Коли смажений півень клюнув, ми раптом прозріли: Україну, крім нас, захищати нікому. Який же стереотип воїна, захисника закріпився в суспільстві за останні двадцять років? Відомо ж, що  хлопців масово відкупляли від солдатської служби з її огидною дідівщиною, відомо, що армію дискредитували і грабували. Відповідним було і ставлення. Це років сорок тому армія робила з парубків мужчин. Тоді не здати нормативи ГПО («Готовий до праці і оборони», діяли з 1930-х до 1991 року) для випускника школи, призовника було ганьбою. Завданням фізкультури в школі було не просто оздоровлення, а підготовка до армії. А нині,  за статистикою медиків, 85 відсотків школярів не можуть виконати нормативи з фізкультури. Лише 7 відсотків дітей закінчують школу практично здоровими.

А ЩО У ПЕРСПЕКТИВІ?
   Один спортивний матрац отримала Слобідко-Красилівська ЗОШ I-II ступенів за єдиною за останні двадцять років обласною програмою 2012 року. Загалом за цією програмою на суму 406500 гривень було придбано 46 гімнастичних перекладин, 104 спортматраци, 104 футбольні м’ячі і 104 волейбольні, 52 волейбольні сітки і роздано у школи по районах. Єдиний спортматрац  дістався і  Яворовецькій ЗОШ I-II ступенів Красилівського району. Але й навіть на таку підмогу,  констатують нині в департаменті освіти і науки облдержадміністрації, у близькій перспективі школам нічого розраховувати. Тут уже два роки на капремонти жодної копійки не виділялося. З матеріально-технічним забезпеченням — біда. Не кажучи про те, щоб десь збудували справжній спортзал: з гардеробними, душовими, санвузлами. Правда, згадують про   реконструйований у 2008 році, відповідно до всіх вимог, спортзал і басейн Солобковецької  школи-інтернату. Та ще про два спортзали з душовими і  санвузлами Грицівської ЗОШ I-III ступенів — довгобуду, зданого у лютому 2013-го.
А в яких школах області є басейни? Діючих — сім, каже Тетяна Васько, спеціаліст відділу капітальних вкладень та господарського обслуговування закладів освіти обласної ради: Волочиський НВК, Славутське НВО, школи № 1, № 7, № 10, № 8 та № 29 у Хмельницькому. Загалом нині із 774 шкіл області 321 не має спортзалу (із них 86 — школи I-III ступенів), 273 школи мають пристосовані спортивні кімнати, з них 90 шкіл I-III та 157 шкіл    I-II ступенів. Лише 95 із 283 шкіл I-II ступенів мають спортзали.
 УРОК ФІЗКУЛЬТУРИ БЕЗ СПОРТЗАЛУ?
 Слобідко-Красилівська дев’ятирічка розташована в пристосованому, добудованому приміщенні сільського клубу. Юрій Гоба, вчитель початкових класів та фізкультури з 10-літнім стажем розповідає: «Три роки тому, відколи директором стала Наталя Андріївна, вона погодила з сільською радою, завклубом та головою села Анатолієм Дзюбаком, що заняття  з фізвиховання будуть проходити в актовому залі клубу. Раніше ж  на цих уроках в холоди  діти в класах грали в шахи, шашки. Цей зал невеличкий та, оскільки в класах 5-6 дітей (усього в школі  47 учнів), нам вистачає. Хоча мета досягається не повністю. Якби повноцінний спортзал, інвентарю достатньо... Але ми  виходимо з того, що є. Спасибі «трудязі» — тенісному столу, що лишився з 70-х років. Ці тенісні кульки, ракетки то я купую, то діти, буває.  На сітку всією школою — вчителі та діти скинулися. З м’ячами, скакалками батьки підсобили. Спортматрац з району  виділили, якби ще зо два, та гімнастичного коня, та бруси...І канат — хоч стеля невисока, картоном підбита, вчепили б за балку. Та все це — великі гроші, не тисяча гривень.
