У першій половині року Кам’янець-Подільська міська поліклініка № 1 зіткнулася з відсутністю вакцини від смертельно небезпечної хвороби – сказу.

Ця проблема постала не тільки в Кам’янці-Подільському, але й багатьох медичних закладах областей України. Керівництво поліклініки забило на сполох, коли стався випадок із офіційно підтвердженими результатами на сказ. Із великими труднощами вдалося знайти декілька ампул вакцини в обласному центрі, але потрібно було далі продовжувати лікування хворих. На щастя, на початку серпня проблема розв’язалася на рівні Міністерства охорони здоров’я. Держава таки закупила вакцину від сказу, одна ампула якої коштувала 20 гривень замість 400, котрі «проштовхував» колишній високопосадовець МОЗ.
— Нині заклад отримав вакцину від сказу в повному обсязі — 230 доз — річну потребу міста, — повідомив головний лікар поліклініки Борис Цвігун. — Але ця проблема не тільки медична. Адже основними носіями сказу в нашій місцевості є лисиці, які окупували заповідні зони над Дністром. Також на подвір’ях людей є багато котів, псів, інших тварин, не привитих від цієї інфекції. А ці тварини можуть контактувати з дичиною.
Дотичне до цієї проблеми питання щодо бродячих і покинутих тварин. Гуманність поводження з ними має все ж поступатися загрозі зараження сказом людей. У нас населення вдається до крайнощів: то бойкотують щеплення, то за найменшої подряпини вимагають курсу вакцинації. Ми націлені на вступ до Євросоюзу, але одна з причин, чому українців не дуже хочуть там бачити – наше не стовідсотково щеплене населення є потенційним носієм небезпечних хвороб.
Чому ж лисиці стали потенційною загрозою здоров’ю людей? Секретар президії Кам’янець-Подільської районної ради Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР) Олександр Юзюк дає таке пояснення:
— 21 січня 2010 року — в останній день своєї каденції — Президент України Віктор Ющенко підписав додаток до Закону про природозаповідний фонд, який заборонив полювання в господарських зонах національних природних парків. Оскільки Кам’янець-Подільський, Чемеровецький і частина Городоцького районів є територією парку «Подільські товтри», — відповідно тут заборонено полювання. Охоронної території в парку всього п’ять тисяч гектарів, інша є господарською. Тобто орати землі, розробляти кар’єри, встановлювати різні бази відпочинку, проводити іншу діяльність можна, а от контрольовано полювати — ні. Відтак на екологічні терези потрапили дві нерівнозначні частини. При цьому перша за негативним впливом на природу в десятки разів перевищує другу. На мою думку, прийнято не зовсім мудре рішення, адже порушено регульованість рівноваги тварин у природі. До прийняття поправки до згаданого закону 2010 року в УТМР нараховувалось 1200 чоловік, а нині — 250.
Поправка зачепила не тільки мисливські товариства, але й мешканців населених пунктів, розташованих на території заповідної зони, бо призвела до надто великої популяції лисиць, у яких немає природного конкурента. Їх чисельність тепер перевищує загальноєвропейські норми у десятки разів. Якщо в Європі на одній тисячі гектарів проживають від 0,5 до 1 лисиці, то в нас 10-15. Цей звір може давати два виводки на рік по 5-6 лисенят і більше.
Руді хижаки буквально заполонили території навколо сіл у заповідній зоні, адже біля людини є чим поживитись. Наведу показовий приклад. У Червоній Діброві посеред села є хата, де ніхто не живе. Лиси підрили фундамент і оселились прямо в будівлі. Звідти проводили вилазки на сусідні господарства. Власниця обійстя у відчаї звернулася до товариства, щоб допомогли вижити звірів, адже нажила конфліктів із сусідами – хоч хату знось. Але без особливого дозволу полювати в населених пунктах не можна, тож вирішили тільки налякати лисиць мисливськими собаками.
Рудохвості почали траплятися і в містах. Взимку цього року до нас звернулись із проханням відстріляти виводок агресивних лисиць у мікрорайоні Руські фільварки, адже місцеве відділення УТМР — єдина організація, що може проводити подібний захід. Ми оформили відповідні документи, залучили ветеринарну медицину, поліцію, інші відповідні організації.
НПП «Подільські Товтри», аргументуючи тим, що не можуть проконтролювати велику кількість мисливців, дозволяв у попередні роки залучати лише дві мисливські бригади. Сьогодні знайшли порозуміння з керівництвом району, що дозволило збільшити чисельність бригад до 11-ти. Умова проведення полювання – безпосередня присутність біля кожної бригади представників НПП, ветеринарії, екологічної інспекції. Полювання дозволяється тільки у вихідні дні, тож не вистачає часу мисливцям відрегулювати чисельність хижака. Зараз районне товариство відстрілює до 500-600 рудохвостих на рік, але це значно менше від необхідного.
— На фоні зменшення організованих мисливців збільшується браконьєрство, — стверджує Олександр Юзюк. — Браконьєри можуть дозволити собі виїзди на позашляховиках, мають прилади нічного бачення, оптичну зброю тощо. Науковці апелюють до більш гуманного методу скорочення популяції лисиць. Йдеться про пероральну вакцинацію, коли біля лисячих нір розкладають приманки з вакциною, які звірі поїдають.
Загалом 31 природоохоронний об’єкт в Україні потерпає від законодавчих заборон. У Європі в національних парках проводять контрольоване полювання і заробляють на цьому гроші. На жаль, у нас це підпадає під заборону і насправді «вирощує» браконьєрство.
Вже було чотири спроби скасувати нововведення у законі. Останню зробив народний депутат Володимир Мельниченко, подавши проект у відповідний комітет Верховної Ради. На комітеті з екології та природних ресурсів пропозицію «рубають під корінь», аргументуючи «модною» відмовою: «Не на часі». Хоча законотворці кулуарно вже дійшли висновку, що прийняли непродуманий документ. Зокрема, керівник національного парку «Асканія Нова», який був ініціатором поправки, вже волає про її скасування. Отож справа за законотворцями.