І це беззаперечний факт, адже цей навчальний заклад пройшов чималий шлях становлення та розвитку, завдяки наполегливості й амбітності насамперед нинішнього керівника – Миколи Васильовича Черкаського, який займає посаду вже десять років. Звісно, без команди однодумців – колег – важко було б втілювати в життя багато задумів, але те, що зупинятися на досягнутому він не збирається, – факт.

Навідавшись до Державного навчального закладу «Деражнянський центр професійної освіти» нас приємно вразило побачене – потужна матеріально-технічна база (від цифрової та комп’ютерної техніки до цілого автотракторного парку), сучасні навчальні аудиторії, бібліотеки, медіа- тека, а що вже казати про клас-кухню для практичних занять кухарів, у якому, до речі, зроблений добротний ремонт та закуплено весь необхідний кухонний інвентар і посуд. Отож і пахощі щоразу розходяться на весь двір, коли учениці випікають пиріжки та булочки. В той час, як хлопці освоюють ази професії водія та тракториста-машиніста під керівництвом досвідчених майстрів. Справді, коли учні мають можливість закріплювати теоретичні знання на практиці – це запорука якісного навчання. Та й у стінах цього навчального закладу інакше й бути не може, бо так звик Микола Васильович, по-іншому він і не вміє. Заведений механізм зупиняти не можна, треба йти в ногу з часом, відслідковувати сучасні замовлення на ринку праці, адаптовувати їх під освітній процес.
«Тенденції на ринку праці рухаються до того, що все більшої популярності набувають саме робітничі професії, – наголошує заступник із навчально-виховної роботи Ольга Олександрівна Кіс. – Сьогодні можемо впевнено сказати, що, до прикладу, в професійних кухарів, водїїв, сантехніків досить пристойні заробітні плати.
Загалом у нашому навчальному закладі учні здобувають робітничі професії за такими чотирма напрямами: терміном три роки – кухар-кондитер, контролер-касир, обліковець з реєстрації бухгалтерських даних, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, водій автотранспортних засобів категорії «С1»; термін навчання півтора року – електрогазозварник та водій автотранспортних засобів категорії «С».
Останніми роками широкою популярністю користуються професії кухаря і обліковця-касира в мережевих супермаркетах, міні-маркетах, а також у гіпермаркетах. Як відомо, мережі з часом розширюються, а працівників, які би володіли на належному рівні вмінням користуватися касовими апаратами, розумітися на маркетингових прийомах у торгівлі, досить мало. Тому й випускники Деражнянського центру професійної освіти є дуже цінними для таких роботодавців.
Як розповідає Ольга Олександрівна, цьогоріч у Деражнянському центрі професійної освіти навчалося 360 учнів. Крім цього, навчальний заклад, як центр, надає й курсову підготовку, яку пройшли майже сто учнів (до прикладу освоїли професію водія-комбайнера, газоелектрозварника). До речі, на неї немає вікових обмежень і тривалість становить від трьох місяців, залежно від обраної спеціальності.
«Уже три роки наш навчальний заклад функціонує як центр професійної освіти, тому до нас приєднали Голосківський відділ Летичівського району, – зазначає Ольга Кіс і додає: ми практично відродили його, розширили, провели поточні якісні ремонти та укомплектували всім необхідним класи. А ще гордимося, що медіа-тека, яку встановили в Голоскові, є однією з кращих у Хмельницькій області».
Ясна річ, аби забезпечити функціонування навчального закладу на належному рівні в області, необхідно вкладати в покращення матеріально-технічної бази чимало коштів. Отож і намагаються кожну гривню витрачати тут обдумано, бо стороннього фінансування немає, виживають, як мовиться, своїми силами. Відрадно, що вже кілька років їм активно допомагає керівник фермерського господарства Віктор Броніславович Приказюк, який вболіває за рідний край. І саме завдяки небайдужості й робляться великі справи, та й сили з’являються, як бачиш результат. Недарма ж, наголошує директор Микола Черкаський, навчатися до їхнього центру професійної освіти приїздять юнаки та дівчата з інших районів. Отож своїми силами й гуртожиток облаштували на другому поверсі навчального закладу, є всі зручності (душові, пральні машини та ін.). Батьки не раз висловлювали слова подяки за належний нагляд за їхніми дітьми, бо двоє вихователів стежать за дисципліною і порядком, аби діти всі були на місці.
Микола Васильович зізнається, що десять років тому сумнівався, чи займати нинішню посаду. Бо сам він знаний в області та за її межами працівник культури, яка червоною ниткою пройшла крізь його долю – він працював директором Хмельницької обласної філармонії, очолював обласне управління культури. Проте своїм прикладом довів, якщо є мета і бажання, можна досягти чимало. «Завдяки тому, що ми наполегливо працюємо – маємо результати, а головне – маємо дітей, – наголошує керівник. – Нас постійно підтримує Хмельницька обласна адміністрація, так, позаминулого року було виділено дев’ять мільйонів гривень на придбання сільськогосподарської техніки (комбайн, автомобілі, автобус, трактор, навісне обладнання тощо). Крім того, обласне управління освіти прийняло рішення на базі нашого навчального закладу відкрити центр професійної освіти. Тобто з десяти навчальних закладів Хмельницької області аграрного спрямування учні мають можливість приїздити з майстрами для практичних занять, зокрема й на новітній техніці). Вони вчаться працювати в полі: обробляти, сіяти, культивувати на сучасній техніці тощо». Микола Васильович наголошує, що головне для фахівця – практичні вміння, які він здобув у стінах навчального закладу, які може застосовувати на робочому місці. Тобто їхні випускники вже повністю готові працювати.
Проте без любові до дітей, без віри в те, що все вдасться, було б неможливо стільки досягти. Та й «віра» для Миколи Васильовича – дуже багатогранне й наповнене слово, яке стало для нього життєвим дороговказом. В його кабінеті є багато світлин із блаженнійшим митрополитом Володимиром Сабоданом, з яким колись випала честь познайомитися. Він читав його вірші, згадував настанови, якими тепер і керується у житті…
Відома істина, що від мудрого рішення, звісно ж, залежить результат. А від духовного наповнення наставника – виховання дітей. А в цьому навчальному закладі, як ми пересвідчилися, якраз і відбувається навчання й виховання крізь призму любові та турботи, бо на першому місці – діти.