Про життя уродженця містечка Гусятина Северина Наливайка — ватажка козацько-селянського повстання — відомостей загалом дуже мало. А ось легенда про його жорстоку страту у Варшаві нині така відома і популярна, що ніхто її сумніву не піддає. Але то всього лише легенда...
У книзі Юхима Сіцінського «Приходы и церкви Подольской епархии» згадується про те, що власник Гусятина, який тоді вже був містечком і мав Магдебурзьке право, Калиновський, котрий отримав його у володіння лише у кінці XVI століття, з якоїсь невідомої причини відібрав у Наливайка землю, а самого його убив. Чи був це батько Северина і Дем’яна і де була його земля — на лівому тепер хмельницькому березі, чи на правому — тернопільському, не вказується, оскільки в кінці XVI століття такого розділення не було — існувало одне містечко Гусятин. Зате стверджується, що родина Наливайків після цього погрому переселилася на Волинь, і саме це криваве свавілля стало причиною пізнішого руйнування містечка. Чи так це було, нині встановити практично неможливо. А ось про подальшу долю ватажка повстанців Северина Наливайка та його страту, написано чимало.
Так, в «Історії Русів» на початку XIX століття невідомий автор так описує цю подію: «...Вивели Гетьмана Наливайка і з ним Лободу, Мазепу і Кизима на майдан і, оголосивши їм вину гнобителів віри Христової, посадили живцем в мідного бика і палили бика того малим вогнем декілька годин, доки зойк і стогін страдників було чутно, а врешті тіла замучених в тому бикові спалено на попіл. Таке жорстоке і нелюдське варварство вигадане римським духовенством за правилами та майстерністю їхньої священної інквізиції, а вчинили його таким ганебним чином вельможі Польські...».
Та ще Іван Франко, дослідивши цю історію, дійшов висновку, що автором легенди був польський римо-католицький священник Йончинський, який у своїх мемуарах на початку XVII століття вперше поширив міф про те, що Наливайка «посадили на розпеченого коня і на голову надягли розпечений вінець, і, нарешті, його стратили». У такий спосіб Йончинський «осучаснив» античну легенду про антигероя-тирана Фаларіса, котрий нібито започаткував традицію покарання винних через спалення у мідному бику, а потім і сам загинув у своєму «дітищі».
Зрозуміло, що таку версію польського мемуариста одразу ж підхопили інші тогочасні польські та українські літописці. Перші у такий спосіб хотіли залякати потенційних свавільників, а другі намагалися ще раз підкреслити, якими насправді жорстокими чудовиськами були тодішні правителі Речі Посполитої. Однак поставленої мети не досягли ні ті, ні інші. А ось Северин Наливайко став легендарним героєм української історії.
Насправді ж не бракує свідчень очевидців, які були присутні й на пишних урочистостях з нагоди перемоги над повстанцями, і на процесії страти Наливайка з його побратимами також.
До Варшави полонених керівників повстання доправили 12 серпня 1596 року. Северина Наливайка везли в окремій заґратованій кареті, а за ним, по двоє, його товаришів. Німець Йоган Керкербарт так описав зовнішність гетьмана: «...з вигляду гарний чоловік, сильний і стрункий, з вихованим і одвертим обличчям, та ні одним рухом не виказує малодушності або страху».
У Варшаві Наливайка утримували в ув’язненні з серпня 1596 року до квітня наступного року. Протягом цього часу його нещадно катували. Але під час жорстоких тортур він вперто стверджував, що воював «за православну віру» і жодним словом не обмовився, що підняв повстання для помсти Калиновському за убивство батька. Є свідчення сучасника, що Наливайко «з 10 жовтня, згідно з наказом їх Величності, був тортурований голодом і неспанням, так що він мало не збожеволів, але після цього припинено, щоб можна було б ще щось довідатись у нього при ясній свідомості». Але не зломлений тортурами Северин навіть намагався втекти з в’язниці. Для цього спільники зуміли йому передали невеличку пилку за допомогою якої він мав намір звільнитися від кайданів, однак польська сторожа виявила надпили.
А 11 квітня 1597 року на очах у представників королівської родини й великого натовпу міщан Северину Наливайку відрубали голову, після чого четвертували тіло, а шматки розвішали по всій Варшаві…
Gismeteo 
