Чого найбільше українцеві хочеться зараз, під час пекельної війни, віроломно розв’язаної кремлівською звірнею? Звісно, миру, тиші й спокою, бо щастя, достаток, успіх будуть згодом, коли виженемо осоружного ворога з рідної землі й, засукавши рукава, гуртом візьмемося відновлювати й перебудовувати на європейський лад державу з допомогою західних партнерів. Хочеться, щоб пошвидше це сталося. Та, на жаль, клята, безжальна русня, що вже втратила в боях понад 134 тисячі своїх вояків і дуже багато техніки, вперто суне й далі в Україну. На фронтах ллється кров наших мужніх воїнів, а в містах і селах від обстрілів гинуть невинні люди. І кінця-краю війні поки не видно, бо сил у ворога ще достатньо, а допомога західних союзників Україні йде досить повільно.