28 жовтня цього року інженерно-технічний факультет Подільського державного аграрно-технічного університету відзначив золотий полудень віку з дня свого заснування. Про роки становлення, розвитку й динамічного сьогодення унікального закладу розповідає читачам «Подільських вістей» його декан доцент Юрій Іванович Панцир.
– Юрію Івановичу, з чого починався ваш факультет?
– 50-60-ті роки минулого століття ознаменувалися інтенсивним розвитком сільського господарства та всього, що з ним пов’язано, – техніки і технологій. Саме це спричинило потребу в підготовці інженерно-технічних кадрів для роботи в сільському господарстві. І тогочасна державна політика визначила механізацію, електрифікацію та хімізацію як запоруку розвитку аграрного сектору України.
Проте освітні заклади, які готували механіків-аграріїв, були лише в Києві, Харкові, Мелітополі. Західний регіон України потерпав від дефіциту технічних кадрів. Відтак 1966 рік започаткував історію сучасного інженерно-технічного факультету Подільського державного аграрно-технічного університету (ПДАТУ). Саме цього року на базі Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту при агрономічному факультеті відкрили відділ механізації. Держава замовила підготовку 50 фахівців-механіків.
Першим керівником відділу механізації став декан агрономічного факультету професор Гаврило Усік, а першим деканом уже факультету механізації сільського господарства — доцент Андрій Печуриця.
– А що скажете про якість першого набору інженерів для Подільського краю?
– При конкурсі 12 чоловік на місце (отримали понад 600 заяв абітурієнтів) набрали 57 осіб, з них 7 стали кандидатами в студенти. Запорукою такої змагальності послужили два одночасних випуски в школах 11-го та 10-го класів, а також велике бажання абітурієнтів працювати з технікою. У той час це було престижно.
Із 12 груп вступників три складали відмінники шкіл, ще три — випускники технікумів, а в інших навчалися виробничники. Загалом контингент вступників був зрілим, перевагу надавали тим особам, які відслужили в армії.
При вступі абітурієнти складали п’ять іспитів: математику (письмово й усно), фізику, хімію, українську мову (твір).
До речі, ми втішені тим, що на урочисті заходи з нагоди 50-річчя факультету, які відбулися наприкінці жовтня, завітало понад півсотні випуск-
ників.
– Які особливості становлення факультету запам’яталися його творцям?
– Ентузіазм викладачів, вольові зусилля і наполегливість студентів. Відтак на очах поліпшувалася матеріальна база факультету, його лабораторій, розширювалася кількість ліцензованих спеціальностей відповідно до вимог часу. При великій підтримці тогочасного ректора – професора Семена Сербіна і завдяки професійній діловитості декана Андрія Печуриці за п’ять років факультет став самодостатнім підрозділом.
– І як склалася доля перших випускників?
– Цього року чергова зустріч продемонструвала приблизну статистику якості першого випуску. Він делегував на служіння людям трьох докторів наук, професорів, чотирьох заслужених працівників освіти та сільського господарства; п’ять кандидатів наук, доцентів; добрий десяток керівників великих державних аграрних підприємств, цілу низку головних спеціалістів та очільників організацій аграрного напрямку. Загалом факультет готує світових інженерів-механіків, бо географія зайнятості перших випускників досить велика – Україна, Казахстан, Росія, Ізраїль, Німеччина, США…
– Про що свідчить динаміка наборів студентства?
– Коли утворився факультет, розпочинали з 50 осіб денної форми. Максимальними були набори в кінці 90-х років минулого століття: 175 осіб на денну, і стільки ж на заочну форми навчання.
З часом на базі факультету механізації відкрилися нові спеціальності: «Професійна освіта», «Енергетика аграрного виробництва», «Транспортні технології», «Організація і управління на транспорті», «Автомобілі і автомобільне господарство», «Організація і регулювання дорожнього руху».
Одночасно ми йшли в ногу з реформами у вищій освіті та вводили підготовку інженерно-технічних кадрів за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст», «магістр».
