Мантри у чиновницьких храмах київських високопосадовців про інвестиційну перспективність України вже, мабуть, варто припиняти. Немає поки що тих перспектив — про це свідчать цифри. Не хочеться навіть порівнювати нашу державу із західними сусідами: надто мізерними видаються вклади капіталу на їхньому тлі. Поглянемо на вітчизняні «здобутки». Торік в економіку держави іноземці вклали лише 1,8 мільярда доларів — майже в 2,5 раза менше, ніж позаторік. Але це — півбіди. Біда, що інвестори не тільки заходять, а й тікають з нашої країни. Але про це чиновники і політики мовчать. Найкраще поточну ситуацію з інвестиціями ілюструє інший показник: залучені кошти на одного українця. Що маємо? 925 доларів на людину за підсумками минулого року. Це, звісно, менше, ніж до початку війни. Але менше, ніж у 2014-15 роках, коли на одну особу припадала понад тисяча доларів. Інвестор тікає! Ще один штрих: найбільшим вкладником коштів в Україну є… Кіпр. Як ви вважаєте, цей «промисловий гігант» прагне розбудувати нашу економіку? Чи то українські олігархи, відмивши гроші через цей офшор, повертають їх в країну під виглядом іноземних?
А, думаєте, в області ситуація із залученням іноземного капіталу краща? Її обговорили на засіданні ради вітчизняних та іноземних інвесторів при Хмельницькій облдержадміністрації.

До редакції надійшов лист від Полікарпа Микитовича Рижого, 94-річного мешканця Деражні. Пенсіонер поважного віку запитує, чому він не може скористатися пільгою на оплату житлово-комунальних послуг, яка передбачена законом? Адже він і учасник війни, і ветеран праці. Чому йому відмовляють у наданні цієї пільги?
 «Де працівники управління соцхисту взяли, що максимальна сума доходу для пільги становить 2600 гривень? Такого ж раніше не було. Багато пенсіонерів проти цього. Ніби була ця сума раніше, а зараз змінилася? Поясніть, будь ласка, як правильно. І ще, як тепер бути із субсидією?»,— пише ветеран.
 Ми звернулися за коментарем до начальника управління соціального захисту населення Деражнянської райдержадміністрації Тетяни Кравченко. Публікуємо його на сторінках газети, щоб усі інші, кого цікавить це питання, змогли отримати і для себе відповідь:

Виробничим потенціалом Хмельницький славився давненько. Нині значна частина заводів — пустка; на інших — використовується лише частина площ. Якщо з чверть століття тому на підприємствах працювали десятки тисяч, то нині — тисячі людей. Й особливо не помітно, щоб нові потужні виробництва з’являлися. Насамперед сучасні, європейського зразка. Але, сподіватимемося, ця тенденція буде зламана, а символом цих змін стане відкриття в обласному центрі виробництва кабельно-провідникових систем для автомобілів. На презентацію проекту німецько-японської компанії Sumitomo Electric Bordnetze (SEBN), що має намір до кінця року налагодити випуск кабелів у Хмельницькому, в міську раду, а затим і безпосередньо на завод, запросили журналістів.

Примхливий дощовитий липень створює неабиякі перешкоди аграріям. Тож радіють вони кожній погожій днині.

У назві села Святець є щось сакральне. Тут особлива енергетика, що надихає. В таких випадках кажуть про благодать Божу. Неозорі простори допомагають розкритися внутрішнім силам. Щедра земля наснажує. Довкола панують спокій і впевненість. Тільки буйні вітри, наче співають на різні голоси хорали місцевим селянам. Бо найбільше багатство цього краю саме вони, працьовиті і самовіддані. З діда-прадіда закохані у мистецтво доглядати худобу і плекати урожай.
Хати, садиби і вулиці у Святці — в пристойному стані. Що теж свідчить про вміння господарювати і самоповагу.