Надрукувати
Категорія: Освіта
Перегляди: 1501

Заліська школа — це своєрідний світ зі своїми цінностями й традиціями. За свою 55-річну історію виховала і дала путівку в життя тисячам юнаків і дівчат, які потребували корекції розумового розвитку. Переважна більшість випускників, отримавши у школі первинні навички з тієї чи іншої робітничої спеціальності, продовжували навчання і здобували гідні професії.

Та як не прикро, але економічна скрута в країні, недолугі реформи в різних галузях, у тому числі й в освіті, не могли негативно не вплинути і на функціонування школи-інтернату. Все ж попри негаразди, педагогічний колектив закладу докладав значних зусиль для повноцінного виховання та навчання дітей, обділених здоров’ям і долею. А з обласного бюджету за останні роки були вкладені мільйонні кошти у розвиток інтернату, створення належних побутових умов для його підопічних.
Дамоклів меч над закладом завис у 2013 році, коли було намагання його закрити, а майновий комплекс передати на баланс районної ради. Тоді трудовий колектив не дозволив цього зробити. Обійшлося призначенням  нового керівника — Володимира Заремби. І, як написали до редакції працівники інтернату, з приходом нової людини всі були в очікуванні змін, але не так сталося як гадалося. Він ігнорував думку колективу, не вникав у специфіку роботи школи, не брав участі в навчально-виховному процесі.
Як пишеться в листі, з приходом Володимира Заремби розпочалися грубі фінансові порушення, за якими були відкриті кримінальні провадження. Однак головного бухгалтера керівник звільнив за згодою сторін. Досі порушення не виправлені. За словами авторів, Володимир Михайлович робив усе для того, аби діти, які перебувають на обліку в лікарів відповідного профілю з Дунаєвецького, Чемеровецького районів та Кам’янеччини, не поступали в інтернат, а батькам тих, хто вже був тут влаштований, він особисто телефонував і рекомендував забрати в інші інтернати.
Як наслідок, число учнів у школі зменшилося із 56 у 2013/2014 навчальному році до — …22 у році нинішньому. (Свого часу тут навчалося і по дві сотні дітей). Власне, не встиг він розпочатися, як одразу і завершився. За словами педагогів, В. М. Заремба навіть не спромігся видати відповідних наказів, розпоряджень, не вжив жодних заходів щодо організації навчально-виховного процесу. А саме — не затвердив мережі класів і груп, не зробив розподілу педагогічного навантаження, не привів у відповідність штатні одиниці тощо. У жовтні цього року збори трудового колективу школи переважною більшістю голосів Володимирові Зарембі висловили недовіру. Але до них ніхто не дослухався, і він надалі продовжує виконувати обов’язки керівника.
 Колектив школи неодноразово звертався до депутатів обласної та районної рад минулого скликання, департаменту освіти і науки, до обласної та районної державних адміністрацій, голови сільської ради з проханням щодо збереження закладу та заміни керівника. Одні допомагали й допомагають, інші — апеляції ігнорували, треті — стали причетними до закриття. Щоправда, 20 серпня цього року на засіданні тридцять четвертої сесії обласної ради питання щодо ліквідації закладу було зняте з розгляду.
«Кому потрібні приміщення школи з перекритими дахами, металопластиковими вікнами, ремонтами, електричним опаленням, водогоном та 14 гектарами родючої землі? Хто відбирає усе це в дітей з особливими потребами? Хто переступає через дитячі душі і серця?» — запитують автори листа.  
Минулого тижня питання припинення функціонування Заліської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату знову розглядалося на всіх засіданнях постійних комісій обласної ради. Зокрема, це депутатам рекомендує департамент освіти і науки облдержадміністрації. Його керівник Олег Фасоля навів такі аргументи: станом на 1 вересня 2015 року спецзаклад відвідувало 22 дитини з вадами, що вдвічі менше міністерських нормативів. Тому батькам школярів запропонували віддати їх в аналогічні заклади з кращими умовами навчання. Наразі у школі-інтернаті відсутній учнівський контингент, а бюджетне фінансування витрачається суто на утримання 11 осіб персоналу.
Олег Іванович також поінформував, що до нього звернулася Гуменецька об’єднана сільська територіальна громада, на теренах якої розташований інтернат, аби передати його майновий комплекс під облашування територіального соціального центру. Безумовно, крапку над «і» мають поставити обласні обранці уже сьогодні під час позачергового пленарного засідання. Можливо, вони дослухаються до пропозиції розмістити у школі дітей зі сходу України разом з їхніми батьками.
…А тим часом минулого четверга мати шестирічної доньки, педагог у четвертому поколінні Ганна Бзинко залишилася без улюбленої роботи і стала на облік у районний центр зайнятості. Така ж доля спіткала і її колег з чималим педагогічним досвідом: вчительку початкових класів, педагога-організатора Антоніну Єргашову, заступника директора з навчально-виховної роботи Майю Яловик, подружжя Віталія і Світлану Сьомків, вихователя Наталію Клевіцьку, у якої двоє малолітніх дітей, не має наразі роботи і чоловік. Загалом трудові книжки на руки отримали понад півсотні працівників інтернату, поповнивши й так чималу армію рядів безробітчан Кам’янеччини.