Анонсоване підвищення ціни на газ для населення на 60-70 відсотків стане логічним продовженням ліберальної політики нинішньої влади. Прем’єр Володимир Гройсман в контексті цього питання заявив, що мова йде про «справедливу ціну на газ». Слово «справедливість» Гройсману краще викреслити зі свого лексикону, тим паче в розрізі питання ціни газу і його, даруйте, фізії, яка, здається, скоро не буде вже поміщатися в телевізор.

Квартплата та вивіз сміття дорожчають у 1,5-2 рази
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» мав запрацювати ще кілька років тому. «Подільські вісті» писали, що він передбачає відмову від жеків і перехід обслуговування наших будинків до управляючих компаній. Ще тоді влада закликала: створюйте об’єднання співвласників, самостійно керуйте своїми будинками, інакше — призначимо управителів «зверху». Але, як у нас зазвичай і відбувається, цього ніхто не почув. З одного боку — ліньки: всі вже звикли до сякої-такої роботи жеків. З іншого — створювати об’єднання та господарювати самотужки економічно вигідно лише в нових будівлях. У старих же — надто великий фінансовий тягар лягатиме на плечі мешканців.

Хто заплатить за неіснуючі борги, і як вдалося перетворити газову “трубу” в інструмент для генерації боргових зобов’язань? Як в газотранспортній системі надули міхур на мільярд доларів?
“Укртрансгаз” 24 травня повідомив, що заборгованість всіх учасників газового ринку за надані їм послуги балансування газотранспортної системи перевищили 25,5 млрд. грн. Цифра дана станом на 1 травня 2018 року, і швидше за все, в подальшому вона буде ще збільшена. До цих пір заборгованість за послуги балансування перед “Укртрансгазом” тільки росла. Станом на 1 січня 2017 року вона становила 7 млрд. грн, а через рік, станом на 1 січня 2018 року - вже 20 млрд. грн. Тепер - 25,5 млрд. грн, тобто без малого мільярд доларів США.

Далі - про неіснуючі борги читайте - https://biz.censor.net.ua/resonance/3070241/kak_v_gazotransportnoyi_sisteme_naduli_puzyr_na_milliard_dollarov

Жило собі та розвивалося  місто — Хмельницький. А поруч поживало таке собі село — Лезневе. І так вони активно розбудовувалися, що злилися докупи. Містянам почесно: збільшився їхній населений пункт на кілька тисяч люду. Й колишнім селянам приємно: тепер вони мешканці обласного центру й до них дістануться комунальні блага цивілізації. Щоправда, із цим поки дещо сутужно: каналізаційне господарство залишилося — як за часів царату.

Про невідповідність вітчизняних тарифів українським реаліям «Подільські вісті» писали вже неодноразово. Не має стосунку до нашого газу ціна на німецькому хабі. Ціна українського, польського чи російського вугілля не може прив’язуватися до далекого північного порту за формулою «Роттердам +». Але Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, упевнено грабує населення та виробничників своїми вигаданими кабальними тарифами. Хто ж має вплив на цю комісію? Хто за нею стоїть? Хто відповідає за наше знедолення? Депутати? Уряд? Президент?
У Хмельницькому, на нашому «низовому рівні», відповідь на це болюче питання не матиме відповідної ваги. Але ж іноді до нас заїжджають «високі гості». Коли днями в обласний центр завітав народний депутат Віктор Галасюк, голова комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва, Іван Дунець, який очолює обласний союз промисловців і підприємців, організував зустріч подільських виробничників із гостем у Торгово-промисловій палаті. Звісно, з уст голови профільного комітету вдалося почути чимало цікавого, в тому числі й про тарифи.