ДОПОМОЖІТЬ З ПРОЕКТОМ
Наталя Ружицька, директор молодий та ініціативний, наголошує: для педколективу і громади нині завдання номер один — відкрити новий, сучасний спортзал з душовими. Слобідчани мусили змиритися, що на двоповерховій, аварійній на сьогодні будівлі під школу, коробку якої звів у 90-х та не встиг закінчити колгосп, треба поставити хрест. А от збудована поряд коробка під котельню, на думку місцевої молоді, директора школи, сільради, згодиться під спортзал. Вона ж поряд зі шкільною їдальнею, яку три роки тому з ініціативи Наталі Андріївни, за допомогою районної влади, господарства «Агропартнер» громадськими силами облаштували згідно з сучасними вимогами. «І спортзал люди планують зробити власними силами, — наголошує співбесідниця. — Уже порахували, скільки вкладуть у металопластикові вікна, підлогу, справа за головним — проектною документацією, яка вартує тисячі, й тисячі. Та дуже сподіваємося на допомогу народного депутата Андрія Шиньковича, який зустрічався з громадою, педколективом і твердо пообіцяв  посприяти».
Школі I-II ступенів у сусідніх Яворівцях спортзалу, на жаль, і в далекій перспективі не обіцяють. Фізкультура для 46 учнів взимку — це шахи, шашки в класі, мат (теж єдиний) в класі біля дошки або у холі школи, який ледь більший за клас. На матраці виконують вправи, «берізку», перекиди. Парти складають, чіпляють сітку, і тут, у класі, грають в настільний теніс. Або просяться в клуб, за двісті метрів, де є справжній тенісний стіл, розповідають дев’ятикласники Катя Данчук та Любомир Петровський.  «Виходимо з реальних умов і можливостей, — каже директор Валентина Огородник. — Найбільше роздолля в теплу пору, бо коло школи є футбольний, баскетбольний, волейбольний спортмайданчики».
ЗДОРОВ’Я ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ФІЗВИХОВАННЯ
Не заперечиш, що серед школярів, в тому числі й молодших, побільшало дітей з вадами зору, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату.
«Так, нинішні школярі мають слабке здоров’я, бо все гірша екологія, бо вони мало рухаються, мало перебувають на свіжому повітрі, багато сидять за комп’ютером, мобілки з рук не випускають, — каже Валентина Царінна, вчитель фізкультури Хмельницької ЗОШ № 13 з 27-річним стажем. — Та навіть ослаблений організм потребує навантажень. Чим регулярніше і правильніше займається дитина фізичними вправами, тим вона здоровіша. За новими стандартами уже третій рік в школі не дві, а три години фізкультури на тиждень. Та вчителі-практики мріють, щоб уроки були спареними, як у європейських, американських школах: або спарені уроки, або — день фізкультури! У них і  облаштовані спортзали, стадіони, спортмайданчики, басейни. І справді фізична культура!»
«У нас  теж є певні вимоги до стадіонів, майданчиків, — каже лікар головного управління держсанепідслужби в області Зоя Мамонтова. — Але ж відомо,  освіта  фінансується за остаточним принципом, тому у кожній школі розв’язують проблему, як можуть...»
ПАТРІОТИЗМ І  ПРАГМАТИЗМ
Україна потребує здорових громадян. Воїни з передової теж наголошують: необхідні сила, витривалість, практичні навички стрільби, первинної медичної допомоги. Здавалося б, дуже доречним є те, що  Міністерство освіти і науки у жовтні підписує наказ про затвердження плану заходів щодо посилення національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. Департаменти освіти підхоплюють це починання... Та у планах тих ні слова про стадіони, спортзали, бруси, спортінвентар! Будемо співати з дітьми патріотичних пісень, читати вірші, «проводити тематичні заходи, присвячені героїчним подвигам українських воїнів, боротьбі за територіальну цілісність і незалежність України»! Хитро, бо план виконується, і,  головне, — невеликим коштом! А на   школу, спортзали  та ін. грошей нема...  
 Довелося недавно побувати на одному  шкільному патріотичному заході. Коли 16-літні хлопчики та дівчатка з рукою на серці клялися віддати своє життя за Україну, волосся — дибки. Але ж, браття, нехай наші діти не готуються вмерти за Україну! Зробімо все, аби вони в здоров’ї і добрі гідно жили заради України!