Усе частіше українці — від відомих аналітиків до пересічних пасажирів у громадському транспорті — констатують: усе, що робилося у нас останні чверть століття з економікою, промисловістю, сільським господарством, культурою, освітою, схоже не на реформи, а на зачистку території. Бо чому ж тоді так стрімко скорочується населення, чому агонізує село — напівзотліла колиска? Чому без кінця лихоманить освітою? Яких лише «коників» не ліплять з неї, котра донедавна визнавалася однією з кращих у світі... Жах викликають оприлюднені в ЗМІ запропоновані урядом статті скорочення бюджетних витрат у новому році. Із Закону України «Про освіту» вилучається норма про обов’язкове бюджетне фінансування галузі в розмірі не менше 10 відсотків національного доходу! Скорочення кількості вчителів, вихователів дитсадочків, позашкілля... Відміна безплатного харчування в початковій школі... Відміна надбавок учителям. Закриття сільських шкіл з кількістю учнів до 10 чоловік... Малокомплектні школи, або як їх нині називають, школи з малою наповненістю, стали каменем спотикання для освітянських очільників, які спішать реформувати освіту. Мовляв, ці заклади невиправдано дорого обходяться, а якісної освіти не дають. І, як на те, кількість таких шкіл щороку в державі зростає, бо ж дітей у селах народжується дуже мало. Закриття кожної такої школи, часто єдиного, останнього осередку культури, духовності, гаранта спадкоємності у передачі традицій поколінь стає для громади непоправною трагедією. А для самих освітян, керманичів освіти хіба ні?
НЕВИГІДНА ШКОЛА, БЕЗЦІННІ ДІТИ...
«Надзвичайно гострою залишається проблема утримання та належного забезпечення діяльності шкіл із малою наповненістю учнів. В області залишається функціонувати 275 малокомплектних шкіл. 11 шкіл I ступеня із наповнюваністю до 10 учнів, 111 шкіл II cтупеня мають наповнюваність до 40 школярів, 153 школи I- III ступенів — до 100 учнів. Найбільше таких закладів у Волочиському, Ізяславському, Кам’янець-Подільському, Красилівському, Славутському районах. Частка таких навчальних закладів у загальній мережі складає третину. Проектна потужність шкіл використовується в середньому на 47%. Середня наповнюваність класів у школах сільської місцевості ледь перевищує 10,27 учня, що менше, ніж у середньому по Україні (13,2 учня)», — з виступу начальника департаменту освіти і науки облдержадміністрації у серпні цьогоріч. А вже у поточному навчальному році, після оптимізації, порівняйте, діє: 13 шкіл I ступеня (до 10 учнів), 113 шкіл I-II ступеня (до 40 учнів), 160 шкіл I-III ступеня (до 100 учнів) — усього 286 малокомплектних шкіл із 779 наявних (торік усіх було 812). Найбільше маленьких шкіл у Білогірському, Волочиському, Ізяславському, Кам’янець-Подільському, Красилівському, Новоушицькому, Старокостянтинівському, Старосинявському районах... «Пережитки» колишнього добробуту, пестунчики, гордість багатих колгоспів, згасаюча надія згасаючих сіл. Гірко, журно...
Чим невигідні маленькі школи? Норматив утримання одного учня, визначений Мінфіном, становить у міській місцевості 8 тисяч гривень, а у сільській — 14 тисяч гривень на рік, розповідає заступник начальника департаменту освіти облдержадміністрації Валентина Блажиєвська.
Але дають бюджет на район і відділ освіти району ділить так, щоб на всі заклади покривалися захищені статті: заробітна плата, комунальні платежі, харчування школярів. Утримання ж школи, де, приміром, 15 дітей, «тягне» до півмільйона гривень на рік. Фактично вартість утримання одного учня сягає 25-30 тисяч гривень (оплата електро-
енергії, тепла, зарплата вчителям). А де їх узяти? Їх «беруть» із тих великих навчальних закладів, де у класах наповнюваність 22-25 учнів (це в містах). Тому міській школі зостається 5-6 тисяч гривень на учня. От і виходить, наголошує співрозмовниця, що і в тих, і в других школах покриваються лише витрати на комунальні платежі і заробітну плату, а на розвиток бракує. Якби ж «багатодітним» міським школам залишалися ті 8 тисяч на учня, їх би вистачало і на ремонти, заохочення вчителям. А так ремонти — за благодійні, спонсорські, батьківські кошти.
