Не секрет, що проблеми алкоголізму та наркоманії нині є досить актуальними для багатьох українців. Наша країна незмінно залишається одним із лідерів світових рейтингів, зокрема, за рівнем вживання спиртних напоїв. Так, за минулорічними даними опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг», 66% респондентів-українців вживають алкогольні напої, 33% з них – рідше, ніж раз на місяць, 26 % – кілька разів на місяць, 7% – кілька разів на тиждень. Також за різними іншими даними соціологічних досліджень, один українець в середньому випиває понад 13 літрів чистого спирту на рік. За результатами багаторічних досліджень ООН дійшла висновку, що та країна, в якій понад 7% населення вживають наркотики, є приреченою і не має майбутнього.
Прикро, але названі питання, які вимагають особливої уваги, є злободенні і для нашої області, Кам’янеччини зокрема. Лікар-психіатр, психотерапевт Кам’янець-Подільського району Віктор Войцехівський інформує, що наразі у районі на обліку перебуває більше тисячі алко- та наркозалежних жителів Кам’янеччини. Не є меншою ця цифра і в місті над Смотричем. П’ють спиртне, вживають наркотики як чоловіки, так і жінки, як містяни, так і жителі сіл. Ба, більше, уся біда сьогодні полягає ще в тому, що хвороби алкоголізму та наркоманії з кожним роком молодшають.
Безумовно, алкогольна та наркотична залежність – серйозні хвороби, які потребують належного лікування, але в місті Кам’янці-Подільському та районі через місцевих можновладців цю злободенну проблему, як мовиться, спустили на гальма. Підкреслимо, це при такій-то кількості алко- і наркозалежних! Скажімо, у місті є наркокабінет, є високопрофесійний нарколог, який може надати відповідну фахову допомогу хворому, але уявімо, що такого хворого для надання допомоги кладуть у… травматологічне чи неврологічне, чи якесь інше відділення, словом, де є вільне ліжко, або відправляють до відповідного медзакладу в Скаржинцях, що нині досить проблематично. І це тоді, коли у місті був свій наркодиспансер, який розміщувався на Пушкінській вулиці.
Колишній головний очільник цієї профільної лікувальної установи, з ініціативи та сприяння якого вона була відкрита у 1985 році. Віктор Войцехівський розповідає, що в диспансері були поліклініка і стаціонар на 80 ліжок, реанімаційне відділення, працювали понад два десятки фахівців, які надавали допомогу хворим п’яти районів області. Для їхнього лікування, за словами Віктора Олесьовича, тоді застосовувалися найновітніші методики та засоби, які мали місце лише у кількох великих містах України і які були досить результативними. Нарколог з майже півстолітнім стажем пригадує, скільком сотням, якщо не тисячам людей, серед них було чимало й іменитих постатей з різних регіонів країни, кам’янецькі лікарі допомогли позбутися алкогольної чи наркотичної залежності.
Три десятиліття тому медзаклад залишився без фінансування, хоч, аби його зберегти тоді, головному лікареві довелося оббивати не один як міністерський, так і муніципальний поріг. Не дослухалися до доводів фахівця, прохань навіть самих хворих, два добротних капітальних приміщення диспансеру врешті продали і таким чином розв’язали всі болючі для суспільства проблеми. Власне, така ж доля у місті над Смотричем спіткала і шкірно-венерологічнгий диспансер на вулиці Микити Годованця, у колишній будівлі якої нині розмістився один із навчальних закладів. Знову ж таки, коли сотні кам’янчан потребують стаціонарного лікування інфекційних шкірних захворювань (короста, мізоки, педикульоз), перебігу хронічних дерматозів, хвороб, що передаються статевим шляхом.
