З екрана телевізора набридливим торохкотінням до нас постійно доносяться оповідки про успішні реформи в Україні, які мудро впроваджує наша фантастична влада. Чимало піару було довкола перетворень у медицині. На жаль, вимоги професійних критеріїв до тих людей, які взяли на себе відповідальність проводити важливі зміни, на рівні плінтуса. Уже так склалося, якщо ти публічно рвеш на собі вишиванку за Батьківщину, вітаємо, ти в клубі реформаторів.

В.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун цілком підходить під вищезазначені критерії, тож доля реформи опинилися саме в її, даруйте, професійних руках. Ініційовані пані Суп-
рун зміни в медицині навряд чи можна назвати перетвореннями, скоріше, це божевільний  експеримент, в якому піддослідними кроликами виступаємо ми —  населення України.
Погляньмо на реальний стан справ у медицині крізь призму професійних висновків, а не телевізійного піару. Наприкінці минулого року Управління Західного офісу Держаудитслужби опублікувало свій звіт щодо діяльності департаменту охорони здоров’я Хмельницької ОДА в період з 2016 по 2018 роки. З цього важливого документа можна зробити чимало цікавих висновків.
Обладнання з минулого століття  
Лікарня, як і будь-який інший заклад охорони здоров’я — це не будівля з кабінетами, а в першу чергу,  лікарі. По-друге, це обладнання. Станом на 2018 рік рівень його зношування у медичних закладах, підпорядкованих департаменту охорони здоров’я ОДА,  становить в середньому 55,5%. 58,4% від усього медичного устаткування зношене на 100%.
У Хмельницькому обласному наркологічному диспансері з 12 одиниць обладнання 11 виснажені на 100%. В кардіологічному диспансері амортизація складає  93 з 104 одиниць обладнання. В Хмельницькому бюро судово-медичної експертизи повністю вичерпали свій технічний ресурс 34 одиниці з 69. Критична ситуація склалася і в дитячій обласній лікарні. Там 134 одиниці з 272 зношені на 100%, а все інше — на 70-90%. В обласній лікарні половина приладів давно «проситься на пенсію», а друга половина зносилася  на 70-90%.
Все це устаткування встановлене ще у минулому столітті і давно застаріло морально і технічно. Хоча ми живемо вже у XXI столітті, обстежуватися і лікуватися продовжуємо за стандартами минулого тисячоліття. Звісно, постає очевидне питання: як взагалі можна лікувати і ставити діагнози на такому обладнанні, адже від цього залежить подекуди життя пацієнта? Втім, питання це варто адресувати міністерці охорони здоров’я, яка більше хвилюється за правильний піар, а не технічне оснащення лікувальних закладів.
Проблема не лише в допотопному обладнанні, але і в тому, що його банально не вистачає. Хмельницькі аудитори встановили, що у відділенні гемодіалізу обласної лікарні (а це надзвичайно важливий підрозділ), із 83 одиниць устаткування, яке має бути згідно з розписом, є лише 30, і з них три одиниці ще й  несправні. Не вистачає, зокрема, апарата для наркозу, пересувного рентгенівського апарата, термокамери, негатоскопа, безтіньового освітлювача, сейфа для медикаментів, операційного столу.
Центр СНІДу і кабінет «Довіра» не має щонайменше 92 одиниць необхідного обладнання (маніпуляційні кріслі, холодильник, центрифуга для пробірок, тощо). Корінь зла, звісно ж, у хронічному недофінансуванні галузі. На жаль, здоров’я громадян не входить в першочергові пріоритети держави. Із загального бюджету на охорону здоров’я в області впродовж 2016-2018 років на закупівлю нового обладнання в середньому витрачалося менше 10%. В грошовому еквіваленті  суми тут дійсно убогі сміхотворні, зважаючи на безнадійну технічну відсталість обладнання (в 2016 р. – 18619,9 тис. грн. у 2017 р. – 22470,9 тис. грн. у 2018 р. – 161359,2 тис. грн.).
