Минулого недільного дня став свідком цікавої сценки в одному з кам’янецьких супермаркетів. Зайнявши чергу до каси за чоловіком, якому було років десь за сімдесят, не міг не звернути увагу, що приготовлений ним у кошику товар для розрахунку був упакований у… невеликі, зроблені із газети пакунки. Не менш здивованою була й касирка, коли покупець виставив на столик біля касового апарата зо п’ять отих паперових кульок з наклеєними на них стікерами, де вказувалися назва, вага товару тощо. Не встигла працівниця магазину запитати в чому, мовляв, суть приколу, як покупець пояснив, й не лише їй, а на увесь загал черги, що в такий спосіб він бореться за чисте довкілля й виконує закон про заборону використання одноразових поліетиленових пакетів. І ось знайшов їм альтернативу. До того ж, якби куплені вагові цукерки, печиво, два лимони, дитячий сирок і заморожену рибину упакував у пластикові «майочки», котрі б потім пішли у смітник, додатково би витратив ще й одну гривню 50 копійок.
Не став борець за екологію купувати й великого, зі знаком торговельної фірми целофанового пакета, який раніше коштував лише гривеник, відтепер у тричі більше, а дістав із кишені раритетну, таку собі шоперсумку типу авоська і неквапливо зібрав у неї придбане.
— Давно потрібно було заборонити цю хімію, раніше ми якось обходилися без неї й здоровіші всі були, а тепер, що у старих, що у малих не знаємо звідки ті хвороби беруться, — мовила уже в літах жінка з черги. Й додала: — А чоловік цей молодець…
Упевнений, багато хто з читачів пам’ятає не такі вже й далекі часи, коли практично всі товари, продукти майже стовідсотково, у магазинах відпускалися лише у паперовій тарі. Підійдеш до прилавка, попросиш продавщицю відрізати тобі шмат ковбаси чи сиру, вона ж справно виконає твоє бажання і заверне у паперовий кульок куплене. Безперечно, такого вибору не було як сьогодні, проте все натуральне, без пальмової олії, сої, харчових добавок, барвників, ароматизаторів, десятка інших інгредієнтів. Нині ж асортимент цих продуктів у будь-якому магазині, як мовиться, аж зашкалює. І всі вони, хоч і ціни різні, на один смак. А ще, мало того, що нашпиговані різною хімією, то ще й розфасовані і затаровані у хімію — у різні плівки, пластикові коробочки, баночки… А ми дивуємося: чому сьогодні діти ледь не з пелюшок, уже мають купу різних хвороб? Чому в молоді проблеми із серцем, нирками, зубами, очима?
Беззаперечно, Україна зробила важливий крок у боротьбі за чисте довкілля. І старт йому дав Президент Володимир Зеленський під час Всеукраїнського форуму «Україна 30. Екологія», підписавши Закон «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України», який Верховна Рада ухвалила 1 червня.
«500 – стільки пакетів за рік використовує кожен українець. 20 хвилин – саме стільки, в середньому, ми користуємося пакетом. Понад 100 років – саме стільки один пакет розкладається. Декілька секунд – саме стільки потрібно часу, щоб підписати цей закон», – сказав глава держави під час виступу на форумі.
Відтепер документ регулює обіг пластикових пакетів та має на меті стимулювати розвиток їх виробництва з біорозкладних матеріалів. Зокрема, законом забороняється безоплатне розповсюдження пластикових пакетів (крім біорозкладних) у роздрібній торгівлі та закладах громадського харчування. Тобто, целофанова тара має надаватися лише за гроші. При цьому роздрібні ціни на неї не можуть бути нижчими за мінімальні ціни, які встановлює Кабінет Міністрів України.
Також передбачається обов’язкове маркування біорозкладних пластикових пакетів та встановлюються штрафи за порушення цих норм. З минулої п’ятниці Закон «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» вступив у силу. Наступним кроком для України стане скорочення обігу та виробництва пластикової продукції одноразового використання.
З 10 грудня забороняється розповсюдження в об’єктах роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг надтонких пластикових пакетів, крім тих, у які пакують свіжу рибу, м’ясо та продуктів із них, сипучі продукти, лід та тих, що розповсюджуються в об’єктах роздрібної торгівлі як первинна упаковка.
Постанова Кабміну визначає такі ціни за 1 пакет з ПДВ: без ручок (без бокових складок) — 2 гривні; без ручок (з боковими складками) та з ручками (без бокових складок) — 2,50 гривні; з ручками (з боковими складками) — 3 гривні. Штрафи за порушення Закону щодо використання пластикових пакетів торкнуться тільки торгових точок і бізнесу. Їм доведеться викласти від 1700 до 3400 гривень за перше порушення, а за повторне — від 3400 до 8500 гривень. Простих українців штрафувати не будуть.
А вже з 1 січня 2022 року буде припинено розповсюдження оксорозкладних (оксобіорозкладних) пластикових пакетів. Під дією світла і кисню такі пластики розпадаються на дрібні фрагменти поліетилену і солі металів. Від 1 січня 2023 року в Україні дозволять лише біорозкладні пакети. Закон забороняє нанесення на пластиковий пакет слів «біо», «біопакет», «біорозкладний», якщо такий пакет не відповідає вимогам. Придбати можна буде лише пластикові пакети товстіше 50 мікрометрів, адже є змога відправляти їх на переробку. Всі пакети, які підпали під заборону, але залишилися в обігу підприємства мають утилізувати.
Та чи запропонував наразі уряд натомість пластику альтернативу, яка б задовольняла як власників тих же магазинів, аптек, інших закладів сфери обслуговування, так і споживачів? На перший погляд начебто так: з’явилися в магазинах великі паперові пакети, шопери, екокульки, але чи готовий пересічний покупець віддати за таку тару від п’яти до двадцяти і більше гривень? У що покласти йому, скажімо, кілограм яблук чи картоплі, 300 грамів ковбаси чи 200 грамів сиру? У ті ж «маєчки», але вже не халявні, а окремо куплені. Проте їх у наступному році буде заборонено використовувати. Чи приносити з собою завчасно нарізаний газетний папір і робити з нього кульки для дрібних покупок?
Сьогодні багато говорять про те, що альтернативою поліетилену є папір і біологічні пакети з крохмалю. На мій погляд, тут є й інший бік медалі. Чи задумувався хтось, скільки ж то потрібно буде деревини, щороку вирубати лісу для виробництва паперу на різні пакети і пакуночки? Повірте – немало. Для переконливості наведу маленький приклад. Працюючи свого часу в регіональній газеті, часто спілкувався з власником одного з продовольчих магазинів, який був розташований по сусідству з редакцією нашого часопису. Так цей знайомець завжди нас просив, коли ми їздили вантажівкою за газетним папером у Понінки чи Жидачів, по можливості купувати його і для нього. Як він зізнавався, одного рулону паперу, а це в середньому кілограмів 200, йому вистачало на кульки на півтора-два місяці роботи. Скільки нині в Україні малих і великих магазинів, різних закладів обслуговування? То ж бо…
Післямова: пригадалася одна з легенд про методи керівництва одного з наших колишніх обласних компартійних керманичів. Вранці, дорогою на роботу, він завітав у гастроном і попросив молоденьку продавщиню відпустити йому півкіло цукерок. Дівчина солодощі зважила, а папір для тари вже закінчився. Тоді чиновник запропонував висипати куплене йому в капелюха, що та й зробила. Розповідають, вже через півгодини на партійному килимі були відповідальний працівник відділу торгівлі міста і директор гастроному й добряче отримали «на горіхи» за недостатню організацію торгівлі…
Gismeteo 
