Тривалий час не могла викласти свої довоєнні і теперішні враження на папері. Минув рік, як мене вигнали з рідного міста, тож треба згадати все пережите, бо з часом забудеться. Роз'їхались по світах мої земляки, і можливо, колись будемо збирати по крихтах те, чим жили цей страшний рік...

...

Активістка і радниця мера Херсона Катерина Гандзюк, яку облили сірчаною кислотою, опублікувала відеозвернення до української влади та звичайних українців.

Бажання допомогти ближньому цілком залежить від нашої з вами сутності, духовного наповнення, ціннісних життєвих орієнтирів. Але, на жаль, останнім часом люди стали менш співчутливими, збайдужілими до чужих проблем. Та коли зараз знецінюється навіть життя людини, то про тварин годі й говорити. Так воно, але не зовсім... Бо на жорстокість людську варто дивитися крізь призму любові до тварин, і це істина. Хто б і що особисто мені не доводив — вміння любити зароджується ще в дитинстві — тобі або його прищепляють, або ні.

Три відсотки зростання ВВП, закладені до бюджету України на 2019 рік, це нормальний показник? Абсолютно нормальний… для розвиненої держави. З такими темпами (в середньому) прогресує щороку світ. Для країни, що безнадійно відстала від усіх сусідів, цей темп недостатній, катастрофічно низький. Він не забезпечить належного розвитку та нормального життя для українців у перспективі. Бо ми товчемося на місці: фактично валовий внутрішній продукт держави — 109 мільярдів доларів за підсумками минулого року — перебував на рівні 2006-го: за дванадцять років поступу — нуль. Так, війна з Росією підкосила нашу економіку: за 2014-15 роки ми впали вдвічі за обсягами виробництва. Але тепер, щоб надолужувати, потрібно розвиватися прискореними темпами. Погляньмо на сусідів, передусім Польщу, яка нині заманює українців «довгим злотим». Рівень  сто мільярдів вони подолали ще в 1994 році. Й за ці чверть століття знаєте на скільки зросли? Вп’ятеро! Саме так: поляки, що за населенням менші за нас, мають уже в п’ять разів потужнішу економіку — 510 мільярдів доларів за підсумками минулого року. А це досягалося насамперед швидкими темпами зростання, яке в окремі роки становило сім відсотків. Про китайські цифри навіть «лячно» говорити: сім відсотків — це пересічний показник для всіх останніх років. А в 2010-му було десять, у 2007-му — 14 відсотків росту ВВП за рік. Тільки уявіть: на початку тисячоліття валовий продукт Піднебесної був майже  трильйон доларів, нині… удесятеро більший.

У туристичному комплексі «Буковель», що на Івано-Франківщині, відбувся  перший в Україні медіа-фестиваль «Буковель Натхнення». Масштабний форум журналістів, на який з’їхалися понад двісті медійників зі всієї України, організувала громадська організація «Український журналістський фонд».

Ночами холоднішає — осінь  поступово набирає силу. Вже й холоди незабаром розпочнуться. Або, згадуючи гасло дому Старків з «Гри престолів», — «зима близько». Й мимоволі хочеться утеплитися. Не тільки ззовні — квартиру, а й всередині — жировий прошарок нагуляти, як у ведмедя. Перша думка — сала треба накупити. А телевізор розповідає «сальні жахіття» — страшенно дорожчає український продукт № 1: 100-140 гривень правлять за кіло в різних регіонах України. У Львові канапка, як кажуть галицькі новинарі, із салом коштуватиме вам
25 гривень. Не знаю, звісно, скільки на заході на бутерброд кладуть сала (може, й півкіля, як вони й говорять), але питання цін зацікавило.

Згадуючи пережите, Катерина Горбачова усміхається. А ще не так давно їй було не до сміху. Вона довго опиралася підступній недузі, але все ж операції  уникнути не вдалося. Коли, знепритомнівши, отямилася, то просила лікаря, аби її врятував. Вона ж не лише бабуся, а ще й мама для  двох онучок-школярок. Є чоловік, та чи справиться він зі щоденними клопотами? Здоров’ям теж не може похвалитися, з допомогою милиці пересувається.
— Дарма себе накручувала. Ми собі раду дали. Як-не-як кухарем був у армії, та й онучки вже не маленькі, в усьому мені допомагали, — запевняв сімдесятирічний  Валентин Петрович.

Вони — однолітки, їм виповнилося 79 років. Хоча й у поважних роках, проте Лідія та Анатолій Двойненки такі енергійні і невтомні, як у молодості. Завзято трудяться біля землі, а на обійсті насаджують квіти. Їх незліченно і на клумбах, і в горшечках на сходах будинку. І цей квітковий різнобарвний вогонь ще не згас, хоча й подих осені уже відчувається.

У рамках святкування 809  річниці  Старокостянтинова  відкрито пам’ятну дошку голові  Директорії Української Народної Республіки та головному отаману військ УНР Симону Петлюрі.

Юрій Дем’янович Гжимайло народився далеко від України, у Північному Казахстані, в селі Обухівка, Келерівського району Кокчетавської області.
Матір Юрія (тоді їй було 12 років), її сестер і братів, разом з батьками після розкуркулення у 1936 році під конвоєм загнали у вагон-товарняк і відправили зі станції Війтівці у Північний Казахстан. На чужині їх чекали важкі випробування. Жили в землянках, у холоді й голоді...

...

Цікавою, помітною подією літературного життя нашого краю (і не тільки) стала нещодавно перевидана одна з найновіших поем Анатолія Ненцінського «Голоси з Останніх Меж» *.

В Ізяславі провели в останню путь Олександра СЛОБОДЯНА. Було йому лиш двадцять сім. Капітан 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади (в/ч 1556) помер 14 вересня 2018 року в госпіталі, внаслідок важкого поранення, отриманого 13 вересня під час виконання бойового завдання.

У сьомому турі чоловічої суперліги України з регбі-15 хмельницьке «Поділля» вдруге поспіль обіграло столичний «Антарес».

