Вони приїхали до рідного Хмельницького пізнього холодного березневого вечора. Втомлені, пропахлі пальним і порохом, виснажені, та сповнені почуттям виконаного обов’язку, в очах біль пережитого поєднувався зі щасливим блиском — таки повернулися, до найрідніших, до коханих, батьків, дітей.
Бійців оперативно-бойової прикордонної комендатури «Хмельницький-1» зустрічали на плацу Національної академії Держприкордонслужби України урочистим маршем, Гімном України, щирими словами подяки за зразкову службу, за відданість Батьківщині, за мужність… А ще — нестримними сльозами рідних; поцілунками; дитячими, такими безпосередніми й щирими, обіймами; квітами…

Оперативно-бойова прикордонна комендатура «Хмельницький-1», до складу якої входить понад сто чоловік (90 відсотків з них — добровільно мобілізовані, четверо — кадрові офіцери й двоє — військові за контрактом), з вересня несла службу на небезпечному відрізку кордону — у Красній Талівці, на Луганщині.
«Важко, звісно, було, бо стріляють скрізь, — не приховує керівник оперативно-бойової комендатури Олександр Андрушко. — Та завдяки професійності, злагодженості, кмітливості персоналу ми на відмінно справилися з поставленими завданнями й в повному складі повернулися додому».
…Допоки командир розповідає про героїзм і мужність своїх підлеглих, його 11-річна донечка Олександра й на сантиметр не відходить від батька, бо ж, зізнається, так скучила, та й чимшвидше хотілося додому, там на татуся чекав сюрприз: «Я прикрасила всю кімнату кульками й підготувала листівку». «Для нашої родини це була найважча зима, — стверджує дружина Андрушка. — …Слава Богу, дочекалися».
«Всі ми розуміли, що захищаємо єдину свою Україну, тож проблем з дисципліною не було, всі діяли злагоджено, — запевняє заступник коменданта, начальник штабу оперативно-бойової комендатури Максим Зайцев. — Нагородження, що чекає наших бійців уже скоро, красномовно засвідчить факт їхніх героїзму й звитяги».
«Ви продемонстрували патріотизм та гарну фахову підготовку, — тиснучи руку кожному з героїв, сказав т.в.о ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького Олег Шинкарук. — Окремо, хочу  висловити слова вдячності  батькам, дружинам, сім’ям за моральну підтримку, розуміння та витримку. Всі питання соціального захисту, соціального забезпечення, пільг будуть доведені до вас у повному обсязі», — запевнив він.
«Бережені Богом повернулися ви до рідних домівок, — змахуючи сльозу, звернулася до бійців дружина одного з військовослужбовців. — …Так хочеться, аби засинали наші чоловіки під колискову не куль, а під подих коханих і дітей».
Хай би змовкли вже навік оті смертоносні постріли. Бо так давно уже — пора.