Надрукувати
Категорія: Освіта
Перегляди: 782

Рішенням чергової 36-ї сесії Лісовогриновецької сільської об’єднаної територіальної громади від 29 березня 2018 року вирішено: реорганізувати Аркадієвецьку, Гнатовецьку, Печеську, Терешковецьку, Шпичинецьку загальноосвітні школи шляхом приєднання їх до Стуфчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

До редакції газети «Подільські вісті» надійшов тривожний дзвінок від батьків учнів та вчителів, зокрема, Гнатовецької ЗОШ. Вони повідомили, що перебувають (у прямому розумінні цього слова) у шоці. Тож ми терміново вирушили до Гнатовець.
Коли дісталися повороту на Стуфчинці, то засікли час. Звідти до села Гнатівці дорога зайняла більше півгодини часу. Треба зауважити, що їхали ми легковим авто, без зупинок, під ногами сухо, бо погода була чудова.
Гнатовецька школа вразила укомплектованістю навчальних кабінетів, сучасним ремонтом, чистотою та охайністю. До речі, тут навіть облаштовано внутрішні туалети й умивальники!.. Про це подбали і батьки, і педагоги, і спонсори. Чому ж депутати вирішили закрити таку хорошу школу?
Щоправда, початкові класи (перший-четвертий) планують залишити і у Гнатівцях, і у вищеназваних селах. А починаючи з п’ятого класу школярі за наукою добиратимуться майже 30 кілометрів — у Стуфчинецьку ЗОШ, яка називатиметься ліцеєм.
Ось як, за словами директора місцевої школи Олени Бандровської, таке рішення приймалося: «Питання про закриття шкіл виникло раптово, коли вчителям підвищили заробітну плату. Депутати нашої громади задумались: а навіщо так витрачатись, якщо можна уникнути, на їхню думку, безпідставного розтринькування бюджетних коштів. Тож вирішили «зекономити» на дітях. Якщо Шпичинці за сім кілометрів від Стуфчинець, Терешівці та Печеськи — теж не дуже далеко, то, можливо, є рація щодо реорганізації, але від нашого села відстань до ліцею сягає майже тридцять кілометрів. Тільки у нас планують зробити три зупинки шкільного автобуса. Далі дітей треба підбирати у всіх наступних селах. Як наслідок, аби доїхати до кінцевої зупинки, подорож займе мінімум півтори години.
Ми зі старостою села Оксаною Євсюковою звернулися до директора департаменту освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації Олега Фасолі. Він нас вислухав і сказав, що й справді це далека відстань, але рішення залежить від депутатів громади. На мої переконливі аргументи, що у нас є діти, які не можуть за станом здоров’я щодня долати таку відстань, чиновник відповів: «Ви можете у своїх Гнатівцях ще дві школи відкрити, якщо громада їх здатна утримувати. Нічим зарадити не можу»…
На жаль, чиновник при високій посаді навіть не спробував втрутитися у ситуацію.
У всій цій історії вилізла на поверхню ще одна деталь. Батьки розповідають, що начебто за день перед сесією, під час якої вирішили закрити школу, голова громади Віталій Гралюк зібрав більшість депутатів із Стуфчинець та Лісових Гринівців і провів з ними відповідну роботу. Тож завдяки попереднім перемовинам, ті проголосували так, як потрібно — звичайно, не на користь батьків та дітей із віддалених сіл. До речі, один із депутатів не підтримував таке рішення. Та, як стверджують педагоги і батьки, пан Гралюк поставив питання руба, мовляв, якщо проголосуєш проти, то більше з проханнями до мене не звертайся ні за чим. Якщо ж закриємо школу у Гнатівцях, тоді будуть вам і дороги, і освітлення.
Ось такі «торги» передували злощасному рішенню. Тягнучи руку «за», депутати, аби отримати такі матеріальні «виграші», навіть не переймалися тим, що спекулюють здоров’ям дітей. Та як, скажімо, синові Вікторії Пшегорської витримати нелегку дорогу у півсотні кілометрів, котрий і на гойдалці не може гойдатися, чи онучці Тетяни Антонюк, у якої хворе серце? І, на жаль, таких прикладів чимало.
Зрештою, і здоровим дітям проїхатися до школи та додому, потім зробити домашнє завдання — на межі можливостей. То питається: яке то навчання?.. А що вже говорити про зимові місяці, коли хуртовина, мороз, заметіль і світловий день, як у зайця хвіст, — не кожен дорослий витримає такий напружений ритм. А це ж діти!
Зате на всіх зібраннях, урочистостях наші можновладці сиплять словами-перлами, на зразок того, що діти — наші квіти, наше майбутнє…
А що маємо насправді? Хоча, згідно з формулюваннями, за реформою децентралізації першочергове значення надається освіті та медицині. Та це — на паперах. А на ділі — насамперед гроші та земля, яку нерідко «дерибанять», як заманеться.
Якщо звернути увагу на чинне законодавство, то у Державних санітарних правилах і нормах влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу чорним по білому записано: дозволяється розміщення шкіл на відстані транспортної доступності: для учнів шкіл першого ступеня — 15 хвилин (в один бік), для учнів шкіл другого і третього ступенів — не більше 30 хвилин (в один бік). Максимальний радіус обслуговування учнів таких шкіл не повинен перевищувати 15 кілометрів. У нашому випадку це — вдвічі більше.
Ось такий зворотний бік децентралізації. З усього видно, що керівництво громади вирішило укомплектувати школи, зекономивши гроші на їх утримання. Хоча, мабуть, жодна дитина того чи іншого депутата, який проголосував за реорганізацію шкіл, не буде їздити по такому великому колу.
Відтак годі й говорити про створення нових робочих місць у громаді: там спостерігаються тенденції до їх скорочення. Днями колектив Гнатовецької школи отримав повідомлення про звільнення всіх працівників із серпня цього року.
Від редакції: за коментарем щодо закриття шкіл ми звернулися, згідно із законом про доступ до публічної інформації, до голови Лісовогриновецької ОТГ В. Гралюка та директора департаменту освіти і науки Хмельницької ОДА О. Фасолі. Чекаємо відповіді.