Подейкують, що одного чудового дня Володимира Захар’єва одночасно бачили у п’яти районах області. І ця байка дуже схожа на правду. Бо він встигає буквально усюди. Очолювати Хмельницький обласний осередок Конгресу літераторів України, проводити археологічні розкопки, засідання, виступати з лекціями, керувати музеєм у селі Миньківці, видавати наукові записки Центру мархоцькознавства, працювати на офіційній роботі, редагувати альманах «Медобори», збирати матеріали для дисертації, проводити презентації літературних творів, знаходити здібних авторів, пити з приятелями каву в «Еклері», ну і само собою, регулярно писати книжки, яких він опублікував під своїм іменем аж 23, а ще майже стільки ж підготував як редактор-упорядник. Треба мати неабиякий міцний хребет та силу в руках, щоб підняти їх кіпу поперед себе і не згорбитися.

Москалівський будинок культури, що на Ярмолинеччині, давно не бачив такого велелюддя. А минулої суботи розквітнув вишиванками, ожив дитячим щебетом, щасливим гомоном, щирими посмішками, піснями, що їх, торкаючись кожнісінької душі, так професійно й неперевершено виконували місцевий колектив художньої самодіяльності, учні місцевої школи та молодь. А ще смішив сценками, полонив танцями і приємно дивував гарними подарунками. Свято хліба і села вдалося, ще раз довівши неспростовну істину: хто вміє добре працювати, той і відпочивати гарно вміє.

Виставка-ярмарок «Поділля-Агро» вже давно переросла рамки свого анонсу. Для абсолютної більшості її відвідувачів вона є святом здобутків наших господарів і достатку простих подолян. Хтось приїздить на неї, щоб продемонструвати результати своєї праці, прорекламувати свою продукцію чи засвідчити можливості, а хтось — придбати якісні продукти за розумною ціною. Нинішня подія була тридцять першою за рахунком. Учасниками стали сотні аграріїв, а відвідали — десятки тисяч подолян.
Традиційно її відкривали перші особи області — голова облдержадміністрації Вадим Лозовий та голова обласної ради Михайло Загородний. А також директор профільного департаменту Олег Омелянюк і голова асоціації агровиробників Василь Мастій.
Як на мене, на виставці-ярмарку ще й відбулася презентація талантів. Вони таке ж наше багатство, як і родюча земля.

В Україні немає жодного ЗМІ, який залишився б осторонь просто кричущого питання стосовно цього факту, який ошелешив не тільки поштовиків Волині і Чернігівщини, а й їхніх багаторічних клієнтів. Поки що цю «поштову реформу» називають експериментальною. За новим підходом замість звичних стаціонарних відділень поштові послуги населенню надаватимуть мобільні бригади на автомобілях.
 Ясна річ, що в селі функція поштового відділення надважлива, адже завдяки широкому спектру послуг, який, до речі, ПАТ «Укрпошта» постійно розширює для своїх клієнтів, для сільського населення — це зв’язок із світом. І це аж ніяк не перебільшення, бо можна отримати посилки від рідних, придбати періодику, за доступними цінами продукти харчування та предмети першої необхідності, оформити різноманітні платежі тощо. А вже про листонош годі й говорити! Бо немічні пенсіонери виглядають їх як рідних.

До редакції газети «Подільські вісті» звернулися інвестори будівництва будинку на вулиці Інститутській, 6-б, що в обласному центрі, з колективною заявою-листом такого змісту:

Я ніколи не любила перше вересня. Хоча б тому, що починалася осінь і доводилося прощатися з теплим і безтурботним літом. І тому, що треба було йти до школи, носити важкі ранці, робити безкінечні уроки, писати контрольні. Не дуже люблю його й нині, бо літо  так само в цю пору закінчується, й, окрім того, тепер до школи ідуть мої діти. Але саме цього року я незлюбила перше вересня ще більше. Бо саме з цього числа у нашому Хмельницькому подорожчав проїзд у міському транспорті.

Хмельничанин Юхим Кирилович Нетяга нині лише один живий член Проскурівської окружної підпільно-партизанської організації. Під час війни був підлітком, але брав активну участь в антифашистському підпіллі і партизанському рухові.

Саме з такою швидкістю виїжджає український люд за кордон. Про це розповів голова ради Федерації роботодавців України Дмитро Олійник, який взяв участь у розширеному засіданні правління об’єднання організацій роботодавців Хмельницької області, що відбулося в Торгово-промисловій палаті. Ще більш промовисто ця цифра виглядає, якщо поглянути на неї «концентровано»: Хмельницький би весь «витік» за кордон лише за три місяці! Тікають українці! Тікають! Бо несила терпіти наш недолугий економічний лад, немає бажання жити в злиднях, що забезпечує економіка країни. Низька зарплатня примушує людей шукати кращої долі.

Ми так уже  звикли обурюватися, завжди висловлювати невдоволення усім і всіма, нарікати постійно на владу:  і ціни, мовляв, захмарні, і всеможливі реформи вперто вкорочують віку українцям, й лікуватися вже стало нереально, й читати дорого, й театри – задоволення не кожному по кишені, і, найголовніше, війна затягується, забираючи цвіт нації… І це все правда. Але є фактори, і їх дуже багато, які ніяким чином не залежать від влади. Лише від кожного, кожнісінького з нас. Проте і тут ми лише обурюємося.

Редакційна пошта щоднини повниться десятками листів. І нам, журналістам, приємно, що довіряєте, ділитеся радощами та наболілим. Найбільше листів  стосується війни, розповідей про тих, хто, виборюючи нам мирне небо, втратив здоров’я, а нині стикається з жорстокою несправедливістю, добиваючись так щедро обіцяних владою земельної ділянки чи пільг.

Підлітки,  ба навіть діти,  напідпитку нині нікого вже не дивують. Маємо безліч прикладів, коли швидкі привозять їх  до лікарень з алкогольним отруєнням, нерідко справа доходить до реанімації і, на жаль, до летальних випадків. Статистика свідчить, що маса страшних дитячих злочинів, серед яких жорстокі побиття і вбивства, скоюється в стані алкогольного сп’яніння. А скільки новонароджених потребують серйозного лікування уже з перших днів життя, бо мама й батько випивали.

Плацом Національної академії Держприкордонслужби гордо лине у небо Славень України, стройовим кроком вже доволі впевнено крокують вчорашні абітурієнти. Минулої суботи 317 курсантів закладу урочисто склали присягу на вірність українському народові. Інші з 370 тих, хто цьогоріч поповнив курсантську родину, військовослужбовці за контрактом Держ- прикордонслужби.

