Аби розповісти про історію та сьогодення легендарного без перебільшення Полонського СТОВ «Агрофірма «Маяк» та його відданих людей, не вистачило б, мабуть, і всіх шпальт нашої газети. Воно воістину заслуговує на створення документальних проектів будь-якого формату, що запросто могли б послугувати скарбницею безцінного досвіду для усіх, хто щиро прагне працювати на рідній землі. Ключова постать — багаторічний незмінний керівник товариства, кандидат сільськогосподарських наук, депутат чотирьох попередніх скликань обласної ради, а нині районної від Аграрної партії України Володимир Леонідович МАРЧЕНКО.

З 1 липня 2018 року  в Україні зріс прожитковий мінімум. Відтепер він становить 1777 гривень на одну особу в розрахунку на місяць (був 1700). Для дітей віком до шести років — 1559 гривень (більше на 67 гривень). Для дітей від 6 до 18 років — 1944 гривні (плюс 84 гривні).

Через Кралечку ледь у засвіти не відійшла
Ця абсолютно реальна історія, яку днями почула  від знайомої, дуже вразила  не лише із міркувань співчуття до старенької жінки, про яку далі піде мова. Вразила ще й тому, що через цинічне, почасти навіть брутальне ставлення до нас влади, вискочок-скоробагатьків, монополістів, яким не писаний ніякий закон, фактично кожен із нас, простих смертних, через гіркі реалії буднів та відчуття безвиході запросто може може поплатитися власним здоров’ям і навіть життям. З етичних міркувань імена та деякі деталі змінені автором. Чому, зрозумієте наприкінці розповіді.
Минулого року Мотрі Іванівні, що мешкає на Дунаєвеччині, випало пережити страшний удар: раптово пішов із життя коханий чоловік Степан. Хоч і розміняв якраз перед цим восьмий десяток, але на здоров’я ніколи не нарікав, жилавим та роботящим був. Серце підвело...

Теорія, що українці походять від аріїв, має достатньо прихильників. Щоправда, аргументи адептів цієї версії нашого родоводу здебільшого містично-міфологічні. Однак днями почув неспростовний доказ теорії: українці продовжують тримати корів! Незважаючи на повну збитковість, за твердженням людей, цієї справи, подоляни порають худобу, як і в прадавні часи. Для наших громадян вона, мабуть, є сакральною, як і для інших нащадків аріїв — індійців. Святість корови та необхідність її тримання в господарстві, всупереч усім розмовам про тяжку працю та невигідність її тримання, доводять і цифри. Наразі в господарствах населення є 107 тисяч корів, а падіння кількості за рік становить лише піввідсотка, повідомили в головному управлінні статистики у Хмельницькій області. Уявляєте, понад сто тисяч корів ще є в наших селян! Це вчетверо перевищує поголів’я в агроформуваннях. Інакше як обрядовим характером цієї тварини й важко пояснити, бо скаржаться люди на неї, але ж хочуть мати у хліві. Бо, по-перше, річні надої від домашньої корови у півтора раза менші, ніж у сільгосппідприємствах: чотири тонни проти шести відповідно, за даними статистики. По-друге, купують молоко в селян за значно нижчою ціною, ніж на фермах.

...на теренах колишнього колгоспу імені Тараса Шевченка у Теофіпольському районі, яким успішно керував Леонід Стецюк. У чотирьох селах — Гальчинці, Новоіванівка, Єлизаветпіль і Червоний Случ працює 30 фермерських і 200 одноосібних господарств. Такий собі оазис селянської ініціативи! Цікавий і малодосліджений феномен. Пора би його проаналізувати і вивчити. А для початку співставити з минулим.
Якщо чесно, то з Леонідом Остаповичем мріяв побесідувати давно. Бо він у моєму розумінні справжній українець: щодо всього має власну точку зору. Вона вистраждана, а не привезена з-за кордону, чи навіяна байками грантоїдів та недолугою пропагандою олігархічних ЗМІ.