Якщо буде децентралізація, зауважує Валентина Миколаївна, як декларується в Концепції розвитку освіти на 2015— 2025 роки, і гроші, як ото в Чехії, будуть «йти за дитиною», то маленькі школи будуть змушені закриватися. Бо дадуть такій школі тих самих 14000 гривень на дитину у рік, і на ці гроші вона проіснує максимум аж до серпня місяця, а далі до кінця року не вистачить ні на що. «Тому, — підсумовує, — ми створили робочу групу спеціалістів з облдержадміністрації і відділів, управлінь освіти, їздимо по місцях, проводимо наради з начальниками управлінь, роз’яснюємо, що іншого виходу, крім укрупнення навчальних закладів, оптимізації шкільної мережі, немає. Були і в Волочиському районі, де велика кількість шкіл з малою наповненістю, і не вистачило майже на місяць на заробітну плату вчителям. Ми шукали, де зекономити, класи об’єднати, невиправдані ставки скоротити. От у районах, де проведено оптимізацію, — Віньковецькому, Дунаєвецькому, — немає таких проблем, та й показники успішності із ЗНО набагато вищі.
ДЕМОГРАФІЯ І ЕКОНОМІКА: НЕПРОДУКТИВНИЙ СИМБІОЗ
До прикладу, у Полонському районі 4821 учень, із всіх 29 шкіл лише 9 з малою наповненістю зосталося після оптимізації. У Волочиському районі 4760 учнів, із 39 шкіл нині 20 малокомплектних. Начальник управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації Алла Плотнікова 34 роки в освіті, з них 10 — заступником, 4 — керівником. «За 3 роки свого керівництва я оптимізувала 22 школи, — каже Алла Миколаївна. — Просто не можу дивитися, як нині, аби задовольнити якісь амбіції вчителів, завдається наміреної шкоди дітям, яких позбавляють якісної освіти, усіх переваг сучасної школи, розвитку в середовищі однолітків. Адже у таких школах відсутня повноцінна матеріально-технічна база, належна позакласна, спортивно-масова робота, у класах, де менше 5 учнів, проводиться індивідуальне навчання. Бо стаття 14 Закону про загальну середню освіту чітко говорить: якщо в селищах, сільській місцевості у класі менше 5 чоловік, то діти навчаються індивідуально. І вчителі таких шкіл не доводять до батьків правду життя: що то означає для учня. А Положення визначає в такому разі у початковій школі на 1 дитину 5 годин на тиждень, у середній ланці 8 годин, у старшій 12. До прикладу, на математику у початковій ланці за програмою виділяється 4 години, себто 4 уроки, а за індивідуальною формою навчання лише один урок на тиждень для однієї дитини. Тобто на кожен предмет дається одна четверта від кількості годин, які займається учень у повному класі. Та якщо на основні предмети дається хоча б одна година на тиждень, то на предмети для загального розвитку дитини: образотворче, музичне мистецтво, фізичну культуру всього 0,5 чи 0,25 години на тиждень, а це — один урок на місяць! Про яку якість освіти мова?
ПРИЗУПИНИТИ РОБОТУ ШКОЛИ НИНІ МОЖНА ЛИШЕ З ДОЗВОЛУ ГРОМАДИ
Переконати батьків, громаду непросто, визнає керівник освіти району. Приміром, 8 років поспіль вмовляла жителів села Зайчики, де в школі останні 5 років було всього 4 дитини у пристосованому приміщенні ФАПу. Цьогоріч вдалося призупинити лише дві школи I-II ступенів: Зеленівську, де було 12 учнів і 20 педпрацівників, та Юхимовецьку: 17 учнів і 20 вчителів. На черзі до оптимізації ще 7 таких шкіл, де від 19 до 30 учнів: в Авратині, Видаві, Гречаній, Дзеленцях, Порохні, Мисловій, Ріпній, Лонках (де є лише по 1-2 чи 3 класи, які вважаються повними (5 і більше дітей). «Всього в районі 18 шкіл I-II ступенів, де розпорошено аж ... 633 дитини, каже Алла Плотнікова. — А, приміром, у кожній з міських шкіл Волочиська — в межах 700 дітей. І ця цифра падає, бо щороку район не дораховується 400 дітей. Звісно, ніде у світі не витрачають так неекономно кошти на неповні класи. А укрупнюють школи, щоб дати їм належне фінансування, а учням якісну освіту». Призупиняти школи — це болісний процес і велика відповідальність. Треба ж подумати і про довезення дітей, і про роботу для звільнених шкільних працівників. Усе це в начальниці розплановане, продумане, як і аргументи для батьків чергової на закриття маленької школи. Але як сприймають їх батьки і вчителі?
