Надрукувати
Категорія: Новини
Перегляди: 6767

Минулої неділі з велелюддям, морем квітів і сліз у Славуті зустрілися і… попрощалися зі славним земляком Сергієм Володимировичем Тимощуком, 1995 року народження, солдатом 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Юнак  героїчно загинув 31 серпня 2014 року в бою з російськими окупантами за Луганський аеропорт.  Саме з цього часу хлопець вважався зниклим безвісти. Тривалий час нестерпного чекання давав бодай крихітну надію рідним. У лютому 2020 року рештки його тіла передали з окупованої території. Аналіз ДНК підтвердив  особу кіборга.

Лише теплими словами характеризують земляки добру та щиру людину, люблячого сина і брата, надійного товариша, хороброго воїна. Народився Сергій 16 вересня 1995 року у Славуті, розповідають у прес-службі Славутського МВК. По закінченні дев’яти класів школи №7 здобув фах авто- слюсаря у Славутському професійному ліцеї.
16 грудня 2013 року юнака призвали до лав Збройних сил України на військову службу за контрактом та направили у 80-у окрему десантно-штурмову бригаду. З початком збройної російської агресії проти України, у червні 2014 року, разом зі своїм підрозділом потрапив у зону проведення АТО.
Брав участь в боях за Луганський міжнародний аеропорт, де у повному оточенні, без наземного сполучення, українські десантники тримали оборону з квітня 2014 року. Внаслідок серпневого наступу російських окупаційних військ аеропорт повторно потрапив у оточення. Його будівлі були вщент зруйновані російською артилерією. У ніч з 31 серпня на 1 вересня 2014 року, після 146 днів оборони, українські захисники вийшли з руїн аеропорту, знищивши при цьому декілька одиниць бронетехніки противника. На жаль, пробитися до своїх вдалося не всім. 31 серпня 2014 року, захищаючи Україну від російського агресора, десантник Сергій Тимощук загинув смертю Героя.
Після захоплення території аеропорту, тіло мужнього воїна потрапило до рук окупантів. Родині Героя, громаді міста та командуванню Збройних сил України знадобилося майже шість років для того, аби повернути його на рідну землю.
У Сергія залишилися матір, Марія Василівна, та дві сестри, Тетяна та Людмила. Похоронили кіборга на міському кладовищі з усіма військовими почестями.