На Хмельниччині проводяться заходи в рамках щорічної благодійної акції «Місячник незрячих». Мета цих днів — привернути увагу до проблем, потреб і можливостей людей з вадами зору.
— Адже оточуючих жахає становище людини в інвалідному візку чи прикутої до ліжка. Здавалось б, що може бути гірше? — зауважує у розмові голова обласної організації УТОС Лариса Кірікіщук. – Та їм доступне сприйняття світу хоча б через телебачення, пресу. А люди з глибокими аномаліями зору позбавлені навіть таких мізерних можливостей. Вони не бачать обличчя своїх рідних, близьких. Їм невідомі і недосяжні форми, об’єми, кольори. Вони ніколи не бачили свого обличчя і своїх рідних. Лише дотик, слух і вічна ніч. А залишок зору, якщо він є, — вводить в оману, подає світ спотвореним. Така категорія людей в усьому світі визнана найвразливішою серед інвалідів.
Ще двадцять років тому наше правління вперше в Україні ініціювало відзначення Міжнародного Дня Білої Тростини і ми cпільно з телерадіокомпанією «Поділля-Центр» провели чотиригодинний марафон. Цей захід, вважаю, став справжнім проривом в інформаційній і соціально-суспільній ізоляції людей з інвалідністю по зору.
— І справді, хіба можна «почути» єгипетські прадавні замки і фортеці, мальовничі краєвиди, чи доторкнутися до зірок? Ще незрячі, які мають серйозні проблеми із самостійним пересуванням на вулицях, наражаючись на небезпеку, потребують сторонньої допомоги. А її від заклопотаних перехожих годі чекати. Тож, Ларисо Володимирівно, чи займаєтеся проблемами доступності?
— Не все вдається вирішити, але принаймні суспільство чує про наші проблеми. Поступово озвучуються світлофори не лише у Хмельницькому (а їх є вже 37, передбачено цьогоріч ще п’ять, але в районах). Скажімо, Шепетівська первинна організація взяла участь в конкурсі міні-проектів і отримала 11 тисяч гривень для озвучення світлофорів. Втішає те, що у деяких приватних автобусах та маршрутках оголошують зупинки.
Окрім того, наша організація продовжує наполягати на позначенні порогів, країв сходів, бордюрів, які ведуть до об’єктів громадського і житлового призначення, жовтим кольором. Такі орієнтаційні підказки сприяють людям з вадами зору легко і безпечно рухатися у закладах охорони здоров’я, на східцях деяких тролейбусів та автобусів.
Допомагає слабозорим в закладах торгівлі розроблена візитка утосівця, де написано великим шрифтом «потребує детальної інформації і конкретної допомоги». Якщо продавці побачать цю яскраву жовту картку, то сподіваюся, що проявлять ввічливість до особливого покупця й допоможуть впоратися з покупками.
— Хто бодай хоч раз провів певний час з пов’язкою на очах, узявши участь у благодійний акції «Один день ночі», той усвідомлює, як нелегко незрячим орієнтуватися у просторі. Неабиякою підмогою для них стали тифлозасоби. Чи забезпечені утосівці цими вкрай необхідними приладами?
— Їх для людей з вадами зору є дуже велика кількість. Це практично все, чим зрячі користуються у побуті, навчанні, на робочому місці. Проте для нас вони мають бути озвучені, тобто говорити. Нічого з таких приладів у нашій країні не виготовляється, тому доводиться користуватися китайськими виробами.
Прикро, та людям з мінімальними пенсіями усе це недоступне, тому ми намагаємося знайти кошти й забезпечити бодай елементарними, але вкрай необхідними тифлозасобами, годинниками, термометрами, тонометрами, глюкометрами. Щоправда, у цьому році на державному рівні запроваджено новий порядок забезпечення людей з інвалідністю по зору. Витрати за куплений самостійно тифлозасіб управління соціального захисту частково, у визначених нормах, зобов’язується компенсувати. Здавалося б, радіти треба. Проте в райуправліннях кажуть, що коштів на такі потреби обмаль, або до деяких ще не надійшли зовсім, тож марні сподівання.
Серйозною перешкодою для забезпечення інвалідів тифлозасобами та ортопедичним взуттям стала впроваджена ще урядом Юлії Тимошенко так звана індивідуальна програма реабілітації. Тобто у поліклініці кожні два роки необхідно оновлювати для обласного МСЕКу посильний лист. Доводиться інвалідам проходити повне обстеження в усіх спеціалістів, діагностику, до того ж платну. У багатьох не вистачає здоров’я пройти сім кіл пекла, та й ніякий супроводжуючий не може із незрячим ходити кілька тижнів у медзаклади. Адже із сільської місцевості доводиться добиратися до райцентру. Переважна більшість людей відмовляються від тифлозасобів та ортопедичного взуття, хоча вони цього гостро потребують. Ми роками намагалися змінити цей антилюдський порядок, але нас уряд не почув.
Тим часом ці кричущі проблеми вирішуємо простіше, але за умови, якщо фінансові можливості у нас з’являються. Тому звертаємося до наших шановних подолян з проханням допомогти своїм незрячим землякам придбати тифлозасоби, а також будемо вдячні за будь-яку допомогу товарами, продуктами.
Окрім того, Лариса Кірікіщук сподівається, що оголошений місячник нагадає про проблеми і потреби людей з вадами зору представникам влади, керівникам із приватних та комерційних структур та свідомим громадянам, і вони засвідчать свою солідарність із знедоленими та підтримають їх матеріально.
А хто ще бажає приєднатися до благодійної акції, подарувати незрячим милосердя, нагадуємо реквізити:
р/р 26000052315485 в Хмельницька філія ПАТ «ПриватБанк» МФО 315405, код ЄДРПОУ 23843578.
Gismeteo 
