Надрукувати
Категорія: Новини
Перегляди: 4694

Виставка-ярмарок «Поділля-Агро» вже давно переросла рамки свого анонсу. Для абсолютної більшості її відвідувачів вона є святом здобутків наших господарів і достатку простих подолян. Хтось приїздить на неї, щоб продемонструвати результати своєї праці, прорекламувати свою продукцію чи засвідчити можливості, а хтось — придбати якісні продукти за розумною ціною. Нинішня подія була тридцять першою за рахунком. Учасниками стали сотні аграріїв, а відвідали — десятки тисяч подолян.
Традиційно її відкривали перші особи області — голова облдержадміністрації Вадим Лозовий та голова обласної ради Михайло Загородний. А також директор профільного департаменту Олег Омелянюк і голова асоціації агровиробників Василь Мастій.
Як на мене, на виставці-ярмарку ще й відбулася презентація талантів. Вони таке ж наше багатство, як і родюча земля.

Сакральні таємниці мотанок
Тамара Ковальова з Волочиська закохана у мистецтво виготовлення мотанки. Так називали наші пращури ляльки з матерії. На відміну від імпортних Сінді і Барбі, які уособлюють модну порожнечу, наші бабусі і прабабусі плекали обереги. Дівчатка робили собі мотанки, нашіптували їм бажання і закопували у якомусь дикому місці подалі від людей. На весілля дарували нареченим мотанку, де у хлопця і дівчини були одні руки на двох. Вона називалася «нерозлучники».
— Давненько захоплюєтеся цією справою?
— Дуже давно.
Відвідувачам «Поділля-Агро 2018» Тамара Ковальова представила мотанки-берегині. Такі ставляться в будинку на видному місці. Обличчя у них перехрещене стрічками, аби відштовхували прикрощі і негаразди.
— Чи багато часу потрібно, щоб зробити ляльку?
— Слід підібрати тканину, покроїти її, виготовити одяг. За день можна зробити одну. Крім мотанок виготовляю з бісеру силянки і гердани та сувеніри, картини з круп і стрічок…
Сімейні ферми
Ірина Патик та Сергій Чернієнко гості з міста Дубно на Рівненщині. Вони представляли проект відкриття сімейних ферм, якими опікується компанія «УкрМілк інвест». За їхніми словами, в рамках цієї ініціативи фермерам допомагають побудувати приміщення, які будуть обладнані сучасними холодильними установками, доїльним апаратом і молокопроводом. Селяни зможуть утримувати не одну-дві корови, а від десяти і більше. Їм обіцяють інвестиції в сумі 80 тисяч гривень.
Нині 5 таких ферм діють на Рівненщині і три створюються на Хмельниччині в Славутському, Ізяславському та Білогірському районах.

Замість лози — газети
Мою увагу привернули гарні кошики і шкатулки з тонкої лози. Серед них і ажурний будиночок для киці. Але потім з’ясувалося, що всі вони зроблені зі скручених у шпагат газет. Точніше сказати із білих смужок, що окантовують шпальти. Бо папір за структурою схожий на тканину.
Про цю технологію Ольга Суховецька довідалася в Інтернеті. Вийшла на пенсію і взялася за саморобки. І так себе реалізує, як творча особистість.
Цікавлюся у неї де бере газети? Може, «Подільські вісті» використовує?
— Вашу газету ми шануємо, — заспокоює Ольга Миколаївна. — В кожному районі є багато умільців, але їх потрібно шукати і дати можливість показати себе. Ось сьогодні нас сюди організували і привезли методисти з Волочиського будинку культури.
У подяку за розмову підказую Ользі Миколаївні, що на базар привозять баули, перемотані жмутками шпагату. Тож хай використовує його, а не морочиться з газетами.

Ковалі завжди у пошані
Біля Миколи Михайлова з Дунаєвець юрмився гурт хлопчиків. Вони цікавилися секретами ковальського ремесла. В імпровізованій кузні були і горн, куди повітря подавалося з допомогою пилососа, і ковадло, на якому майстер з допомогою лише одного знаряддя – молотка – творив дива.
Робота з металом – це для справжніх чоловіків. Микола Іванович із ковальської династії. Його батько, дід і прадід теж володіли цим ремеслом.
Він охоче розповідав про нього. А також не без гордощів наголошував, що за кордоном це ремесло, як і ручна робота взагалі, цінується дуже високо.
Велетенські нутрії і м’ясні голуби
Коли нутрія настовбурчує ворс, вона виглядає просто гігантською. Порода, яку представив на виставці Іван Драган з Городка, називається «срібною». Хутро тварин дійсно переливається на сонці, як живий дорогоцінний метал.
Розведенням цих тварин Іван Якович займається майже 40 років. Нутрії дуже вигідна худоба. Їсть усе, більш стійка до хвороб, ніж кролі, а м’ясо належить до категорії делікатесного. Ніжне і соковите. Хоча трохи незвичне для нашого столу. Доросла тварина важить понад 10 кілограмів. З однієї шкірки можна викроїти і пошити зимову шапку.
Крім нутрій, Іван Миколайович разом з дружиною Нілою Францівною тримає ще м’ясних голубів. На виставці вони представили породи «кошуа», «бухарський барабанщик», «польська рись», «кінг», «тексан».
Жива вага дорослого голуба в середньому сягає 1 кілограма 200 грамів, а м’ясо належить до категорії дієтичного. У США, Німеччині, Франції, Італії та Угорщині існують цілі ферми, де їх вирощують з кулінарною метою.
Виставка-ярмарок дещо змінює традиційні уявлення про господарів і умільців Хмельниччини. На ній багато екзотики. Були представлені навіть павичі та величезні кури порід кохінкін, брама і орлингтон, що свідчить про пошуки інноваційних ідей. Разом із фотокореспондентом ми побували тут, як на своєрідній екскурсії.
Однак на «Поділля-Агро-2018», передусім йшлося про здобутки у сільському господарстві. Хмельниччина у цій галузі впродовж багатьох років серед  кращих у державі. Посідає перше місце за врожайністю ранніх зернових, друге – за кількістю корів і четверте за поголів’ям  ВРХ.
Найбільшу експозицію на виставці-ярмарку представили підприємства управління лісового та мисливського господарства.  Їх доробок високо оцінив голова облдержадміністрації Вадим Лозовий.