Село Летава для аграріїв Хмельниччини місце паломництва і наснаги. Тутешня земля і люди прославилися не тільки високими врожаями чи у всесвітньо-відомій картині Тетяни Яблонської «Хліб». Місцеве господарство виплекало 12 Героїв Соціалістичної праці, більше сотні орденоносців і Героя України Михайла Шаповала. Для абсолютної більшості господарів нашого краю він беззаперечний авторитет, взірець, зразок мудрості, досвіду і скромності. А для мене, як журналіста,  — постать історичного масштабу.
У період повернення від соціалістичної формації до капіталістичної Михайло Васильович одним із перших повів господарство через бурхливий вир, підступні рифи і підводні течії того безладу, який його організатори помпезно намагаються видати за реформи.

Під час попередніх відвідин ФГ «Кунчанський» наприкінці квітня її керівник Володимир Пицюк виглядав стурбованим. Ще б пак, за два місяці з початку весни з неба жодного разу не крапнуло! І то в період формування врожаю.  
Його підопічні доклали максимуму зусиль для успіху справи. Вчасно провели підживлення озимих, посіяли ярі культури, ретельно дотримувалися технологій.

Український Сергій Мавроді, він же одіозна фігура в аграрній сфері Андрій Гордійчук – акціонер та колишній голова правління агрохолдингу «Сварог», відомий гучними піар-кампаніями і гротескними заявами про високі досягнення й інноваційний підхід у бізнесі, мультимільйонер-рейдер та ідейний надихач численних афер в аграрній сфері, герой скандальних журналістських розслідувань. Знайомимося з паном Гордійчуком наново.

Три відсотки зростання ВВП, закладені до бюджету України на 2019 рік, це нормальний показник? Абсолютно нормальний… для розвиненої держави. З такими темпами (в середньому) прогресує щороку світ. Для країни, що безнадійно відстала від усіх сусідів, цей темп недостатній, катастрофічно низький. Він не забезпечить належного розвитку та нормального життя для українців у перспективі. Бо ми товчемося на місці: фактично валовий внутрішній продукт держави — 109 мільярдів доларів за підсумками минулого року — перебував на рівні 2006-го: за дванадцять років поступу — нуль. Так, війна з Росією підкосила нашу економіку: за 2014-15 роки ми впали вдвічі за обсягами виробництва. Але тепер, щоб надолужувати, потрібно розвиватися прискореними темпами. Погляньмо на сусідів, передусім Польщу, яка нині заманює українців «довгим злотим». Рівень  сто мільярдів вони подолали ще в 1994 році. Й за ці чверть століття знаєте на скільки зросли? Вп’ятеро! Саме так: поляки, що за населенням менші за нас, мають уже в п’ять разів потужнішу економіку — 510 мільярдів доларів за підсумками минулого року. А це досягалося насамперед швидкими темпами зростання, яке в окремі роки становило сім відсотків. Про китайські цифри навіть «лячно» говорити: сім відсотків — це пересічний показник для всіх останніх років. А в 2010-му було десять, у 2007-му — 14 відсотків росту ВВП за рік. Тільки уявіть: на початку тисячоліття валовий продукт Піднебесної був майже  трильйон доларів, нині… удесятеро більший.

Ночами холоднішає — осінь  поступово набирає силу. Вже й холоди незабаром розпочнуться. Або, згадуючи гасло дому Старків з «Гри престолів», — «зима близько». Й мимоволі хочеться утеплитися. Не тільки ззовні — квартиру, а й всередині — жировий прошарок нагуляти, як у ведмедя. Перша думка — сала треба накупити. А телевізор розповідає «сальні жахіття» — страшенно дорожчає український продукт № 1: 100-140 гривень правлять за кіло в різних регіонах України. У Львові канапка, як кажуть галицькі новинарі, із салом коштуватиме вам
25 гривень. Не знаю, звісно, скільки на заході на бутерброд кладуть сала (може, й півкіля, як вони й говорять), але питання цін зацікавило.