Їх зібрав Хмельницький міський ліцей № 17, де відбулася зустріч бійців 8 батальйону «Аратта» Української добровольчої армії (УДА), що базується під Маріуполем, з волонтерами та освітянами обласного центру.
Лише на один день прибула група воїнів УДА: комбат Червень, його заступник Марадонна та боєць Дублер (під такими позивними воюють наші герої) до Хмельницького.

– Над нами – лише Бог, а за нами – волонтери, тобто народ, – так сказав про широкий добровольчий рух командир 8 батальйону «Аратта» – Червень. – Добробатівці – це люди, переважно, без військового досвіду, але з неймовірною мотивацією, яка дає нам силу. І ворог, який нас намагається поставити на коліна і знищити, розуміє тільки мову сили. Ми – сильні. Я переконаний, що російську імперію в бажанні знищити Україну не зупинить ніщо, тільки наша сила і єдність. У цьому суть патріотизму. І для нас важливо виховувати нашу молодь по-справжньому патріотичною. Тому ми сьогодні тут, серед освітян і молоді.
Війна виплеснула тисячі імен героїв, про яких довідуємося, переважно, небагато: з коротких сюжетів по телебаченню, з інтернет-сайтів. Тому жива зустріч з такими людьми незабутня і дуже хвилююча. І актовий зал ліцею заповнений вщерть.
Серед гостей зі сходу був особливий боєць: до нас уперше приїхав з побратимами-«араттівцями» Анатолій Пашинін, відомий російський актор театру і кіно, який три роки тому поміняв Москву та блискучу кар`єру зірки популярних фільмів і телесеріалів на українські окопи і воює проти сепаратистів та російських окупантів. Його псевдо – Дублер, його родовід – із запорізької України, з Кіровоградської області. Він у вишиванці і довгим козацьким оселедцем.
Його популярність стала всенародною ще понад півтора десятка років тому, коли на екрани вийшов телесеріал «Ундіна». Українському глядачеві Пашинін запам`ятався і в сучасній версії драми Івана Франка «Украдене щастя». Загалом у талановитого актора – майже сорок ролей у фільмах та серіалах, театральні роботи.
На теренах Росії супергерой Пашиніна з серіалу «Грозові ворота» демонструвався як один з найкращих пропагандистських фільмів про доблесть російського воїна. Парадокс: його супергерой був іконою для російських солдатів, а сам актор обрав Україну.
– У мене було все: гроші, слава, шикарна квартира в центрі Москви. Я вважався «правильним актором» після зйомок у «Грозових воротах». Якби далі залишався в Москві і продовжував зніматись у ролях «супергероя», мої герої тут, в Україні, убивали б українських хлопців. Але в мені заговорили українські гени, український родовід. Адже прізвище моїх предків – Лютенки, і я почав справді також відчувати лють до путінської влади.
У 2013 році їздив у Київ на Майдан, перераховув кошти для майданівців, згодом – для «Правого сектора». Лють і огиду викликав і мій колишній колега по серіалу, актор Пореченков, котрий «розважався» з сепаратистами, розстрілюючи мішені у вигляді українських воїнів.
Чому я обрав добровольчий батальйон? Тому що добробатівці – це благородні люди, за ними – майбутнє. Взагалі на цій війні мене вражають українці – хоробрістю і якоюсь невимовною радістю буття. Коли бачиш понурі обличчя сепаратистів, розумієш, що це не тільки їхній діагноз, а й їхнє майбутнє.
Що сниться на війні? Та різне… Якось приснилася моя бабуся, українка. Наче б я приїхав до неї в гості, а вона усміхається, обіймає та все ж дорікає: «Женився б ти вже, Толю…». Я прокидаюсь: окоп, холоднеча, земля згори сиплеться. А згадав бабусю – тепло на душі.
..Уже наступного дня «араттівці» поверталися назад на схід. Війна не жде. А наших волонтерів – час не жде. «Потрібно поспішати, – пояснила невтомна Валентина Базилюк. – Хлопці ж прибули не просто зустрітись і душевно поговорити. Вони список всього необхідного для батальйону залишили. То ж починаємо працювати: і громада, і влада. І нехай Бог береже наших захисників».
До речі, Аратта, за легендою, – багатий і войовничий край наче б на землях давньої Шумерії. Академік Ю. О. ШИЛОВ доводить, що Аратта існувала на території сучасної України.