Вадим Танчук зі Слобідки-Охрімовецької закінчує 3 курс  Говорівського професійного аграрного ліцею за інтегрованою спеціальністю механізатор-тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, водій автомобіля категорії «С», слюсар з ремонту сільськогосподарської техніки.
 «Хотілося б працювати за спеціальністю і за місцем проживання, там, де проходив практику і де працює трактористом батько, — у підприємстві «Агропрогрес-В»,  — каже молодий фахівець. Його однокурсник Олександр Чепернатий з Говорів здобутою професією теж цілком задоволений. На перших порах планує працювати у господарстві своєї родини: мають досить пайової землі, вантажівку. При нагоді мріють придбати й трактора.

 — Після проходження виробничої практики третьокурсники вже остаточно визначаються з працевлаштуванням. Часто за місцем практики зостаються працювати, — розповідає Віталій Тарадуда, директор Говорівського професійного аграрного ліцею. — Або ж беруться обробляти землю своїх  особистих селянських господарств: паї батьків, родичів. Усі вони — мешканці села, де у кожному дворі якщо не трактор, то мотоблок.
Виробничій практиці у ліцеї приділяють велику увагу.  У закладу склалася хороша співпраця з потужним товариством «Енселко-Агро». Підприємство бере на практику і майбутніх  механізаторів, і кухарів-кондитерів та обіцяє їх в майбутньому працевлаштовувати. За угодою також обробляють спільно землю ліцею, а на 137гектарах поля  вирощують урожай, і заклад отримує свій відсоток прибутку. До того ж, майбутні механізатори мають змогу опановувати найсучаснішу техніку. Проте інші підприємці, якщо й беруть практикантів, то часто офіційно перераховувати ліцею п’ятдесят належних відсотків від їхнього заробітку не бажають. І це проблема.
Хотілося б у майстернях ліцею бачити  нові зразки тракторів, комбайнів,  автомашин, а не лише на плакатах та кінофільмах навчати механізаторів, наголошує директор. Адже востаннє держава поповнила автопарк закладу 30 літ тому. Правда, ліцей звертався до спонсорів за допомогою. І партія «За конкретні справи», приміром, пообіцяла подарувати зернозбирального комбайна. А партія «Відродження» уже передала і нову електроплиту, жарочну шафу для кухарів-кондитерів. З іншого боку, Віталій Тарадуда впевнений: трактори ДТ-75, МТЗ, ЮМЗ, Т-40 — це класика, яка ще довго буде затребувана, і фермеру, який узяв 5 гектарів землі, «Джон Дір» не потрібен. Та й не по кишені він.
Звісно, навчальний заклад дбає про працевлаштування своїх випускників. Їх — і трактористів-водіїв-слюсарів, і  кухарів-кондитерів охоче беруть на роботу  аграрні підприємства, і фермерські господарства, приватні підприємства громадського харчування, бо за довгі роки співпраці добре знають високий рівень підготовки кваліфікованих робітників у Говорах.  Проте саме держава повинна турбуватися про створення нових робочих місць, працевлаштування випускників державних навчальних закладів. Зокрема, професійних робітничих кадрів для села, хліборобів, переконаний Віталій Григорович.
Керівник, який директором уже понад десяток літ, а  «кухню» профтехосвіти творить понад 30 літ, знає, про що говорить. Адже, навчаючи молодь необхідних для розбудови краю професій, саме викладачі,  майстри провинні чітко мотивувати на перспективу майбутніх фахівців. Зрозуміло: вправно тримаючи кермо трактора, автомобіля, володіючи ремеслом кухаря, голодувати не будеш. Але ж боляче за зруйновану економічну інфраструктуру району, каже співбесідник. Закрили два хлібозаводи. Порізали плодоконсервний завод — і це при такому потенціалі садівництва! Промисловість району представлена єдиним сирзаводом...
На робітничі професії, які нині дає єдиний в окрузі заклад, залюбки іде молодь із Віньковецького, сусідніх Новоушицького, Ярмолинецького, Деражнянського, Барського районів. Нині тут здобувають робітничі професії 185 учнів. А розрахований заклад на 500... Випускники, як уже мовилося, знаходять себе у секторі аграрного виробництва, сфері обслуговування.
Нині перспективною у ліцеї вважають спеціальність плодоовочівника, якою колись заклад і славився. Планують її відродити через  курси підвищення кваліфікації. Слід дати нові технології вирощування  саду, бо правильний догляд нині дозволяє з новітніх сортів отримувати щорічний прибуток. Жителі району взялися ростити сади на пайових землях, поряд фермер заклав сад на 130 гектарах  — роботи вистачить.
Клопочеться дирекція про оновлення  матеріальної бази. Адже сам ліцей (колишній панський маєток) має 8 корпусів, 10 гектарів парку, 2 гектари саду, 0,5 гектара ставка, 5 гектарів прилеглої території. Держава ж роками не виділяла коштів на капітальні видатки. А лише на косметичний ремонт приміщень іде щороку 1,5 тонни вапна. Треба також  комп’ютерну техніку оновити, оформити навчальні кабінети і лабораторії, придбати запчастини, пальне. Планують ремонт теплотраси. Торік від співпраці з «Енселко-Агро» заробили 137 тисяч гривень, гроші витрачають на найнеобхідніше.
Для своїх потреб  вирощують овочі. Могли б їх реалізовувати, але куди? Торік не мали, де збути столового буряка, нарікає директор. Ледь віддали, за мізер. Колись же учні зелень в тутешніх теплицях вирощували на продаж по області нині порожні теплиці, бо  інші закони діють — ринкові. До них і профтехосвіта мусить пристосовуватися. Економлять на всьому. Нещодавно мусили скоротити 4-х із 52 працівників. Для техперсоналу — подвійне навантаження. Із 8 корпусів 5 від’єднали від опалення, скоротили споживання газу на 50 відсотків. Зате у діючих навчальних корпусах, гуртожитках тепло, комфортно, цілодобово є гаряча вода,  працюють душові, пральня.
Хороші умови, сприятливий мікроклімат, турботливе ставлення викладачів спонукають молодих людей до творчої самореалізації. Вони знаходять себе і в театральній студії, і в духовому оркестрі, гуртку технічної творчості. Юні кулібіни, зацікавлені технікою,  поглиблюють свої знання під керівництвом майстра Володимира Просвітлюка. Щороку беруть участь в обласних виставках з новими винаходами. То картоплесаджальну машину сконструювали, то міні-трактора — така підмога в господарстві будь-кому згодиться.
Цьогоріч на перший курс планують набрати не менше 85 учнів. Та ще й контрактників. Директор переконаний, що держава повинна повернутися обличчям до профтехосвіти, допомогти закладам вистояти у непростий час. Якщо почнуть скорочувати професійні ліцеї, то куди підуть вчитися селянські діти. Чи багатьом із них батьки оплатять дорогу й навчання у далеких закладах? Куди подінуться випускники шкіл-інтернатів? Навряд чи є змога у них викласти 3-5 тисяч гривень за навчальні курси, здобути бодай якусь робітничу професію. І як тоді, якими робітничими кадрами влада збирається розбудовувати економіку краю, держави? Питання це не риторичне.