Змалку залюблений у природу енергійний непосида знав кожен мальовничий куточок рідного села Дмухівці, що на Тернопільщині. Отча хата від лісу недалеко: з друзями «партизанили», пропадали там цілими днями, гралися. Тож з-поміж інших притаманних лиш дитинству принад запам’яталося воно ще й пахощами різнотрав’я, лісовими стежками і роботою по господарству, адже був незмінним помічником батьків і на городах, і біля живності. Здібний хлопчина ледь не з народження виношував мрію неодмінно стати фізиком, можливо, радіотехніком. Точні науки давалися йому напрочуд легко, а з фізики й хімії навіть на районних та обласних олімпіадах перемагав. Тому, закінчивши школу лише з однією четвіркою (з російської мови), вступив до Чернівецького вишу на фізичний факультет. А були то якраз важкі дев’яності. І далекоглядний юнак зрозумів: мрією на голому ентузіазмі далеко не заїдеш. Тому, отримавши диплом, подався на заробітки. Гроші, зароблені за два роки в Чехії, вклав у розвиток власної справи.
Отже, великим фізиком чи радіотехніком він не став, проте став великою людиною. Михайло Ковальчук, директор філії «Цегельний завод м. Волочиськ» ТОВ «Тернопільбуд», як і очолюване ним підприємство, знані нині не лише на Хмельниччині та Тернопільщині, а й в усій Україні. Хоч Михайло Михайлович запевняє, що ніколи і припустити не міг, що випалюватиме цеглу, керувати заводом йому вдається на відмінно. Секрет успіху в простому — до будь-якої справи слід підходити з любов’ю, не втомлюючись удосконалюватися і вчитися та по крупинці збирати і застосовувати у себе передовий досвід. 

Корупція проїла наше суспільство. З усіх-усюд лунають звинувачення в бік владної верхівки, яка не те що не бореться з пограбуванням країни, а навпаки — очолює та керує зловживаннями. Як влучно хтось пожартував, наша протидія корупції нагадує західну риболовлю: спіймав, сфотографував-показав і відпустив. Відчуття пограбунку владою й олігархами країни з’явилося відразу, як запровадили нові тарифи на газ та електрику. Бо це близьке кожному з нас і відчувається гаманцем. Чому ціна на газ прив’язана до якогось міфічного німецького хабу? Дві третини ж блакитного палива — українські. Чому ціна вугілля визначається за не менш міфічним «Роттердамом +»? До нас багато вугілля припливає морем? Чи вітчизняне таки купуємо, а також нелегально в ОРДЛО та Московії? Недарма днями Національне антикорупційне бюро вирішило дослідити проблему формування ціни на енергоринку. З цього питання ми й розпочали розмову з головою Хмельницького територіального відділення Антимонопольного комітету України Віталієм ОЛУЙКОМ. Проте під час розмови випливли не менш цікаві факти, передусім про те, як місцеві, наші ж хмельницькі посадовці, своїми діями сприяють наповненню бюджету Росії, фінансують її оборонку. 

Нинішня весна була щедрою на погодні сюрпризи.   Затяжні холоди раптово змінилися спекотними днями. Аграрії потрапили у своєрідний цейтнот. Посівну кампанію довелося проводити в дуже стислі строки.

Молочні кооперативи, які багато експертів називають рятівниками українського села, щодалі виявляються ласими шматками для недобросовісних ділків. Так гучний скандал розгорається навколо Старокостянтинівського молочного заводу, який входить до групи компаній Укрпродуктгруп, керівництво якого вирішило «прокотити» 10 тисяч селян Хмельницької, Рівненської і Житомирської областей. Підприємство заборгувало селянам з Першого національного виробничого кооперативу 23 мільйони гривень. І ці гроші селянам, схоже, повертатись не збираються.

Нещодавно Асоціація об’єднаних територіальних громад провела онлайн-засідання через  Skype тематичної платформи «Законодавство для об’єднаних територіальних громад».  У ньому взяли участь представники  восьми ОТГ із різних областей України.