10 вересня звільнені з російської колонії українські політв’язні Олег Сенцов і Олександр Кольченко провели спільну пресконференцію. Подія викликала велику увагу працівників масмедіа: на захід зареєструвалося 360 журналістів. Запитання були абсолютно різного характеру – серйозні і не дуже. В один момент Сенцов не витримав і сказав, що він не хоче відповідати на «пусті запитання» на кшталт – що ви вперше скуштували на українській землі?

Втім, ми, звичайно, зосередимося на змістовних питаннях і відповідях. Олег Сенцов розповів, що у дні перед своїм звільненням був дуже спокійним. «Коли мені сказали «з речами на етап», коли я зрозумів, що це буде обмін і я потрапляю, було до обміну ще 9 днів, я сам собі дивувався – я був абсолютно спокійним, взагалі ніякого хвилювання, переживання, я спав спокійно. До виходу з трапа я взагалі не нервував, доки не обійнявся з донькою, я був дуже спокійним», - зазначив Сенцов. Водночас режисер день обміну охарактеризував так: «Головне відчуття було, що це один з тих небагатьох днів, заради яких варто жити» (ukrinform.ua).
Сенцов вважає, що довгі переговори з Росією про обмін українських політв’язнів пов’язані з тим, що російська система «не може дати назад», своїх людей їм не треба, а амбіції президента РФ Володимира Путіна понад усе.
«Всі ці роки робота велася постійно і на всіх рівнях. Але просто російська система – це система, яка не може дати назад. Якщо вони сказали, що вони (українські політв’язні – ред.) терористи, то вже не можуть сказати, що випадково нас затримали, що так вийшло, замотало, насправді ми так не хотіли. Ні, російська влада так просто не здається, вона тримається за своє. По-друге, затягування питання про обмін пов’язане з тим, що Путін хотів щось отримати на заміну, а Україна на поступки не йшла. Не людей своїх він хотів отримати – вони йому не цікаві, можуть просто горіти в пеклі, вони ніхто. Йому цікаві лише свої амбіції. Він хотів отримати інші поступки. Україна на це не йшла. І я дуже радий, що українська попередня влада не віддала чогось. Так, нам довелося сидіти у в’язниціі, якісь ще речі відбувалися, але ми їм не поступилися, це добре», - підкреслив Сенцов.
Він зазначив, що незважаючи ні на що робота по обміну велася постійно, були інші обміни, доводилося торгуватися. «І вся колишня адміністрація дуже багато працювала над цим... Були звільнені інші полонені під час колишньої адміністрації. Але там просто справа зайшла в глухий кут. Це всі розуміли. А зараз, з приходом нової влади, Росія має шанс ці відносини перезавантажити. Президент Зеленський теж робить крок назустріч. Я бачу, що він щиро хоче цей конфлікт вирішити на благо цієї країни без втрати інтересів. І це правильно. Я вже говорив, що сто років переговорів кращі, ніж один день війни. У червні була точка, коли Росія могла вийти з Ради Європи. Вони прийняли рішення залишатися. Були переговори, і вже стало зрозуміло, що Росія хоче залишитися в європейському співтоваристві і плюс зміна адміністрації в Україні дає можливість розпочати новий діалог. Це все збіглося. І ці два фактори вплинули на те, що ми тут. І все», - сказав Сенцов.
Наразі і Сенцов, і Кольченко заявили, що вони поки не збираються їхати в анексований Крим. «Я збираюся займатися двома найчудовішими речами: це знімати кіно і жити. А якщо повертатися до Криму, то тільки на танках. Я, звичайно, прошу не сприймати ці слова серйозно, думаю, ви розумієте. Що стосується Криму, ні, я збираюся жити в Києві, моя дочка вже переїхала сюди», – сказав Сенцов (ua.krymr.com).
«Що стосується мого можливого життя політичного, для мене самого питання поки що залишається відкритим. Тобто я сам для себе не те, щоб поки що не вирішив – питання ще відкрите. Я людина не публічна, але так вийшло, що життя вивело – я відчуваю якусь певну відповідальність за це перед своїм народом, перед своєю країною і тому робитиму все, що в моїх силах для своєї країни», - розповів режисер
«Я ще не думав про плани на майбутнє. Але поки Путін (президент Росії – ред.) при владі, в Крим повертатися не збираюся», – сказав, в свою чергу, Кольченко.
