Як на Ельбі зустрілися радянські українці з українцями американськими.

Загальновідомий факт радянської історії Другої світової війни свідчить, що 25 квітня 1945 року на Ельбі поблизу Торґау зустрілися американський патруль під командуванням секонд-лейтенанта Вільяма Робертсона із радянськими розвідниками лейтенанта Олександра Сильвашка – білоруса з-під Мінська.

Але насправді за півтори години до цієї офіційної, санкціонованої командуванням і політвідділом, зустрічі відбувалася інша – випадкова й незапланована, як і мало статися на реальній війні. Тоді американські розвідники під командуванням лейтенанта Альберта (Бака) Коцебу, недавнього студента зі штату Техас, пересіклися з радянськими гвардійцями під командуванням старшого лейтенанта Григорія Голобородька – колишнього слюсаря-механіка з Полтавщини, який потрапив на фронт іще в 1941-му.
Саме з Голобородьком і Коцебу поспілкувалися військові кореспонденти і підготували свої матеріали до газет, але... Героями зустрічі на Ельбі радянське командування призначило інших. Закономірно виникає запитання: чому? Версій (бо правди ми вже ніколи не дізнаємося!) може бути кілька. Можливо, у біографії Голобородька пильні особісти і політпрацівники угледіли якийсь "неправильний" момент чи їм не сподобалася його національність, як це сталося з Олексієм Берестом, який встановив прапор над рейхстагом. Можливо, «ідеологічно шкідливим» виявилося походження лейтенанта Коцебу, бо серед його предків були російський і німецький політик та драматург Август Коцебу і визначний російський мореплавець, учасник кругосвітніх подорожей та досліджень берегів Аляски Отто Коцебу. Отож батьки чи якісь близькі родичі лейтенанта Коцебу цілком могли бути втікачами з більшовицької Росії. Але й це ще не все, бо серед американських розвідників виявилися такі собі сержанти Джозеф Половський, Мюррей Шульман і Пітер Ситник – народжені в сім’ях емігрантів з України…
На фото: старший лейтенант Григорій Голобородько.