Нещодавно в музеї історії міста Хмельницького відкрилася персональна виставка Юлії Степанюк під назвою «У нашім раї на землі». Зі своїми експонатами — гобеленами — вона побувала на багатьох міжнародних конкурсах: у Польщі, Словенії, Туреччині, Великобританії тощо. Тематика робіт найрізноманітніша — від зображень рідного, Кам’янець-Подільського, краю зокрема та Поділля загалом. До того ж, авторка гобеленів звертається і до народних мотивів, філософських, зображує пори року тощо.

Сергій Товкало з Віньковець ще у 2012 отримав виробничу травму. Оскільки та вперто не піддавалася лікуванню, рік тому чоловікові  присвоїли  групу інвалідності. Втім, коли звернувся  до управління Пенсійного фонду, у виплаті відмовили… І справа за звичним почасти для нашого суспільства буденним – помилкою у трудовій книжці: багато літ тому в ній  просто забули поставити печатку. 

У рамках проекту «ПУЛЬС», що реалізується Асоціацією міст України, Хмельницьке регіональне відділення АМУ організувало прес-тур до Городоцької ОТГ, аби ознайомитися із тим, як живе одна із нещодавно створених громад. Супроводжували журналістів консультанти проекту «ПУЛЬС» при Хмельницькому РВ АМУ: з бюджетних питань — Олена Бохонська, з питань комунікацій — Анна Сіра.
Майже рік минув відтоді, як утворилася Городоцька ОТГ, яку очолив Василь Підлісний (на фото). До ОТГ увійшло 17 сільських рад, 40 населених пунктів — 39 сіл та місто, що утворили 17 старостинських округів. Населення складає майже 32 тисячі осіб, та практично навпіл складається із сільських та міських жителів. Бюджет ОТГ — близько 180 мільйонів гривень, найбільша стаття витрат — забезпечення освітньої галузі.

Здається, не так давно, хоча відтоді минуло дев’ять років, Олексій Гусак тримав згорточок з немовлям і був вдячний коханій, що подарувала йому сина. У ті щасливі миті й не здогадувався, що в його дім зненацька увірветься біда і лише він турбуватиметься про Валеру. Через кілька днів, як повернулася Галина з пологового відділення районної лікарні з немовлям, її життя  раптово згасло. Недбалість лікарів укоротила віку породіллі.

Коли ми завітали у ТОВ «Агрофірма імені В. Д. Слободяна», там панував ентузіазм. Попри пізню годину кипіла робота в полі, на фермі, двох токах, машинно-тракторному стані і в конторі.  Відчувалося, що люди наполегливо працюють на результат. Самого директора господарства Віктора Пелехацького довелося зачекати.  А потім під час розмови він  раз по раз відривався від неї, вирішуючи термінові питання і даючи розпорядження підлеглим. По всьому було видно, що цей енергійний, кремезної статури чоловік має неабиякий управлінський досвід.  А ще характер природженого лідера, який уміє долати перешкоди і боротися з труднощами.

І знову крик душі — черговий лист від селян Кривовільки Тефіпольського району. Знову люди розповідають про свою біду, якій ніхто не може зарадити. Чотири місяці вони кидаються в усі усюди, аби добитися справедливості й повернути важкою працею зароблені гроші. Та річ у тім, що «Перший Національний кооператив» пошив селян у дурні, не розрахувавшись за молоко. Борг за два місяці і 17 днів для кожної людини різний: для когось — це десять тисяч гривень, для декого — сягає навіть за тридцять тисяч.

Згідно з розпорядженням Президента України Петра Порошенка Ярмолинецький район очолив Андрій Шутяк, депутат Хмельницької обласної ради від політичної партії «За конкретні справи», який, до слова, у 2014-2015 уже виконував обов’язки голови Ярмолинецької районної державної адміністрації. Новопризначеного керівника представив голова обласної державної адміністрації Вадим Лозовий.

Він такий позитивний, цей хлопчик! Наче все життя я його знала, а він — мене.  Живе в дуже гарному селі — Слобідці-Глушковецькій Ярмолинецького району. Спілкувалися з ним хвилин двадцять, а спогади донині гріють душу.

Вона вийшла з приватної клініки, розташованої в одній з міських багатоповерхівок. На лавочці у затінку, що їх тут добрий десяток (виручають у літню спеку перехожих),  чекав чоловік. «Все супер, — промовила, сміючись і обіймаючи коханого, — плід  розвивається  добре, результати аналізів — хоч  у космос, тож —все в повному ажурі, за тиждень полетимо  на  заробітки. А зараз — нумо в супермаркет: хочу фруктів, ікри і солодощів. Та й дітворі нашій  смаколиків прикупимо, а ще Михась, пам’ятаєш, машинку  велику на радіоуправлінні просив, Мар’яна – ляльку з візочком  справжнім, щоб у дворі у дочки-матері  гратися.

На Всеукраїнський фестиваль «Остання столиця»,  що відбувся   у  древньому  Кам’янці-Подільському,  з’їхалися учасники з різних куточків країни.  Всього  120  пошуковців історичного минулого разом зі своїми місцевими колегами  повернули місто над Смотричем майже на сто років назад — у часи універсалів буремного 1919 року, коли воно було столицею Української Народної Республіки.

5 вересня в Українському Католицькому Університеті завершилася міжнародна конференція “Жінки у час конфліктів: Екуменічна діяльність задля миру і справедливості”, яку організував Лекторій СУА з жіночих студій у співпраці з Філософсько-богословським факультетом та Європейським товариством жінок-дослідниць богослов’я (European Society of Women in Theological Research). Це була одинадцята центрально-східноєвропейська конференція у межах діяльності товариства, перша відбулася 20 років тому у Празі.

Підлогу шкільного кабінету в Кривому Розі вкрили монетами номіналом п’ять копійок. У грошовому еквіваленті нове покриття дешевше за лінолеум у п’ять разів!

