Надрукувати
Категорія: Здоров'я
Перегляди: 841

Нещодавно прочитала на сторінках «Подільських вістей» публікацію «Наближення через обрізання» і була прикро вражена тим, що лікарню у селі Підгірне Старокостянтинівського району, яка вірою і правдою служила людям понад 100 років, вирішили знищити.

Мені вже виповнилося 79 років, за своє життя довелося побачити всякого. З війни не повернувся батько, я залишилася сиротою. Як і більшість сімей, ми не мали статків, жили бідно, але люди були дуже дружні, допомагали одне одному, розуміли одне одного, підтримували. Ніколи не забуду, як моя мама захворіла на черевний тиф. Скільки переживань було, плачів. І вилікували мою дорогу неньку у Підгірнянській лікарні. Відомий всій окрузі лікар Василь Олександрович вже багато років допомагає кожному, хто звертається в лікарню. Молода людина чи літня — лікар свій професійний обов’язок виконує чесно, як належить. За це вдячні йому практично усі жителі цього села і довкружніх.
Головний лікар Старокостянтинівського району Володимир Стіхарев пояснює закриття дільничної лікарні, яка нині називається терапевтичним відділенням № 3, тим, що старі люди звертаються сюди, аби перезимувати в теплі, хоча для цього є відповідний заклад в селі Самчики. Колись я працювала головою Морозівської сільської ради і знаю, як «добре» у таких закладах. Бабуся Ксеня, яку не забуду ніколи, тікала з Самчиків не один раз. Скільки не вмовляла її, а вона щоразу повторювала: «Не дай, Боже, дитино, опинитися тобі в такому приюті. Краще вже вдома померти». Я думаю, невже старенькі люди не заслужили, аби їхню думку враховували? Невже побажання всіх жителів села Підгірне нічого не варте? Чому ми даємо змогу панувати грошам і вбиваємо таке необхідне милосердя, добро, співчуття?
Поблизу території, де розміщена лікарня, працює пять сільських рад. Нехай би депутати, сільський актив, підприємці віднайшли кошти, інші можливості зберегти лікарню. Знищити її в такий складний час — злочин. Чи простять нам його майбутні покоління? Думаймо і приймаймо розумні рішення.