Українські села сьогодні на межі виживання. Про це свідчить й офіційна статистика. Щорічно з карти України зникає до двох десятків населених пунктів. Причиною цього явища є демографічна ситуація в країні та безперспективність села. Люди переїжджають у міста, бо в селі немає роботи, не працюють лікарні, школи, клуби. У стані занепаду перебувають і місцеві медзаклади. А до чого призведе розпочата медична реформа, важко сказати. Громадяни нічого не розуміють, та й самі лікарі не можуть збагнути всіх нюансів. Особливо непокоїть ситуація із первинною ланкою медицини у сільській місцевості.

Адже ні у розпорядженні Кабміну «Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я», ні в постанові уряду «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів» немає такого поняття, як фельдшерсько-акушерський пункт. І хоч вони здебільшого перебувають у жахливих умовах та не забезпечені всіма необхідними медичними приладами, але саме у ФАПах надають сьогодні найпершу допомогу жителям сіл. Тож чи не трапиться так, що навіть елементарний укол селянам ніде буде зробити?
 Зараз понад 13 мільйонів українців живуть у селах. Разом з тим, сільська медицина фінансується за залишковим принципом, тому у віддалених амбулаторіях та ФАПах часто немає навіть найнеобхідніших умов. Технічний стан — це взагалі окреме питання. Якщо ще в селах, які, приміром, неподалік від обласного центру, умови більш-менш нормальні, то у будь-якому віддаленому населеному пункті ситуація кардинально відрізняється. Десь протікає дах, відсутнє водопостачання, немає опалення, а іноді — й елементарного лікарського обладнання.
 Водночас поки що альтернативи ФАПам нема. Адже саме до ФАПу мешканець села може звернутися цілодобово і отримати хоч якусь медичну допомогу. Але якщо вони залишаться без державної фінансової підтримки, то це призведе до їх закриття. І загрожує така ситуаця не тільки перспективою безробіття сільських медиків (фельдшерів, акушерів та медсестер), які й так у дефіциті, а й загрозою зникнення медичної допомоги в селі. І хто тоді поміряє хворому тиск, дасть необхідну пігулку чи накладе у разі потреби пов’язку на переламану руку…
 У селі Івашківці Новоушицького району вже понад двадцять років у ФАПі разом з дружиною Тетяною працює Сергій Зозуля. До них кожен житель села може звернутися в будь-який час і отримати медичну допомогу.
 — Роботи, — каже фельдшер, — більш ніж вистачає. Адже у селі проживає понад тисяча людей. Тож доводиться щодня проводити і амбулаторний прийом, до того ще й ходити на виклики до пацієнтів у будь-який час дня і ночі — хвороба не питає котра година. Нікому відмовити не можемо: ми за покликанням та за професією лікарі, отож надати першу медичну допомогу — наш святий обов’язок.
 На моє запитання, з якими проблемами здебільшого звертаються люди, пан Сергій каже, що насамперед з хворобами серцево-судинної системи, гіпертонічними кризами, із застудними захворюваннями тощо. Ліки на невідкладну допомогу їм виділяє Новоушицький центр ПМСД. Але, зауважує Сергій Іванович, перелік медичних препаратів досить обмежений. Хоча кілька років тому він був значно суттєвішим. Тож інколи за відсутності певних ліків (а не за некомпетентності) доводиться викликати швидку, або направляти пацієнтів у районний центр до сімейного лікаря.
 Та попри всі проблеми, саме до фельдшерів селяни звертаються за допомогою. Тож проводити реформу задля реформи, закриваючи медзаклади на селі, — це дорога в нікуди, зрештою, це антисоціальні кроки. Так може чинити лише та влада, яка не переймається проблемами людей. Потрібно шукати шляхи розв’язання проблеми, аби не допустити закриття ФАПів. Адже сільські медики залишилися сьогодні поза реформою і, на відміну від своїх колег у містах, отримують за свою нелегку працю мізерну зарплату. Тому частина таких фахівців уже почала звільнятися із займаних посад і покидати село у пошуках кращих заробітків. І держава, поки не пізно, повинна зупинити цей процес. Бо від того постраждають люди. Вони залишаться сам на сам зі своїми малими й великими болячками. Це — шлях не у Європу, а — від Європи, бо там здоров’я людини — найвища цінність.
Для порівняння: в усьому світі первинна ланка у сільській місцевості ефективно працює і вирішує на місці до 80 відсотків медичних звернень.