«Сила команди в кожному її учаснику. А сила кожного — в команді».
І справді, так вже склалося в житті, що лише разом, а не самотужки, легше долати перепони, труднощі, а також сягати вершин. А вони в кожного свої — маленька зроблена справа чи велика на благо когось — це ті речі, які є справжніми ціннісними орієнтирами, спільними для багатьох. Саме в цьому напрямі рухаються справжні однодумці, ентузіасти та просто небайдужі люди — колектив Хмельницького професійного ліцею №8 на чолі з директором Григорієм Васильовичем Станіславом. Звичайно, події в країні не оминають навчальний заклад, педагогічний колектив та учнів. Спершу проходили вишкіл, організовуючи онлайн-навчання під час пандемії коронавірусу, а потім розпочалась повномасштабна війна…
«Після початку війни ми одразу ж самостійно доправили учнів до домівок, адже гуртожиток необхідно було швидко підготувати для вимушених переселенців, які прибули сім’ями, — розповідає очільник ліцею Григорій Васильович. — І на ранок 25 лютого ми прийняли понад триста осіб». Директор пригадує, що в перший день вони своїми силами нагодували цих людей і почали працювати, допомагаючи всіляко їм. Забезпечували, за можливості, необхідними речами. Люди фактично вискакували з домівок лише з документами.
А далі спільними зусиллями Хмельницького професійного ліцею №8, міської ради, департаменту освіти почали організовувати допомогу внутрішньо переміщеним особам. Так, завдяки небайдужим подолянам змогли забезпечити їх харчуванням, медикаментами, засобами гігієни, одягом тощо.
Як наголосив директор навчального закладу, війна неабияк згуртувала весь колектив — педагоги не лише проводять онлайн-навчання з учнями, а й у дві зміни працюють для підтримки військових, навчають безкоштовно переселенців, шиють. До прикладу, майстри виробничого навчання зварюють буржуйки, їжаки. Зараз у ліцеї проводиться онлайн-навчання в усіх групах та курсах. Пандемія коранавірусу змусила призвичаїтися до такої системи навчання, тому тут її освоїли на всі 100 відсотків. Викладачі проводять не лише заняття, а й дають консультації за побажаннями учнів. Готуються до захисту дипломних робіт, проходження практики і отримання дипломів. «Наразі ми проводимо перепідготовку наших переселенців. Невдовзі завершуємо навчання в першій групі за спеціальністю «швачка» і розпочинаємо підготовку наступної. Очною формою навчання охоплені 16 жінок-переселенок, які, втікаючи від війни, прибули до нашого обласного центру, — каже директор. — В перспективі навчання кухарів і зварників. Ми готові розпочати додатковий навчальний процес, якщо отримаємо достатньо заявок від охочих навчатися».
Заступник директора з навчально-виробничої роботи Тетяна Анатоліївна Ковальчук, яка відповідає за організацію та проведення навчання для переселенців, каже, що для них довелося змінити навчальну програму, зробити її стислішою. Адже здебільшого прийшли навчатися люди з вищою освітою, отож із ними набагато легше працювати. Навчання абсолютно безкоштовне для вимушених переселенців, потрібне лише бажання. Деякі здобувачі спеціальності в перспективі планують долучитися до підтримки Збройних сил України, шити для військових одяг, а інші можуть влаштуватися працювати на виробництво у швейні цехи. Вони отримують після закінчення навчання диплом швачки третього розряду.
...А тим часом у навчально-виробничій майстерні чути гул швейних машинок, на яких навчаються жінки-переселенки. Невдовзі вони закінчать навчання. Сподіваємося, що незабаром й війна закінчиться… І вони зможуть повернутися додому. Та поки працюємо, віримо в Перемогу й кожного з нас!
Gismeteo 
