Надрукувати
Категорія: Освіта
Перегляди: 486

Не втрачати надії, робити все для допомоги Збройним силам і, звісно, навчати спеціальностям, які стануть міцною опорою в житті. Ось так коротко окреслює поточне завдання свого закладу т.в.о. директора ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей» Сергій Романчук.

Зазвичай, у цей період, до війни, учні ліцею планували та посилено готувалися до конкурсів професійної майстерності. Майбутні водії, трактористи, електрики, ковалі неодноразово ставали переможцями обласних та всеукраїнських змагань, надихаючи своїх одногрупників і засвідчуючи високий рівень підготовки в їхньому професійному ліцеї. Та в такий складний час увесь колектив — викладачі, майстри, учні — визначили для себе інші пріоритети.
— Сьогодні обов’язок кожного — допомагати бійцям, які боронять державу. У військовому строю і наші колеги Василь Нестерук, Роман Здоровик. Також у колективі є люди, найрідніші яких зараз на передовій. Хочемо, щоб вони відчували нашу підтримку, — розповідає Сергій Романчук. — Тож для частин, де служать викладачі ліцею, ми збирали кошти на придбання автомобіля, тепловізора, передали спальники, інші речі.
Майстри ліцею відремонтували три розвідувально-дозорні машини. На щастя, мали запчастини, що дуже знадобилися. Також передали два вантажних автомобілі ГАЗ, які були на базі ліцею, для частин самооборони в Кам’янці-Подільському та Старокостянтинові. На всіх етапах ремонтних робіт помічниками своїх наставників були учні.
І ліцеїстки, які здобувають професію кравчині, теж не стояли осторонь. На замо-
влення волонтерів вони шили розвантажувальні жилети, маскувальні халати, рукавиці, гольфи, спальні мішки. А юні зварники разом із майстрами виготовляли такі необхідні в холодну пору буржуйки.
— Ваш заклад, знаємо, став ще й прихистком для багатьох людей, які змушені були покинути рідні домівки через війну.
— Так. З початку війни в гуртожитку ліцею проживало загалом понад 100 внутрішньо переміщених осіб. Нині тут залишаються 48, серед них сім’я з дев’ятимісячною дитинкою. Одразу ж ми організували триразове харчування для переселенців. Наші працівники виконували всю кухонну роботу — готували, мили посуд. Приносили й продукти, консервацію з домашніх погребів, аби підтримати цих людей.
Водночас ми почали проводити ремонт у приміщенні гуртожитку, щоб створити для них більш комфортні умови. Долучилися й благодійники. У нас проживав голова громадської організацї «Світ у барвах», колега з Лисичанська, він із дружиною допомагали коштами. А благодійний фонд «Міст» надав будівельні матеріали, потім — ліжка, матраци, білизну. Використали й кошти ліцею. І в результаті нам вдалося обладнати санвузли, душові, пральню, кухні, замінити підлогу в коридорах. Подбали також про ігрову дитячу кімнату.
Роботи тривають, ще багато хочемо змінити для комфорту мешканців гуртожитку, але й вдалося чимало. Хмельницька обласна військова адміністрація на чолі з Сергієм Гамалієм надала холодильники, мікрохвильовки, бойлери, 15 комп’ютерів. Завдяки спів-
праці з благодійними фондами «Фундація», «Карітас», з Червоним Хрестом, підтримці Городоцької територіальної громади ми змогли реалізувати чимало задумів. Руку допомоги нашому закладу подають і агроформування, зокрема Група компаній VITAGRO, керівник фермерського господарства «АГРО-КОМ» Сергій Кишко.
До початку навчального року ми обладнали й сучасне укриття — з водопостачанням, санвузлами. Тут є освітлення, належна вентиляційна система, медичний кабінет. Придбали й генератори. У разі повітряної тривоги і переселенці, і учні, і працівники ліцею будуть у безпеці.
— Сергію Петровичу, а як зараз вдається налагодити навчальний процес?
— Із початком навчального року учні займалися безпосередньо в класах ліцею, у виробничих майстернях. Коли ж через масові обстріли рашистів, постраждала енергетична система, кілька днів заняття велися дистанційно. Зараз повернулися до звичного режиму, щоправда, мусимо пристосовуватися до графіків відключення світла.
З приємністю зазначу, що хоч триває повномасштабна війна, цього року на базі ліцею відновлено курси для водіїв категорії В, трактористів різних категорій, операторів котелень. Зараз попит на ці професії особливо зростає, і ми готуємо в стислі терміни таких спеціалістів. А кошти, які заробляємо за проведення курсів, спрямовуємо на ремонтні роботи в ліцеї, на допомогу армії.
Обмірковую можливість розширення переліку спеціальностей, з яких можна навчати в ліцеї, зокрема спеціалістів ІТ-сфери, бджолярів. Для цього, зрозуміло, потрібно чимало дозвільних документів, програми. Проте ідеї, задуми змушують нас рухатися вперед.
Переконаний, підготувати кваліфікованого спеціаліста — це надзвичайно важливе завдання, над яким наполегливо працює увесь колектив Лісоводського ліцею. Бо ж набута спеціальність дає нашим учням можливість забезпечити себе, свою сім’ю і бути корисним державі, яка так потребує вмілих робочих рук.