Тим часом, Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова повідомила, що кримців, котрі повернулися в Україну з російського ув’язнення, забезпечать житлом у Києві. «Ми зараз працюємо з Офісом Президента щодо придбання квартир Сенцову, Кольченку, Балуху і Панову Артуру», – розповіла Денісова (hromadske.ua).
На запитання про те, як Сенцов оцінює політичні зміни у країні він сказав: «Я не люблю поспішні висновки і гучні слова. Мені треба вникнути. Поки важко зрозуміти. Але з огляду на листи людей, яким я довіряю, труднощі є, не все добре, багато речей не зроблено або зроблено погано. Але загалом країна рухається і рухається в правильному напрямку». «Я не вважаю, що належу до табору Зеленського або ще якогось. Я сам по собі», — додав він.
Прокоментували спікери і передачу Росії фігуранта справи щодо збиття боїнга рейсу МН17 на Донбасі Володимира Цемаха. Кольченко зазначив, що у нього поки що не сформувалася власна позиція щодо цього питання.
Сенцов додав, що вперше почув прізвище Цемаха, коли був у літаку. «Помічник президента підійшов запитав, чи я був проти цього обміну. Я відповів, що вперше про це чую... Потім я почитав новини про це. Мені важко цю ситуацію коментувати. Я не люблю коментувати чужі дії. Є президент — людина, яку Україна наділила такими повноваженнями й довірою. У нього є більше інформації, ніж у нас з вами. Він ухвалив таке рішення, значить це було необхідно», — зазначив Сенцов.
Звільнений політв’язень закликав писати листи політв’язням, які залишаються у колоніях та СІЗО Росії й анексованого Криму. «Я не викинув жодного листа, усі привіз. Я їх не буду перечитувати, але вони мені дорогі, я їх бережу», — сказав він. Також режисер розповів, що привіз в Україну із колонії 22 кг паперів — це листи, книги й 15 списаних зошитів. «Для будь-якого ув’язненого в тюрмі листи — це найважливіше. Ти можеш не поїсти день, може не бути передачі, але всі чекають листів. Тому пишіть. Про що завгодно. Це дуже підтримує», — зазначив Сенцов, додавши, що намагався відповідати на всі листи.
«Те, що нині відбувається в Україні, наш конфлікт із Росією, назвемо так, - він багато в чому інформаційний. Проблема не в тому, що Путін напав на Україну, а в тому, що більшість росіян його підтримують. В Росії та на Донбасі залишається багато українських полонених, яких необхідно намагатися звільнити. Окрім наших полонених, в Росії є також люди, росіяни, які борються за себе, за свою вільну Росію, за нашу Україну, які наші справжні брати... Зокрема Костя Котов, я його особисто не знаю, але це також в’язні Кремля», - сказав Сенцов.
5 вересня російського волонтера Костянтина Котова, який виходив на пікети на підтримку українських політв’язнів і відвідував їх у СІЗО, засудили до 4 років в’язниці за «багаторазове порушення правил проведення публічних заходів». Сам Котов на засіданні був у футболці із зображенням Олега Сенцова.
З приводу своїх планів, режисер анонсував вихід двох книг та зазначив, що скоро надійде в роботу сценарій фільму. «Одна книга видається — «Маркетер». 22 вересня, видавництво «Старого лева». У Львові буде презентація моєї книги і я буду там присутній. Ще один роман поки не оформлений, буде наступного року», — розповів Сенцов.
Тим часом, режисера чекають в Європарламенті. «З полегшенням і глибокою радістю я дізнався сьогодні про звільнення українського режисера Олега Сенцова. Він гідно протистояв несправедливості і захищав демократію і права людини. Я з нетерпінням чекаю можливості вручити йому парламентський #SakharovPrize найближчим часом », - написав голова Європейського парламенту Давид Сассоли в Твіттері після звільнення українців. Премію Європарламенту «За свободу думки» імені Сахарова Сенцову присудили 25 жовтня 2018 року.
Були і певні настанови від кінорежисера. Він зазначив, що не вірить у мирні наміри Кремля щодо України: «Що стосується того, чи хоче Росія миру, — скільки б вовк не виряджався в овечу шкуру, зуби у нього як і раніше на місці, не переживайте, — не вірте в це. Я не вірю. Факт обміну є кроком до миру з боку Росії, оскільки вона Україну відпускати не має наміру. Те, що ми тут, не означає, що Росія готова відпустити Україну, віддати Крим, віддати Донбас, сказати: живіть, як хочете. Ні. Цього не буде. Не чекайте».