Яким би  дивним сьогодні не здавався факт, але з 1 березня 1873 року саме це село на Славутчині було кінцевою станцією залізниці Київ—Брест.

А загалом це перша залізниця на Волині і одна з перших у Російській імперії. Але споруджувала її зовсім не держава, а Товариство Києво-Брестської залізниці. 1870 року це товариство розпочало будівництво залізниці до Бреста, але придбання у цьому ж році східної частини Києво-Балтської залізниці дещо затримало прокладення колії від Києва до Бреста. Тому перший потяг із Бердичева до Кривина прибув 1 березня 1873 року, відкривши тим самим регулярне сполучення на цій ділянці. Проте будівельні роботи тривали, і вже 25 травня цього ж року із Кривина до Бреста урочисто вирушив перший потяг.
Однак товариство на цій масштабній будові зазнало таких великих збитків, що уряд змушений був їх частково компенсувати. Ще до початку будівельних робіт акціонери очікували, що перевезення сільськогосподарських вантажів з центральної і південної України, Поділля, лісу з українського та білоруського Полісся, солі, будівельних матеріалів через Волинь та Брест до Пруссії, в порти Кенігсберга, Піллау та Данцига, принесе їм шалені прибутки. Однак очікування ці виявилися марними. Тому в кінці XIX століття, коли під керівництвом графа Сергія Вітте в Російській імперії розпочався процес націоналізації залізниць, члени товариства із задоволенням продали свої акції державі. До 1 січня 1895 року всі магістралі в імперії були викуплені у приватних власників і стали державними. А Кривин перетворився на звичайнісіньку станцію, на якій зупинялися далеко не всі потяги.