Сто днів на посаді, багато це чи мало? Як на мене, то за такий короткий проміжок часу можна тільки увійти в курс справ, познайомитися з підлеглими і визначити пріоритети.
Але громадськість вимагає результатів і багатообіцяючих заяв. Від цього нікуди не подінешся. Звіт голови Хмельницької обласної держадміністрації
В. М. Лозового відбувся під досить оригінальним гаслом «Ніч найтемніша перед світанком».
Його підсилювала цитата із вуст підзвітного:
«Здаватись не можна, ніколи, нізащо.
І одним звичайнісіньким ранком
Згадайте, що все стається на краще,
А ніч найтемніша перед світанком…»

в суботу, 1 вересня, для школярів, батьків та вчителів Старосинявщини. На свято до навчально-виховного комплексу ЗОШ І-ІІІ ст., гімназії імені Олександра Романенка зібралася громада селища та району. Велике подвір’я ледь помістило гостей. Та це й не дивно, бо організатори заходу попрацювали на славу й на високому рівні провели його: програма була насиченою, але лаконічною. Так і має бути, щоб найменші — першокласники, не встигли втомитися. Але своїй вчительці вони, звичайно ж, розповіли перші вірші про школу.
Нині ж можна впевнено називати такі школи — гордістю, адже учні розпочинають свій навчальний рік у нових, відремонтованих і повністю укомплектованих класах. І, ясна річ, із гарним настроєм та квітами привітали своїх вчителів із святом і поспішили до класних кімнат.

У позаминулому столітті жінка щопонеділка вивільнялася від домашніх робіт.

500 років тому в другій половині вересня 1618 року татари напали на Поділля і Волинь.

Жінки-пасічниці і тепер рідкість. А в минулому й поготів.

Взимку на вулиці, зазвичай, холодно. А буває й удома не тепло. Коли не опалюють. Тобто, коли ти живеш у Шепетівці. Торік чвари між місцевою владою та оператором мереж – ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» – призвели фактично до зриву опалювального сезону. Люди замерзали. За рік ситуація практично не змінилася: справа про повернення до комунальної власності труб та котелень продовжує грузнути в судах. Шепетівчани знову опинилися перед реальною загрозою мерзнути й цьогоріч. Саме тому ця тема була однією з головних на черговому засіданні колегії обласної державної адміністрації.

Рішення про поступову відмову від аналогового телебачення та перехід на цифрове прийняте ще в 2006 році в Женеві. «Регіональну угоду, яка стосується планування цифрової наземної радіомовної служби…» підписали десь сотня країн, починаючи (якщо йти за переліком, вказаним у документі) з Республіки Албанії, закінчуючи Республікою Зімбабве. У тому ж році на «цифру» перейшли Люксембург і Нідерланди. Для них все просто: Люксембургу, мабуть вистачило поставити один передавач — вся держава покрита сигналом. Та й Голландії не так складно: території становить лише дві Хмельниччини, причому одна п’ята — це вода. Десяток-другий станції — «цифра» є в кожному домі. Більшим країнам — це більш клопітне завдання. Але за десять років всі держави на захід від України відмовилися від аналогового телебачення. А ще, до прикладу, США — 2009 рік, Австралія та Японія — 2011, Китай — 2016-й. Навіть Білорусь вже три роки живе в сучасному телесвіті. Україна, як то часто буває, десь заблукала на периферії процесу.
«Регіональна угода…», яку ми затвердили в серпні 2010 року, передбачала перехідний період до 17 червня 2015. Який нині рік? А ми все переходили та готувалися весь цей час. Причому готовність видається сумнівною. Аналізу можливостей веж покрити всю територію України не здійснено. Наявність «білих плям» на карті — територій без сигналу — не вивчена. Зараз, вже після запуску цифрового мовлення, все це «з коліс» виправлятиметься. Бо ще чекати та відтягувати запровадження цифри було навіть не солідно. Й так спізнилися й відстали. Отже, наразі ми зажили з новим телебаченням, а докладніше розповісти про нього погодилася представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Хмельницькій області Олена ГАВІНСЬКА.

Три дні на березі Південного Бугу в обласному центрі проходив запальний фестиваль RespublicaFEST — один із найбільших музичних та street-art фестивалів, котрий щорічно  відбувався у Кам’янці-Подільському, запрошуючи  близько десяти тисяч  відвідувачів.  Фестиваль Respublica — учасник рейтингу «100 кращих подій для українського туризму» (Traveling Marketing 3D). Єдиний представник України у міжнародному проекті Google Street Art Project. Фестиваль дебютував у 2011 році та досі лишається чи не єдиним некомерційним проектом в Україні.

У перші дні липня 67-річну Зіновію Іллівну Пастернак з власної хати, що у Слобідці-Глушковецькій, заледве живу, з великими пролежнями, з украй низьким (що й лікарі боялися транспортувати) тиском, винесли й таки повезли до районної лікарні — на цьому наполягли люди. Так, це громада піднялася на захист своєї односельчанки. І це громада достукалася до влади, яка, власне,  сама повинна була все це робити, бити в усі дзвони, аби врятувати людське життя.
 Тоді багато газет і телеканалів розповіли про цю історію, у яку, здається, важко повірити. Тоді ще Зіновія Іллівна була живою. На жаль, 21 липня, після лікування в реанімаційному та терапевтичному відділеннях райлікарні, жінка померла. Цими днями якраз сорок днів минуло, вічна їй пам’ять. Але чому ж сталася така трагічна подія? Адже за самотньою жінкою наглядала соціальний робітник. Так-от якраз соціального робітника люди й звинувачують. Зокрема, в тому, що вона споювала Зіновію Іллівну горілкою.
 Втім усе, як кажуть, по порядку.

Агроформування Хмельниччини уже остаточно впоралися зі збором ранніх зернових культур.

Найбільша кількість першачків — понад чотири тисячі — цьогоріч пішла до шкіл Хмельницького. Це рекорд за останні п’ятнадцять років. І, як відомо, вони розпочнуть навчання із 12-річним терміном за програмою «Нової української школи».

Нині ми все частіше бачимо на дорогах автомобілі з іноземними номерами, які в народі охрестили євробляхами. Таке засилля автівок без реєстрації викликає роздратування насамперед у законослухняних водіїв. Адже євробляхарі посміли голосно заявити про свої права,  протестують, вимагають пільги  на розмитнення тощо.