І не можемо не зупинитися на проблемі ще однієї кам’янецької лікувально-реабілітаційної установи, яка мала б восени цього року відзначати своє 60-річчя від дня відкриття – бальнеологічної лікарні, або як її називають у народі – водолікарні. Перлиновi ванни, кисневі пiнки, озонотерапiя, пiдводний масаж, душ Шарко, сауни та багато іншого пропонувала не одне десятиріччя відома свого часу на всю країну славетна здравниця. До того ж, певний час лiкарня була пансiонатом на 75 лiжок, мала готельно-ресторанний комплекс. Тут оздоровлювалися щодня 300-350 людей з різних регіонів країни, які проживали в будинках вiдпочинку «Подiлля» i «Кооператор». Рівно два десятиліття тому обласне управління охорони здоров’я ухвалило відкрити на базі водолікарні міський Центр здоров’я та фізіотерапевтичне відділення міської лікарні. Відтак, економлячи на головному – здоров’ї людей, прикриваючись великими витратами води та електроенергiї, було відмовлено від найголовнішого – грязелікування, лікування мінеральними водами, лiкувальних душiв. Під час різних реформувань та «оптимізацій» вона неодноразово змінювала назву, концепцію оздоровлення, відчувала на собі болючі економічні удари, зміну приписки й врешті-решт «ювілярку», загальною площею 1245 метрів квадратних демонтовано і перетворено у велику руїну, громаді міста завдали збитків на суму майже півмільйона гривень. За цим фактом було навіть відкрито кримінальне провадження.
У 2017 році керівник одного з медзакладів міста на сайті міської ради інформував кам’янчан, що у зв’язку з переведенням водолікарні з центру міста на Руські фільварки у приміщення філіалу поліклініки № 1 спектр лікувально-реабілітаційних послуг розшириться, адже за планом реконструкції туди має бути підведена мінеральна вода типу «Нафтуся», збудовано бювет мінеральної води, до якого матимуть доступ усі бажаючі. Тоді водолікарня дійсно відповідатиме своїй суті – лікування водою. Видобуток води планувався із двох законсервованих свердловин, розташованих неподалік на березі річки Смотрич. У проєкті передбачалися ванни з мінеральною водою, відділення підводного масажу, масажні кабінети, лікування озокеритом, електропроцедури та інші сучасні методи фізіотерапії тощо. Але реалізація обіцяного і такого потрібного для краян лікувально-реабілітаційного центру так і не стала реальністю. На жаль. Адже Кам’янець-Подільський має унікальні мінеральні води. Ще у позаминулому столітті кам’янецький лікар Мартин Шагін на території своєї садиби, нині це вулиця Тринітарська, 7 і 7-а, що у Старому місті, створив першу в Кам’янці водолікарню. У 1804 році у Віденському університеті він захистив дисертацію на тему: «Про мінеральну воду в Кам’янці-Подільському». У 1986-2000 роках Правобережна геологічна експедиція Північно- Українського виробничого геологічного підприємства «Північукргеологія» під керівництвом гідрогеолога, лауреата Премії Ради Міністрів України, заслуженого працівника промисловості України Олександра Іщенка провела геологорозвідувальні роботи на лівобережжі річки Смотрич, під час яких пробурено 6 свердловин глибиною від 518 до 540 метрів. Розвідані гли- бинні води збагачені хлор-натрієвими та бромними сполуками. Тобто, за хімічним складом вони хлоридні натрієві і рекомендовані в натуральному стані для зовнішнього лікування ваннами і в спеціалізованих басейнах, а розбавлені – для внутрішнього застосування, як питні лікувальні. Показниками до лікування є захворювання опорно-рухового апарату, центральної периферійної нервової та серцево-судинної систем, жіночих статевих органів, алергічні дерматити. Для внутрішнього застосування є захворювання шлунково-кишкового тракту, гепатобіліарної системи й підшлункової залози, сечостатевих шляхів, обміну речовин і ендокринних залоз, інших захворювань. Відповідним документом Державної комісії по запасах корисних копалин України запаси мінвод затверджені терміном на 25 років і родовище визнано повністю підготовленим до експлуатації та передано на баланс департаменту житлової політики, доріг та інфраструктури Кам’янець-Подільської міської ради.
Отож, маючи такі цінні мінеральні води, вже готові до експлуатації свердловини, вартість кожної з яких становить близько мільйона гривень, розвинену інфраструктуру, прекрасні природно-кліматичні умови, грішно не використовувати на користь людям природні багатства задля поліпшення їхнього здоров’я. Хтось може заперечити, мовляв, зараз не до цього, у нас війна. Тож віриться, що настануть добрі та мирні часи, і міська влада, міські обранці обличчям повернуться до недозавершеної справи, як і до розв’язання інших нагальних проблем, що стосуються здоров’я людей. А старовинний Кам’янець-Подільський набуде ще одного статусу – міста-курорта.