Оце, надзвичайно сильне, тяжіння до спорту Василь Ніколюк відчув ще навчаючись у школі №5 в рідному Волочиську. Коли відкривали спортивний зал «Дружба» від машинобудівного заводу, то багато його однолітків вибирали секції за вподобаннями.
Саме тоді вперше набирали команду гандболістів. Про «нерозкручений» вид спорту мало хто знав. «Шосте» чуття, запевняє Василь Ніколюк, підштовхнуло його до такого вибору. І, як з’ясувалося, у ньому не помилився. Бо ж зовсім скоро волочиські гандболісти заявили про себе на обласних, всеукраїнських змаганнях. А нагороди лише додавали бажання вдосконалювати спортивну майстерність. І для Василя Ніколюка гандбол став потребою, в якій формувався його характер.
Недаремно після строкової служби в Угорщині хлопець приймає рішення вступати до Кам’янець-Подільського педінституту, на факультет фізичного виховання. Бо ж величезне захоплення спортом вирішив передавати дітям. Хотів стати для них отим справжнім наставником, другом, яким на все життя залишився для нього його тренер.
Недаремно кажуть, що заповітні мрії обов’язково здійснюються, бо про те, чого бажаємо найдужче, — Всесвіт неодмінно дізнається. Після закінчення вишу молодий спеціаліст за направленням приїздить працювати тренером гандболу Волочиської дитячо-юнацької спортивної школи.
Улюблене заняття, дорогі серцю вихованці — все це давало йому відчуття щастя. Але одруження, народження донечки зобов’язувало стати опорою для найрідніших, фінансово забезпечувати свою сім’ю. На превеликий жаль, тренерська робота не давала цієї можливості. Тож кілька років Василь Ніколюк працював на місцевому заводі. А коли найважчий період залишився позаду, він повернувся до спортивної школи. Бо ж емоції, які щоразу переживає тренер разом з перемогою своїх вихованців, атмосфера, в якій кується успіх команди, для нього найбажаніші.
Зі своїм унікальним тренерським чуттям він зумів сформувати жіночу гандбольну команду, яка щоразу надихала своїми перемогами. Тренер Волочиської ДЮСШ Василь Ніколюк, виховав немало талановитих спортсменок, які прославили рідне місто, граючи за команди вищої ліги чемпіонату України з гандболу. До прикладу, майстри спорту Дарина Сторожук та Олександра Шиптицька ставали чемпіонками та срібними призерами України з гандболу у складі Тернопільського ТНЕУ-Енерго. Кандидати у майстри спорту Наталія Стасишин, Олена Барабаш і ціла когорта талановитих спортсменок вийшли з-під крила наставника. За високі досягнення в роботі тренер вищої категорії з гандболу Василь Ніколюк був нагороджений відзнакою Волочиської міської ради «Почесний працівник освіти Волочиської громади».
Любов до спорту, смак перемог Василь Васильович завжди прищеплював своїм вихованцям. Вважає, що без цього не складатиметься і тренерська діяльність. Навіть у 53 роки на всеукраїнських змаганнях з гандболу серед ветеранів у складі команди з Волочиська він став бронзовим призером змагань в Ужгороді.
І в день 60-літнього ювілею, який святкує 9 грудня, Василю Васильовичу Ніколюку адресували побажання, щоб на тренерському шляху вражаючих здобутків було якомога більше. Ювіляр надзвичайно вдячний за визнання і щирі вітання. Водночас висловлює подяку дружині Людмилі, доньці Вікторії та зятеві Дмитру, які як ніхто розуміють, підтримують його, дарують свою любов. Справжнім щастям для Василя Васильовича, каже, є його онуки Даниїл і Нікіта, котрі активно займаються спортом. Можливо, і для них він стане невід’ємною частиною життя, позначеного прагненнями, спортивним неспокоєм і неповторним смаком перемог. Саме цього рідні, колеги по роботі, друзі, знайомі зичать ювілярові ще на багато-багато літ.
Gismeteo 