Хмельницький військовий шпиталь завжди користувався особливою повагою: кращі лікарі, коректні та по-військовому точні медичні сестри, окремі палати для важкохворих. А довкола будинку — буйноцвіття та пишність саду. І хоча в пострадянський час  госпіталю дошкуляв тотальний дефіцит медикаментів та обладнання, все ж персонал примудрявся забезпечити своїх пацієнтів найнеобхіднішим.
Але поступовий занепад брав своє, і в перспективі цей лікувальний заклад міг перетворитися у поліклініку з денним стаціонаром. Та свої корективи внесла війна.

У Хмельницькому університеті управління та права відбулася урочиста академія з нагоди чвертьвікової річниці від створення закладу.

Як відомо, людину цінять не за прожиті роки, а за те, скільки добрих справ зробила. Це стосується й установ, служб, організацій, закладів тощо. Не виняток тут і об’єднані територіальні громади. Мова насамперед про новоутворену Чемеровецьку селищну.

Нині й тільки мови, що про осучаснення пенсій. Однак проект пенсійної реформи Верховна Рада минулого тижня не розглядала. Чого ж чекати пенсіонерам? Про це ми запитали начальника головного управління Пенсійного фонду України  у Хмельницькій області Ольгу Заярнюк.

Доктор історичних наук, професор Кам’янець-Подільського університету імені Івана Огієнка Стефанія Едуардівна Баженова відсвяткувала свій 70-річний ювілей.

Пам’яті журналіста і письменника Дмитра Прилюка.

22 вересня у Божиківцях, що на Деражнянщині, Хмельницька обласна організація Національної спілки журналістів України за підтримки Хмельницької обласної ради провела пам’ятний захід, присвячений відомому журналістові і письменникові, колишньому декану факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка Дмитру Михайловичу Прилюку, котрий цього дня 30 років тому відійшов у засвіти.

кажуть, що кожна людина — коваль свого щастя. Кожна людина шукає свою долю і свій світ широкий. А хмельничанка Ніна Філіпова ще з юних літ марила далеким заморським раєм. У ті роки туди непросто було потрапити. Був єдиний вихід — вийти заміж за іноземця. Ніна після закінчення школи поїхала до столиці, куди приїздили науковці з-за кордону. От Ніна й намагалася будь-що познайомитися з іноземцем. Одного разу доля подарувала їй незабутню зустріч. До інституту приїхав японський науковець професор Рамо. Студенти з цікавістю слухали його лекції. Багато чого нового вони почерпнули для себе. Розповідав він про свої наукові дослідження, про культуру та етнографію, звичаї та обряди свого народу.

Світлина від Сергія Місюри.

На складах Збройних сил України, що розташовані в районі Калинівки на Вінниччині, виникла пожежа з подальшою детонацією боєприпасів.

У День міста біля пам’ятника Великому Кобзареві у сквері імені Т. Г. Шевченка відбувся гала-концерт міського літературного фестивалю “Слово єднає-2017”, заснованого обласними організаціями НСПУ, НСЖУ та міською ЦБС. У свою третю річницю фестиваль досяг розквіту та всеукраїнського масштабу.

Вже третій рік поспіль до Дня міста Хмельницького міський літературний фестиваль ”Слово єднає” згуртував письменників, журналістів та цікавих до літературних новинок краян.

Чи думав колись, у далеких 90-х, маленький сором’язливий хлопчик, що його захоплення музикою переросте в справу життя, а пісні гурту, котрий він створить разом з молодшим братом та друзями-однодумцями — зриватимуть шквал аплодисментів у глядацьких залах? Ні, мова не про якогось маститого фронтмена, кліпи якого практично цілодобово транслюють на музичних телеканалах, але хто знає, можливо і ця зірка, що не так давно запалала на подільській сцені, скоро збиратиме стадіони фанатів.

Уже втретє громадська організація «Критична маса» за підтримки спонсорів провела велоперегони на дистанції  100 кілометрів. У них взяли участь всі бажаючі віком від 18 років. Маршрут змагань цього року проходив від Хмельницького через Немичинці – Городок – Смотрич. Фінішували учасники у Кам’янці-Подільському.

Відбулися ігри третього попереднього етапу Кубка України з футболу.

Обласний центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» спільно з Хмельницьким університетом управління та права провели спортивно-масовий захід  «Здорова молодь — здорова нація».

Упродовж двох днів у Колибаївці Кам’янець-Подільського району на новоствореній трасі довжиною 1,8 кілометра  проходили змагання на Кубок України з мотокросу серед аматорів та ветеранів.

Відбувся другий тур чемпіонату України з футзалу в екстра-лізі.

На кортах Кам’янець-Подільського міського стадіону ім. Г. Тонкочеєва відбувся ІІ відкритий регіональний турнір з тенісу серед дівчат та юнаків віком до 10 років пам’яті тренера-викладача Б. Г. Фельгіна.

Уже третій тиждень поспіль з кожним днем нарощує потужності ТОВ «Наркевицький цукровий завод» агрохолдингу «Астарта-Київ» — один з найкращих у своїй галузі не лише на Хмельниччині, але й в Україні. Зауважте, минулого року він посів п’яте місце серед 32 цукрових підприємств держави. Є всі підстави сподіватися, що цьогоріч наш виробничий флагман суттєво зміцнить свої позиції. Про це далі ведемо мову з директором підприємства Романом ДОМБРОВСЬКИМ.              

Коли ми приходимо до когось на день народження, весілля чи іншу світлу дату, то бачимо навколо порядок, чистоту і блиск. Усе прибрано, винуватці свята одягнуті з голочки. І мало хто задумується над тим, що такій красі передувала копітка, чорнова, буденна праця: кухонна епопея, миття, прикрашання, чепуріння тощо.
Іменини міста, як і кожної людини, бувають один раз на рік. Їм передує 365 днів праці. Уся вона спрямована на те, щоб забезпечити ритмічну, безперебійну роботу велетенського живого організму, яким є наш обласний центр. Про це бесідуємо з Хмельницьким міським головою Олександром СИМЧИШИНИМ.

Знакова подія для подільських поштовиків і філателістів відбулася 15 вересня цього року в Кам’янці-Подільському. У  залі Магдебурзького права Ратуші  в оригінальний спосіб відзначили 230-річчя від дня народження Устима Кармелюка  провели урочисте  спецпогашення художнього конверта з зображенням народного месника спеціально виготовленим одноденним  поштовим штемпелем.