ЗАРУЧНИКИ ЗЛОЧИННИХ РЕФОРМ
Батьки школярів Лонковецької ЗОШ I-II ступенів у багнети сприйняли приїзд керівника районної освіти і кореспондента, які нібито «хочуть закрити нашу школу». Алла Плотнікова довго пояснювала, що нині це робиться за згодою громади в кінці навчального року в присутності фахівців з фінуправління, керівників району. Рішення приймає районна рада. А поки що ситуація вивчається. Гідне поваги те, як затято лонківчани обстоюють свою школу, вчителів. Мовляв, вони — найкращі, дають добрі знання і путівку в життя дітям. І слухати не хочуть про тепер обов’язкове для всіх ЗНО, про сусідню (за 3 з лишком кілометри) Яхновецьку ЗОШ I-III ступенів (там всього 46 дітей), нову, двоповерхову, з їдальнею, спортзалом, предметними кабінетами, до якої районне управління освіти обіцяє довозити дітей. У Лонківцях 29 учнів, із 9 класів двох немає, чотири — на індивідуальній формі навчання (із них двом, де по 4 дітей, дозволено управлінням навчатися в групах), лише один, 5 клас, повний: 6 дітей.
Батьків не турбує, що їхня школа не має спортзалу, що район сплачує 1000 гривень на місяць за оренду приміщення їдальні для школи. Більше тривожить здоров’я і так не надто здорових дітей, які будуть змушені раненько вставати, пізно, втомленими, голодними вертати додому. «І це — якість?» — з болем питають матері школярів Наталя Дрозд, Тетяна Дубна, Людмила Кондрацька. Не вірять, що обіцяний шкільний автобус довго повозить дітей украй поганою, надто взимку, дорогою, а ходити пішки не дадуть — самі колись находилися, намерзлися. «Скільки той автобус ходить — місяць? А далі то на солярку скидайтеся, то солярка замерзла! Знаємо, як «довозять» у сусідніх селах!». «Ми і так своїм коштом харчуємо дітей, робимо ремонти, самі купуємо підручники, давайте — ще розкиньте, скільки треба, — і будемо оплачувати вчителям! — кричали батьки. — Але школу закрити не дамо!». Разом з тим нарікають: а чого це дитині на індивідуальне навчання, як інваліду, — 1 урок на день?
«Влада змінилася, міністри змінилися,— то чому ж продовжують нищити село, школи? Хіба за це ми стояли на Майдані? — допитувалися батьки. — І взагалі діє мораторій на закриття сільських шкіл, який Верховна Рада прийняла за пропозицією нашого депутата Сергія Лабазюка! Він нас захистить! Є школа— є село!»
«Та ні, школа, 29 діток не порятують село! — переконує Алла Плотнікова.— Життя селу дають підприємства, робочі місця, економічний розвиток. Мораторій же лише до початку 2015 року. Якщо гряне децентралізація освіти згідно з обговорюваною Концепцією розвитку освіти на 2015-2020 роки, маленькі школи не виживуть. Більше того, за вимогами Концепції, у школах I-II ступенів наповнюваність не менше 100 дітей, I-III ступенів — не менше 200 дітей! У нас із сільських шкіл таким вимогам відповідає лише Наркевицька ЗОШ I-III ступенів — 246 дітей! Ми з вами — заручники ситуації!»
Все ж є маленька надія у маленьких сільських шкіл остаточно не згинути. Тією ж Концепцією передбачено функціонування у селах початкових шкіл — 1-6 класи, кажуть у департаменті освіти. Взагалі важко вірити, що освітянське керівництво у захопленні від рубання гілки, на якій воно сидить. І що всі — від керівників департаментів до міністра освіти — згодні закривати сільські школи з такою легкістю, як комуністи знімали з церков дзвони. Інакше не брали б вони на себе відповідальність в обхід вимог дозволяти займатися в групі так званому класу з 3-4 чоловік, давати інші послаблення бідним, обділеним, зневаженим усіма владами сільським школам. І не клопотали б перед Міністерством з проханням дозволити вважати класом не 5 учнів, а — 3 учні.
З іншого боку, у нас така велика армія вчителів. Чи не час боронити себе, ставити перед урядовцями, депутатами вимоги справжнього відродження сіл, економіки, промисловості, культури, освіти? Щоб люди врешті перестали почувати себе зайвими, вигнанцями на своїй землі? Якщо платити за соціальними зобов’язаннями людям не вигідно, як нас переконують, то для кого, даруйте, тоді держава?
Gismeteo 
