мужі пояснюють, що при цьому в жодному випадку не постраждають бідні, адже отримуватимуть субсидії. Але чи зможуть оплачувати спожиту електроенергію люди з трохи більшим достатком? Чи не ставатимуть вони від цього біднішими, намагаючись вчасно розраховуватися за усіма платіжками? Невже державі вигідніше, що клас бідних зростатиме?
Чому, власне, поступ до Європи проявляється у нас насамперед підвищенням тарифів на житлово-комунальні послуги? Якщо порівнювати ці тарифи з нашими жалюгідними зарплатами й пенсіями, то це здирництво чистої води. І потім все одно постачальники кажуть, що споживачі повинні платити за послуги ще більше. Мабуть, щоб зарплати у них були ще вищі...
Гірко від високих цін. Тож нині підсолоджуємо самі собі життя. Як ото дитині дають цукерку, аби заспокоїлася, продовжуємо варити на зиму варення. Купуємо дорогий цукор і варимо. Тішимо себе, що таки буде солодко...
Gismeteo 