Натруджені за день, теплі сонячні промені повільно згасали в залізній решітці міцного тюремного вікна. Широкі кам’яні стіни епохи середньовіччя не давали жодної надії на порятунок. У камері міської в’язниці панувала зловісна тиша. Тихо було і в Кам’янці-Подільському, на який у липні 1941 року опустився морок ворожої окупації. Проте ця тиша іноді раптово переривалася довгими кулеметними та автоматними чергами. Вони завжди супроводжувалися передсмертними криками жінок, дітей, людей похилого віку, яких нацисти та їхні прислужники поліцаї масово розстрілювали і часто ще живими закопували у великі могили. Саме тут, у цьому історичному місті,  загарбники створили міжнародний концентраційний табір, куди звозили євреїв із Угорщини, Чехословаччини, Румунії, Польщі та інших країн поневоленої Європи для знищення. Більше 85 тисяч ні в чому не винних людей знайшли тут свій останній притулок.

Найкраща мотивація для працівника — не лише створення комфортних умов на робочому місці, але й увага, повага від керівництва, щирі людські взаємини в колективі. У цьому переконаний очільник Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта» Олег Хавронюк. «Мій багаторічний досвід військового і керівника, — зауважує Олег Володимирович, — підказує, що саме з упровадження таких засад виробничих відносин та ще із самоорганізації, наведення елементарного порядку і починається шлях будь-якого підприємства до успіху. Адже його, успіх, створюють люди, команда».

Детальніше читайте в номері №№ 106-107 від 21 вересня.

У Хмельницькому відбувся фестиваль українського глядацького кіно «OBRIJ KINO FEST». Протягом кількох днів хмельничани могли переглянути в кінотеатрі імені Тараса Шевченка фільми вітчизняного виробництва.

Лише по кілька матчів залишилося провести  командам першої ліги на першому етапі  чемпіонату області з футболу.

Уявляєте масштаби події, в якій одночасно задіяні до півтисячі учасників? До того ж, серед них — не лише наші краяни, але й гості з інших куточків України, а також офіційні візитери з Білорусі та Польщі. З усіма ними можна було поспілкуватися, перейняти або ж  поділитися досвідом землеробства, просто прикупити краму на будь-який смак на ювілейній 30-й обласній виставці-ярмарку «Агро-Поділля-2017». Відбулася вона минулої суботи  на території ТСЦ «Поділля», що на виїзді з Хмельницького.

Урочисте відзначення свого професійного свята лісівники області розпочали в Хмельницькому з патріотичного заходу «Захисники лісу — захисникам Вітчизни». Біля дитячої школи мистецтв зібралися посланці лісогосподарських підприємств краю, керівники області та міста, представники громадськості.

18 вересня особовому складу ГУНП у Хмельницькій області представили нового начальника. Ним став полковник поліції Василь Віконський, який до цього обіймав посаду заступника начальника ГУНП в Івано-Франківській області. Голова Національної поліції Сергій Князєв зазначив, що важливим напрямком роботи нового керівника має стати продовження реформування правоохоронної системи області.

Передбачаю відповідь на це запитання, яка одразу ж спаде на думку читачу: а в Україні все можливе! І то таки правда. Бо хіба хтось у 1991-му міг подумати, що так раптово розпадеться Радянський Союз? Чи прийшло б комусь у здорову голову, що гроші знеціняться, і всі бідняки стануть раптом мільйонерами, але так і не розбагатіють? Чи приверзлося б у страшному сні, що купка спритників прихопить усі працюючі підприємства, поріже майже всі з них на металобрухт, а їхніх робітників викине на вулицю? Що демократія 90-х перетвориться на олігархат 2000-х? Що мільйони українців у пошуках кращої долі знову поневірятимуться світами?  Що колишня відносно безкоштовна медицина стане справжнім випробуванням для кожної родини, коли хтось із членів її занедужає? Що «старші  брати» за потурання київських можновладців прикримнашать Крим, викинувши на смітник всі міждержавні угоди? І що ті ж закляті брати розв’яжуть криваву бійню на сході? Все це здавалося неможливим.

10 вересня цього року Красилів відзначив 573-ю річницю з часу першої писемної згадки про місто. Святкування Дня міста розпочалося з ярмарку-виставки сільськогосподарської продукції, де всі бажаючі мали змогу придбати продукти харчування за цінами виробників. Жвава торгівля проходила під звуки оркестру Красилівського районного будинку культури.

Вже третій рік поспіль відвідувачів аптек Хмельницького та області зустрічають привітні, компетентні та знаючі фахівці-випускники відділення «Фармація» Хмельницького базового медичного коледжу.

Як повідомляє головне управління ДСНС України у Хмельницькій області, буревій, який розбушувався у вихідні, знеструмив 223 населених пункти,  пообривав тролейбусні лінії, повикорчовував дерева, затопив вулиці та позривав дахи на будинках.

У Кам’янці-Подільському відкрита меморіальна дошка на честь Героя України Ігоря Брановицького.

Кривавою хвилею, як колір їхнього прапора, прокотився комуністичний режим багатостраждальною Україною. Мільйони українців стали жертвами сфабрикованих справ, безпідставних арештів, репресій та голодоморів. Скільки слів сказано, скільки матеріалів написано про криваві роки червоного терору, а скільки ще залишилося у невідомості, у спалених архівах та в теках з написом «Секретно». Та рано чи пізно частина цих таємниць все ж має змогу випливти на поверхню, щоб ще раз нагадати нам про злочини комуністичного режиму, про ті сторінки історії, які ми не маємо права забувати. Таким «нагадуванням» і стала книга «Соловецький мартиролог Поділля», автором і упорядником якого є Богдан Петрович Теленько – редактор газети «Проскурів», письменник, публіцист та громадський діяч.

21 серпня цього року селу Дубище Красилівського району виповнилося 520 років з часу найдавнішої писемної згадки.

Ці слова належать українцеві Юрію Покосу, більш відомому під прізвищем Будяк. І сказані вони були про англо-бурську війну 1899-1902 років, добровільним активним учасником якої він був.

На Красилівщині триває конкурс на кращий творчий проект по роботі з громадами під назвою «Фестиваль одного села».

Начальник головного управління ДФС у Хмельницькій області Сергій Ковальчук та його перший заступник Віталій Малий з робочою поїздкою побували у зоні бойових дійї, де зустрілися зі співробітниками спецпідрозділу податкової міліції «Фантом».

