Авжеж. Бо, знаєте, буде, як у тому анекдоті: тату, кінчайте торгувати, бо нема вже чим решту давати! Так і в нашій державі, з турботою про дітей докотилися до того, що ще якийсь десяток років, і нікому буде сідати за шкільну парту не те що в селі, а й, не доведи, Боже, у місті. Одні не народжуватимуть, бо не матимуть за що діток годувати. Інші візьмуть уже народжених та й гайнуть  за близькі і далекі кордони, де їм, дешевій робочій силі, радо пропонують нелегку роботу. А там, дивись, призвичаяться, залишитися вирішать і дітей в подальшому народжуватимуть уже там. І стануть діти їхні громадянами іншої країни. А все тому, що рідна держава не спромоглася подбати, як належить, і про теперішніх своїх маленьких громадян, і про майбутніх.

Нагадаємо читачам, що до липня  2014 року державна допомога  при народженні дитини була диференційованою і становила: при народженні першої дитини 30960 гривень, другої — 61920, третьої — 123840 гривень.
 З 1 липня 2014 року (і донині) розмір допомоги при народженні дитини (чи першої, чи другої, чи  третьої) становить 41280 гривень. Так, порівнюючи з попереднім розміром допомоги при народженні першої дитини, він зріс на 10 320 гривень. І в цьому наче плюс. Однак, при народженні другої дитини ця допомога фактично зменшилася на 21 тисячу гривень, а третьої дитини взагалі — на 83 тисячі менше.
 Одноразово при народженні дитини виплачується 10320 гривень. Решту допомоги родина отримує впродовж 36 місяців по 860 гривень щомісяця.
 Ми не будемо наголошувати, що ця щомісячна сума надто мізерна і навіть менша за прожитковий мінімум для дітей до шести років, який з 1 січня цього року становить 1355 гривень.
 Просто зауважимо, що в Україні з кожним роком помирає більше людей, ніж народжується.
 Зокрема, у Хмельницькій області населення становило у 2001 році 1 мільйон 430 тисяч чоловік, а у 2016-му — 1 мільйон 294 тисячі. Атож, населення  зменшується досить швидкими темпами. Природний приріст у нас від’ємний: на тисячу чоловік, за останніми даними,  народжується 11,2 дитини, а помирає 15,6 людини.  І, хто й що б не казав, порівнюючи нас із розвинутими країнами, у яких теж населення невпинно старіє, найголовніша причина зменшення кількості населення в Україні — низький рівень життя.
 Так ось, начебто ми прагнемо щось змінити на краще. За повідомленнями ЗМІ, нещодавно на розгляд Верховної Ради запропоновано  проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо розміру допомоги при народженні дитини та порядку її виплати з метою підвищення народжуваності в Україні». Розмір допомоги пропонується нараховувати, виходячи з розміру  прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років і виплачувати, виходячи з розміру мінімуму, встановленого на день здійснення виплат.
 Пропонується при народженні першої дитини виплачувати допомогу у розмірі 52 розмірів прожиткового мінімуму  (якщо з 1 січня 2017 року, то ця сума становила б 70460 гривень). Другої — 70 розмірів прожиткового мінімуму (94850 гривень). Третьої (і кожної наступної) дитини — 120 розмірів прожиткового мінімуму (з 1 січня 2017 року це становило б 162600 гривень).
 У проекті пропонується допомогу виплачувати одноразово у розмірі 15 прожиткових мінімумів при народженні першої дитини. При народженні другої — у розмірі 25 мінімумів. Третьої та наступної — у розмірі 40 мінімумів. Решта допомоги виплачуватиметься протягом 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабміном. Уточнюється також, що розмір щомісячної виплати не може бути меншим від розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого на момент здійснення виплат.
 Автори законопроекту вважають, що прийняття цього закону сприятиме підвищенню народжуваності в Україні.
 Отже, сподіватимемося, і матері, і дітки почуватимуться спокійніше й захищеніше?
Принаймні, нам усім цього дуже хочеться. Бо ж навіть птаха в’є гніздо і висиджує пташенят лише у надійному і любому їй місці. І нам теж хочеться бути певними у завтрашньому дні. Мати гідну роботу, не боятися злиднів, дочекатися нарешті омріяного миру, щоб батьки цих самих ще маленьких і ще навіть не народжених дітей повернулися з війни, живими й неушкодженими.
 У нас дуже багато нині проблем. Попри все, мов ті самі діти, віримо, що вони таки вирішаться. І якщо у Верховній Раді запанує здоровий глузд, то цей закон обов’язково повинні прийняти. Бо немає більшої несправедливості, ніж урізати соціальні стандарти для наймолодших громадян.
 Тим більше, це буде не таким уже й подвигом. Адже, якщо умовно прирівнюватися до курсу долара, то у липні 2014 року допомога при народженні дитини становила приблизно 3300 доларів. Якщо ж взяти за основу те, що пропонують автори законопроекту, то вона може становити (за нинішнім курсом) приблизно 2500 доларів. Все одно менше. Так само й при  народженні другої і третьої дитини.
 Однак, це уже деталі. Бо, все одно, допомога у таких розмірах, безперечно, стане хорошою матеріальною підтримкою для молодих батьків. Що ж стосується безвідповідальних осіб, які, народжуючи дітей, хочуть таким шляхом лишень заробляти, то тут теж остаточне слово за державою. Просто потрібно встановити жорсткий контроль, щоб ніхто не смів наживатися на дитячих грошах. Думаю якраз, що це держава таки зможе зробити.
 І дуже хочеться вірити, що проект стане законом. Мусимо ж дбати про своє майбутнє.