У пошуках кращої долі виїхало 3,2 мільйона українців, а ще до чотирьох мільйонів перебувають «у тіні», повідомив, «Подільським вістям», перебуваючи на Хмельниччині, міністр соціальної політики Андрій Рева. Багато це чи мало? Прихильників теорії змови відсилаємо до альманаху «Піноккіо та передвиборчі перегони», а ми як серйозне видання звернемося до офіційних джерел.
За даними статистики, нині в Україні мешкає понад 42 мільйони людей. І це без урахування загарбаних РФ територій на півдні та сході. З них працездатних — віком від 16 до 60 років — понад 25,6 мільйона. Тобто ледь не третина трудових ресурсів держави «схована» від легальної праці та оподаткування на теренах держави або «в тіні», або за кордоном.
На цифру втрачених для економіки робітників можна поглянути й з іншого боку. Їхнє число перевищує число осіб похилого віку — майже сім мільйонів українців старших 65 років. (До речі, для прихильників «благодатного» радянського ладу з тривалим та щасливим життям пенсіонерів: у 1990-му, коли українців налічувалося на десять мільйонів більше, людей згаданого віку було майже на мільйон менше: не доживали вони до таких років за комуністичних часів). Ці сім мільйонів українців, що вилучені з «трудообігу» в державі, які б могли допомагати утримувати стільки ж літних людей, старішати не планують? На пенсію від держави не розраховують? Бо ж внесків не сплачують.

Індекс споживчих цін по області та Україні (без урахування тимчасово окупованих територій на півдні та сході) у вересні відносно серпня становив 101,7 та 101,9 відсотка відповідно, з початку року — 105,4 та 105,6 відсотка.

Дорога редакціє! Ще раз засвідчуємо повагу до всього колективу шанованого в нашій області видання «Подільські вісті». Особливо цінуємо ваші зусилля із захисту конституційних прав Поляхівської громади на землю, що стала об’єктом зазіхань загребущих і нечесних осіб. А далі хочемо повідомити вас про наступне.

Вже кілька місяців українці перебувають у нервовому напруженні. МВФ. Місія. Їде. Не їде. Перемовини з урядом. Успішні? Ні? Причому, здається, більшість бажає, аби ці переговори провалювалися й надалі. Бо чомусь нас переконують, що домовленості з Міжнародним валютним фондом передбачають обов’язкове підвищення ціни на газ для населення. Це трохи спрощене бачення ситуації, бо «міжнародникам» байдуже, скільки він коштуватиме. Хай би навіть безкоштовно давала держава його населенню. МВФ важливо, аби державний бюджет був збалансований, і країна мала здатність повернути позичку. То, може, менше владі треба красти? Й не грабувати населення через непідйомні тарифи? Не «опускати» громадян до рівня жебраків, тобто, за нинішньої термінології, субсидіантів?

Старокостянтинівському цукровому заводу — 120 років!

Радість, вдячність, гордість, повага, — ось головні лейтмотиви свята, що відбулося у Старокостянтинові на день Покрови Пресвятої Богородиці. Символічно, що день народження найбільшого підприємства району збігся із Днем українського козацтва. Підприємці в епоху торгово-економічних війн — це ті ж самі вояки, які відстоюють незалежність не з шаблею і списом у руках, а силою свого розуму, кмітливості, знань та енергії. Конкурують на міжнародних ринках і завойовують їх.