У чемпіонаті України з футболу в другій лізі відбулося чергове подільське дербі.

Триває боротьба за чемпіонство в прем’єр-лізі чемпіонату області з футболу.

Стартував чемпіонат України з футзалу в найвищому дивізіоні – екстра-лізі.

У ніч з 17 на 18 вересня в області вирувала негода.

 Найбільші російські навчання за останні чотири роки «Запад-2017» триватимуть до 20 вересня.

Правду кажучи, усі ми скучили за добрими новинами. Переважно життя нині більше заповнене негативом, що «пресує» українців зі всіх боків. Тому кожна подія, яка викликає радість, піднесення, з якою пов’язані світлі надії, обов’язково належатиме до особливих. Безперечно, досить вагомою подією на Хмельниччині вважатимемо і відкриття елеватора у селищі Закупне Чемеровецького району.

У такі складні для України роки, у час збройного конфлікту в східних регіонах нашої держави, доброта та порядність стає рідкістю. Та, попри все, відрадно те, що на нашій землі живуть та працюють люди, які думають не про своє особисте матеріальне збагачення, а про добробут своєї громади. Саме про таку людину піде мова далі.

Маю вже 84 роки. Працював у двох сільських школах. Отож трудилися разом із молодшими учнями і на пришкільних ділянках, а зі старшокласниками учнівської виробничої бригади вирощували картоплю, цукрові та кормові буряки.

У селі Корчик Шепетівського району 26 років (!) будують школу, а учні та вчителі тісняться в аварійному приміщенні, яке кожної миті може обвалитися!
Читаю щойно прийнятий закон про освіту і плачу. В Україні кожен має право на якісну та доступну освіту, незалежно від місця проживання... Освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально- економічний і культурний розвиток суспільства... Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал. Засадами державної політики є людиноцентризм... А перед очима — халупи Корчицької школи І-ІІІ ступенів, обвислі стелі на підпорах, перекошені стіни, потріскані груби, туалет на вулиці. Декорації 17 століття. Привезіть сюди, у глибинку, педантичного європейця, на догоду якому виписували новий закон, хай отримає враження... А українські діти і вчителі — терплять. Доки, панове чиновники?

Кажуть, життя насправді рухається не по колу, а по спіралі. У 40-х роках минулого століття визвольний рух зазнав поразки в Україні, тому її предки були вимушені виїхати до Америки. Зараз вона веде свою війну за впровадження в Україні світових стандартів медицини. Онука політичних емігрантів стала міністром у тій самій, але тепер вже вільній країні. Рік тому Президент призначив Уляну Супрун на посаду міністра охорони здоров’я України.

Споглядаючи нинішню політичну ситуацію в Україні, пригадується блискучий вислів одного з популярних українських політконсультантів: «Якщо державу порівняти з організмом людини, то будь-який орган з більшим чи меншим успіхом може справлятися з його управлінням. Це може бути мозок, може бути серце, легені чи навіть шлунок. У нашому організмі, складається враження, що владу захопили глисти».

У мікрорайоні Ружична, що в обласному центрі, запрацювала сімейна амбулаторія.
З бюджету на ремонтні роботи витрачено 500 тисяч гривень. Мешканці задоволені, адже медична допомога максимально наблизилася до них. У найближчій перспективі — відкриття амбулаторії денного стаціонару.

Аж не віриться, що цій хатині, яку я побачила у Великому Олександрові, вже понад сто років. Та й давно її господині бабці Марії нема. Проте хата, білостінна й чепурна, цвіте розмаїттям дивовижних квітів, листочків, ягід, що вражають яскравими фарбами. І не так важко здогадатися — це ж петриківський розпис, знаний в усьому світі, милує око перехожих.

Ні про що,  окрім своєї подруги,  моя добра знайома Валентина Денисенко не хотіла і не могла розповідати. Обурювалася, як  повелися з нею, матір’ю, її діти. «Oh mio Dio! Oh mio Dio!» (О,  мій Боже, о мій Боже — авт.), повторювала  Валентина не раз, вкраплюючи у  свою розповідь  італійські слова. Її  подруга Галина заради дітей гарувала в Італії, але,  приїхавши  із заробітків, померла у гаражі.

Сирота з Хмельниччини, що не має жодного родича, втратив ногу біля Торецька і може лишитися незрячим. Осколки настільки пошматували тіло бійця, що після кількох операцій його стан і досі лишається вкрай важким. Лише в животі юнака тридцять шматків заліза!

Ще нечеканний, проте впевнений крок, але вже дзвінкоголосе в унісон «Героям слава», Гімн України, щирі хвилюючі слова найсвятішої в їхньому житті клятви… Курсанти-першокурсники Національної академії Держприкордонслужби України урочисто присягли на вірність українському народові.

Набравшись сил після відпочинку на дорогих курортах, поніжившись у найдивовижніших місцях подалі від України, наші народні обранці знову повернулися на робочі місця, щоб вершити подальшу долю держави. Перед канікулами, якщо пригадуєте, у більшості з них вже не було наснаги розглядати і голосувати за головні реформи, які мають змінити наше життя — освітню, медичну, пенсійну. Нічого, це почекає, вирішила дружно парламентська когорта, й давай пакувати валізи, щоб розвіятися та позбутися трудової «напруги». «Ол інклюзив», шопінги, азарт казино, розкіш оточення — ось де по-справжньому душа нардепа відпочиває. А щодо реформ, то вони ж в один день не творяться....

...

Фахівці департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС з Хмельницького як члени суддівської колегії взяли участь у змаганнях кінологічних команд правоохоронних органів та організацій України за програмою підготовки спеціальних собак «Патрульно-розшуковий собака-1» (ПРС-1).

Під такою назвою в Ленковецькій сільській бібліотеці Шепетівського району проведений квест, приурочений до 80-річчя утворення Хмельницької області.

Шановна редакціє! Я вже 70 літ передплачую улюблену тисячами краян нашу обласну газету, багато років є її дописувачем. Але нині хочу висловити своє бачення великої брехливої агітації населення стосовно ринку землі.