Економія на лікарських препаратах
Згідно з висновками аудиторів, непроста ситуація склалася із забезпеченням області імуносупресивними препаратами, які потребують люди, котрі пережили трансплантацію органів. На 2018 рік область потребувала цих препаратів на суму 3558,75 тис. грн., а отримала лише на 1905 тис. грн., тобто майже 55% від потреби. Безперебійне забезпечення пацієнтів цими ліками вдалося налагодити завдяки коштам з обласного бюджету. Також спеціалісти аудитслужби звертають увагу на несвоєчасне забезпечення Хмельниччини лікарськими препаратами. В кращому випадку поставки потрібних ліків починаються в другій половині року, якщо не під його кінець.
Показовим є ті, що Міністерство охорони здоров’я не соромиться  економити на хворих і замість оригінальних препаратів, надсилає їх дешевші замінники. Але справа утім, що імуносупресивні препарати належать до категорії «критичної» дози, де найменша зміна режиму дозування може серйозно зашкодити здоров’ю. Декілька мешканців Хмельниччини навіть зверталися на гарячу урядову лінію стосовно цих питань. Проте  МОЗ, очевидно, не надто цікавлять проблеми маленьких українців. Спроби департаменту охорони здоров’я ОДА отримати від міністерства аргументовані роз’яснення стосовно цієї ситуації виявилися безрезультатними.
Критична ситуація склалася із забезпеченням лікарських засобів для лікування серцево-судинних і мозко-судинних захворювань.
У 2018 році держава забезпечила потребу в них аж… на 13,4%. В аудиторському звіті зазначається: «За рахунок державного бюджету покривається лише частина потреб у медичних виробах для оперативного втручання при гострих станах ССЗ та СМЗ (інфаркти, інсульти тощо). Значна частина цих потреб забезпечується пацієнтами за власний рахунок».
Проблема гемодіалізу
Лікування хворих на хронічну ниркову недостатність проводиться в Хмельницькому відділенні детоксикації і програмного гемодіалізу та в чотирьох філіях на базі центральних лікарень Шепетівки, Славути, Кам’янця-Подільського та Старокостянтинова. Утім, аудитори зазначають, що для мешканців більшості громад доступність цих процедур є ускладненою. Всього в області є 53 апарати з проведення гемодіалізу, 17 із яких зношені на 100%. Ще 36 установок перебувають в оренді. Обладнання орендується у фірми «Гамбрамед» з Одеської області. Спеціалісти застерігають щодо можливих ризиків, адже у разі розірвання договору оренди, область може залишитися без 70% апаратів для гемодіалізу. За тривалий час, на жаль, ні міністерство, ні інші відповідальні структури, не подбали, аби область була укомплектована сучасним, а головне власним устаткуванням, яке життєво необхідне для краян.
Проаналізувавши ринок послуг з надання медичних матеріалів для гемодіалізу, аудитори дійшли висновку, що цей сегмент вкрай монополізований. І мова не лише про Хмельницьку область, але й про Україну загалом. У нашій країні нараховується менше десятка фірм, які реалізують ці вкрай важливі матеріали. До того ж по дві фірми зареєстровані на одного і того ж власника. Відсутність конкуренції у цьому сегменті з року в рік  лише підганяє ціни на матеріали. Та МОЗ мало обходять ці болючі проблеми.
Гроші, а не піар  
На жаль, це лише частина проблем в медичній галузі області і країни загалом, але «реформатори» про них практично не говорять. Варто розуміти, що кожна реформа, це, насамперед, серйозні кошти, а не пустопорожні балачки і акції з реклами. Достатнього  фінансування медичної галузі не було і немає, і цей очевидний факт намагаються прикрити окозамилювальним  розмахуванням руками керівники профільного міністерства.
Замість того, щоб розв’язувати фундаментальні проблеми і шукати варіанти реальної модернізації системи, реформатори і реформаторки впроваджують сміхотворні ідеї та прожекти. Замість розвитку медицини зменшується фінансування, замість
ФАПів у селах людям пропонують телемедицину та інші блюзнірські ноу-хау, замість доступності послуг практикується «укрупнення» лікувальних закладів.
Не хочеться бажати чогось поганого, але нинішній команді Міністерства охорони здоров’я так і хочеться сказати: «Коли здоров’я вас підведе, нехай вас лікують  телемедициною та у реформованих вами медичних закладах!»