Явище... з «Союзу»
Старше покоління пам’ятає, що при «Союзі» у радянських людей було море грошей, які, даруйте, «солили» в панчохах. А все через дефіцит товарів. Сьогодні їх в українців катма саме через перенасичений ринок. Черги канули в Лету, і виробничники лишень мріють, щоб на їхній товар був попит. Та не кожному підприємству це під силу. Однак на Хмельниччині, де товар, як кажуть, беруть з руками й ногами, ще гарячим, де зберігся той радянський рудимент, тобто тягучки, це — на ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів». Директор ТДВ Олексій Кривдик, чесно кажучи, радіє тим чергам. Бо, якщо стільки бажаючих придбати твою продукцію, то значить завод процвітає, має своє ім’я, визнання, своє клеймо та марку. А ще — своїх постійних клієнтів.

Для Хмельниччини цукроваріння така ж важлива галузь, як для латиноамериканських країн виробництво кави, для скандинавських – рибних консервів, а для південноєвропейських – виноробство.
Солодкий продукт уособлює собою благополуччя. Він асоціююється в нашій уяві зі святом. Насичує організм енергетичними вуглеводами, приємний на смак і піднімає настрій. Дозволити собі споживати ласощі і варення можуть люди навіть незаможних верств. Для цього головний їхній інгредієнт – цукор має бути якісним і дешевим.
Таким, наприклад, як продукт Старокостянтинівського цукрового заводу. Нинішнього року підприємству виповнюється 120 років. Значна частина його історії пов’язана зі славнозвісною династією Співаків.

Вже й не знаємо, кому виливати свій біль, до кого кричати про допомогу. Складається враження, що сильні світу цього як хочуть, так і крутять простими людьми, бо нас ніхто не чує і знати не хоче. Судіть самі. Жителі нашого села Кривовілька та й значної кількості сіл Теофіпольського району здавали молоко у «Перший національний кооператив», що в місті Шепетівка. Те молоко дається нам пекельною працею, жили рвемо, таскаючи гної, заготовляючи сінаж і т. д. «Паничі» ще солодкі сни дивляться, а ми вже в хліві худобу обходимо, доїмо. А як інакше в селі прожити?! Тільки корови нас сьогодні й рятують.

Перша частина матеріалу, в якому даються відповіді на запитання, що цікавлять читачів, друкувалася у «Подільський вістях» (№ 33) від 2 серпня цього року. Сьогодні пропонуємо вам його закінчення.
 Отже, продовжуємо розмову: усі тонкощі субсидійного процесу роз’яснює начальник управління соціальних гарантій, компенсацій, моніторингу пільгового забезпечення та у справах сім’ї департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Вадим МАРУНЯК.

Перша столиця нашої області продовжує неприємно вражати вкрай низький рівнем зарплатні зі своїм середнім рівнем заробітної у 5,9 тисячі гривень у першому кварталі. За даними головного управління статистики у Хмельницькій області, Кам’янець-Подільський не тільки посів останнє місце серед міст обласного значення, а й відстав від багатьох районів. Не будемо порівнювати з однойменним районом, бо там працює цементний завод, але місто над Смотричем програло «зарплатну гонитву», до прикладу, Віньковецькому, Волочиському, Городоцькому районам. Місто згадували на черговому спільному засіданні обласної робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати і зайнятості населення та тимчасової комісії з питань погашення заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат неодноразово. Але головний привід – зарплатні борги у Кам’янець-Подільській міській стоматологічній поліклініці.