Ще до 1 вересня у Волочиському районі встигли обмолотити всі ранні ярі зернові. Традиційно тут роблять свій вагомий внесок у забезпечення регіону продовольчим зерном. Цьогорічний валовий збір продукції рослинництва волочиських хліборобів у трійці кращих по Хмельниччині — понад 7,4 відсотка загальнообласного показника.

Збірник «Будівничі та нескорені» підготувала обласна організація НСПУ, а видрукувала його кам’янець-подільська «Друкарня «Рута». Це вже друга книжечка за чотири місяці, яку видано за фінансової підтримки управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької облдержадміністрації.

Серед соціальних і медичних проблем суспільства туберкульоз посідає особливе місце. У боротьбі з цією хворобою значне місце займає своєчасне лікування, але й не другорядною залишається профілактика. Аби запобігти захворюванню на туберкульоз дітей, працює колектив медичних та педагогічних працівників Плужнянської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів Хмельницької обласної ради. Заклад розташований у сприятливому природному середовищі. Ефірні масла хвойних дерев мають дезинфікуючі, відхаркувальні, протизапальні, заспокійливі та кровоочисні властивості.

95-річна Ганна Михайлівна Степанюк чого тільки не пережила за свій вік: і голод, і репресії, і важку фізичну працю… Але найбільше запам’яталась примусова рабська праця в неволі, у фашистській Німеччині. Весною 1942 року, на Зелені свята, озброєні поліцаї та німці гнали її на станцію Ярмолинці до товарняка…

Дитинство кожної людини назавжди зріднюється із школою, першим вчителем. У пам’яті стирається багато подій, зустрічей, знайомств, а знайомство з вчителем залишається незабутнім.
Любов до професії педагога у Світлани Борисівни Карвацької зародилася зі шкільної парти. Свій вчительський шлях вона розпочала в рідному селі Пижівка після закінчення Хмельницького педагогічного училища.

Рідну Віньковеччину та село Майдан-Олександрівський хмельничанин Василь Олексійович Воронін часто бачить у снах.

Частину тиражу другого видання науково-популярої книги «Хмельниччина» вже передано в заклади освіти шести міст обласного значення. Загалом же її отримають усі загальноосвітні, професійні і позашкільні навчальні заклади області.

Напередодні чергового туру чемпіонату України з футболу в групі «А» другої ліги  назрівав скандал.   

Відбулося два матчі чемпіонату області з футболу в прем’єр-лізі.

Відбувся черговий тур чемпіонату області з футболу в першій лізі.

У  Затоці  Одеської області в рамках фестивалю Z-Games проведено Кубок України з пляжного волейболу.

«У Хмельницькому є компанії, які займаються налаштуванням каналів. За їхні послуги, ви маєте заплатити визначену суму грошей. Ці компанії купують код у власників і легально транслують телеканали. Зловмисники не купували код, а за допомогою комп'ютера підбирали дані та зламували його. Потім, пропонували налаштування тих самих каналів за дешевшою ціною, але нелегально», – розповідають у поліції. 

Вчителям Хмельницького обласного спеціалізованого ліцею-інтернату поглибленої підготовки в галузі науки вручив ключі від квартир голова обласної ради Михайло Загородний у присутності колективу закладу.

Понад чверть століття в Україні панує дикий капіталізм. Чи майже панує. А може, не для всіх чи не всюди. Бо капіталізм — це клієнт понад усе. А ще: є попит — буде пропозиція. Здається, прості та очевидні для абсолютної більшості світу правила. Очевидні, але не для вітчизняної залізниці. Бо влітку Укрзалізниця знехтувала ними (заразом і своїми прибутками), не забезпечивши громадянам належної кількості поїздів на найпопулярніші напрямки. Ніби ж банально: в теплу пору року українці прагнуть відпочити, то запустіть достатню кількість поїздів або дочепіть відповідну кількість вагонів на «південні» та «карпатські» потяги. Ні, для цього чи розуму не вистачило, чи руки не дійшли, чи менеджерського вміння не вистачило. А що, керував же залізницею польський рокер — то в нього все й виходило в стилі рок-н-рол: весело, гамірно та недолуго.

Із курсом на євроінтеграцію розпочато ґрунтовні реформи не лише в економіці, а й в освітній галузі, котра є значущою складовою господарського потенціалу держави в майбутньому. Як це позначилося на розвитку освіти в області, в громадах, ведемо мову з головою обласної державної адміністрації Олександром КОРНІЙЧУКОМ.

ОСББ «Злагода», що у Хмельницькому на вулиці Заводській 42, хоч і має характерну назву, проте саме злагоди тут не вистачає. У невеличкому двоповерховому будинку, збудованому ще в далекому 1927, вже котрий рік тривають сутички та конфлікти.

За програмою ленд-лізу під час Другої світової війни Радянський Союз отримав від американців 250 тисяч тонн тушонки (2,7 мільярда банок). Цю тушонку називали «другим фронтом». Ні на одну з партій не було нарікань, жодного разу далекий заокеанський союзник не відправив халтуру. Чого, на жаль, не скажеш про якість продукції, якою нині забезпечують бійців Української армії в зоні бойових дій свої рідненькі виробники. 

Приповідка «Хоч не почесний, але чесний» стосується рідкісних людей. Щодо сатириків, таких як Федір Маківчук, Євген Дудар, Микола Білкун, яким довелося працювати в тоталітарні роки, можна однозначно твердити: вони і чесні, і почесні. Яскравий доказ тому — славнозвісний «Перець». Цей гостро-дошкульно-веселий часопис читали мільйони українців. А очільником його дуже тривалий час був Федір Маківчук. Хмельничани шанують цю унікальну особистість, бо саме Федір Юрійович утверджувався як газетяр і письменник у Старокостянтинові та Кам’янці-Подільському.

Хорошим подарунком для любителів футболу став автобусний тур до Харкова на матч збірних України й Туреччини.  Його організувало  громадське об’єднання «Інститут солідарності громад Романа Мацоли».

Основною причиною розвитку інфаркту міокарда є атеросклероз коронарних артерій. Провокують напругу нервове перенапруження, тяжка фізична робота, активне куріння, перевантаження шлунка їжею, алкоголь. Лікування рослинами може бути тільки допоміжним засобом. Роль лікарських рослин значно підвищується саме у відновлювальний період лікування, який починається вже з 3-4 тижня хвороби.