Надрукувати
Категорія: Здоров'я
Перегляди: 595

Про свою хворобу, яка змінила його життя, не хотів розповідати, бо звик сам долати труднощі. Максим оптиміст і не хоче засмучувати нікого. Проте погодився надрукувати свою сповідь, аби застерегти інших від фатальної помилки, якої, він вважає, сам припустився. Хоча його вини у цьому нема, бо як собі вірив лікарям, шукаючи у них порятунку.

Все почалося майже рік тому з різкого болю в нозі. І біль не минав, а навпаки ставав ще нестерпнішим. Вирішив звернутися до лікаря, а саме до мануального терапевта. Їх було декілька, і всі вони впевнено стверджували, що це защемлення нерва й лікування полягає в різноманітних масажах і голкотерапії. Після декількох таких сеансів зрозумів, що потрібно звертатися до традиційної медицини.
За півроку відвідав різних спеціалістів – неврологів, терапевтів, гематологів чотирьох міських поліклінік, міської та обласної лікарень, центру боротьби зі СНІДом. За прийоми платив їм щедро, сподіваючись що хтось із них таки допоможе.
— Мені лікували міжхребцеву грижу, защемлення нерва і ще незрозуміло що. Словом, всі ставили свій діагноз, але, на жаль, помилковий, — розповідає 33-річний Максим. — Ковтав різні пігулки і порошки. Та все ж права нога  стала вдвічі більша за ліву. Протягом двох місяців температура не спадала і  трималася високою.
О диво, випадково на одному з УЗД знаходять велику пухлину м’яких тканин ноги і терміново направляють в онкодиспансер. Роблять біопсію і відсилають на дослідження в міську лабораторію, з якої мені передзвонюють і кажуть, що цього аналізу не достатньо і потрібно ще здавати аналізи, але вони коштують зовсім інших грошей. «Ви зрозумійте, що від цього залежить якість і тривалість вашого життя», —  переконували мене.
Це запевнення невдовзі я знову почув у київській клініці «Інновації», куди поїхав на консультацію. Так мене переконували, щоб я погодився зробити ще інші дорогі обстеження. Але, на жаль, я не почув нічого нового. Таке враження, що місцевих і столичних медиків цікавлять лише великі гроші, а до життя пересічного громадянина їм байдуже.
Потім були чотири курси хіміотерапії. Про це розповідати дуже важко. Єдине, що  хочу згадати добрим словом, жінку, мого лікаря, як не прикро, єдину в нашому місті, яка поіменно знає своїх пацієнтів і хоче щиро їм допомогти.
Зневірившись у вітчизняному лікуванні, вирішив поїхати в Білорусію, у республіканський центр онкології. Для громадян  цієї країни медицина безкоштовна або з частковою оплатою. Для громадян іншої держави за  прейскурантом. Повірте, краще така  платна медицина, ніж така, що вважається офіційно безкоштовною. Пізно зрозумів, що саме у Білорусі найбільш точний метод діагностики і коштує він 800 доларів. Лише білоруські лікарі встановили діагноз, та я даремно втратив дорогоцінний час і чимало грошей. Але найгірше, що хвороба прогресувала.
«Для мене буде великою втіхою, якщо ця розповідь допоможе зберегти здоров’я і життя комусь із вас або вашим рідним, — продовжував Максим. — Через байдужість і халатність лікарів моє  здоров’я значно погіршилося»…
Та попри все він продовжує жити повноцінно, тішиться, насолоджується тим, на що раніше не звертав уваги. Він теж сподівається, що виховуватиме свого синочка — майбутнього першокласника.
Попереду довгий і многотрудний шлях до видужання. Та, на жаль, без вашої допомоги, шановні наші читачі,  не обійтися,  адже потрібні великі кошти на хіміотерапію, операцію, протезування. Родина з цією бідою самотужки не справиться.
Сподіваємося, що небайдужі люди посприяють, аби він подолав підступну недугу і подарують йому радість життя. Повідомляємо номер картки  дружини Максима —  5168 7573 7150 4459,  ПриватБанк,  Буйницька Юлія Сергіївна.