– Хто очолював факультет упродовж цих років?
– Окрім згаданих вище Гаврила Усіка й Андрія Печуриці, доцент Юрій Бобильов, професор Михайло Самокиш, доцент Валерій Фаюстов. Упродовж 27 років (з 1988 до 2015-го!) керівництво факультетом здійснював доктор педагогічних наук професор Іван Бендера.
На жаль, перших двох організаторів факультету серед нас уже немає. Професор Михайло Самокиш, – нинішній почесний ректор університету, хоч і перебуває на заслуженому відпочинку, проте продовжує консультувати науковців інженерної справи, залишається фанатом інженерії і педагогіки. Доцент Фаюстов проживає в Росії. Професор Іван Бендера продовжує працювати в науково-педагогічній сфері, очолює в нашому виші одну з потужних кафедр та є головою науково-методичної комісії з педагогіки Міністерства освіти і науки України.
– А якби вас запитали, ким пишається заклад-ювіляр?
– Пишаємося усіма! Але є особистості, які виокремили себе добре помітними досягненнями. У цій когорті – депутати Верховної Ради України (нинішні та колишні) Йосип Вінський, Віталій Олуйко та Василь Кравчук, професор Микола Крижачківський, директор коледжу ПДАТУ Тарас Муравка, голова Дунаєвецької РДА, заслужений працівник промисловості Олександр Бернашевський, заслужений енергетик України Георгій Грубі (сьогодні він керівник міських та районних електромереж нашого регіону). Не забувають про альма-матер директори великих підприємств В. В. Скоробогатов, А. А.
Пастух, М. І. Пустовий, В. С. Гайдамащук, М. В. Чередарик, Ю. М. Щетінін, П. Д. Сольвак, керівники департаментів агропромислового розвитку О. З. Варжевський, Ю. М. Горбенко, керівники обласних і районних підрозділів МРЕВ С. В. Нагорний, О. М. Ганзюк, науковці-педагоги вишів – всіх зараз і не згадаєш.
Особливу нашу гордість складають ті викладачі, які колись були студентами факультету. Серед них – доктори наук, професори І. М. Бендера. В. І. Дуганець, А. В. Рудь, доценти А. М. Марущак, П. І. Роздорожнюк, В. П. Дудчак, П. П. Федірко, І. Д. Гарасимчук, О. В. Ткач, В. В. Дєвін,
Т. Д. Гуцол, В. Ю. Бурдега,
С. М. Замойський.
– Юрію Івановичу, а в цілому яка концепція домінує в сьогоденній діяльності факультету?
– Наш колектив під егідою ректора університету – доктора економічних наук, професора Володимира Іванишина сповідує орієнтацію на передові світові механізовані технології вирощування, виробництва, переробки та зберігання сільгосппродукції.
Використання інноваційних та інформаційних технологій в підготовці сучасного інженера аграрної сфери стали аксіомою для кожного викладача. Адже наше головне завдання – формування компетентного, креативного, соціально адаптованого та мобільного фахівця.
Цій меті підпорядкована і поглиблена практична підготовка студентів через можливість їх стажування на передових підприємствах України і зарубіжжя (США, Норвегія, Данія, Швейцарія, Голландія), глибока кооперація і співпраця у підготовці сучасних інженерів з вищими навчальними закладами Польщі, Словаччини, Чехії та інших країн.
– Отже, таки престижно сьогодні бути інженером?
– Безперечно! В світлі останніх подій, які відбуваються в Україні, для молодої людини відкриваються нові можливості і щодо працевлаштування, і щодо заробітку в європейському контексті. Нас сприймають у світі як аграрну державу, а це означає, що світ потребує фахівців, які пов’язані саме з аграрним виробництвом. Недаремно останніми роками і наша держава, розуміючи такі тенденції, збільшує кількість місць державного замовлення на спеціально-
сті інженерного спрямування. Тому й з гордістю можемо стверджувати: «Інженер – вибір успішної людини!».
Gismeteo 
