Друк
Категорія: Здоров'я
Перегляди: 275

Історія, яку «Подільські вісті» просто не могли залишити поза увагою, має сколихнути свідомість усіх, а особливо тих, хто все-таки ще вболіває за наше майбутнє, яке, в свою чергу, вимірюється єдиним індикатором – здоров’ям нащадків – наших дітей. Своєрідним епіграфом до проблеми публікації не випадково стали слова Антона Павловича Чехова: «Діти святі й чисті. Не можна робити їх іграшкою свого настрою».

Настрій усіх реформаторів у нашій державі загалом і в сфері охорони здоров’я зокрема, з огляду на останні події в нашій країні, таки досить мінливий: на словах вони активно «борються» за збереження здоров’я українців, а на ділі, давно не секрет, відбувається оптимізація, а то й повне закриття різних медичних установ. І  мотивація зазвичай одна – недостатнє державне фінансування. І потерпають від цього насамперед  пацієнти. Куди ж їм подітися зі своїми проблемами, де шукати можливості відновлення здоров’я? А якщо, до прикладу, мова йде про хворих на туберкульоз? Чи можна говорити про ліквідацію медичного закладу, який є надважливим у області? Але про все, як то кажуть, по порядку.

Нещодавно до редакції звернулася ініціативна група у складі чотирьох чоловік з обласного дитячого спеціалізованого санаторію «Світанок» (с. Маліївці Дунаєвецького району), яка представляє інтереси понад шістдесяти працівників цього медичного закладу з приводу перспективи його закриття. Головна причина – зміни у формі фінансування, тобто санаторій «Світанок» не внесено до переліку тих медичних закладів, які фінансуватимуться у 2020 році з Держбюджету. Леонід Юнь – лікар-фтизіатр разом із вихователями Сніжаною Рокіцькою, Оксаною Каспрук та Ларисою Похилою якраз повернулися зі столиці. Часу в колективу катма і чекати просто нема права, тож звернення у письмовій формі щодо ліквідації дитячого санаторію «Світанок» вони, як кажуть, передали з рук у руки представникам Офісу Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров’я. Ясна річ, працівники цієї медичної установи торували шлях по владних кабінетах і на місцях, та поки що позитивної динаміки у вирішенні цього вкрай важливого питання вони не побачили. За словами головного бухгалтера Фастішевської Марії, загальний річний бюджет медзакладу на 2019 рік складає 8 мільйонів 777 тисяч гривень. Загалом санаторій «Світанок» функціонував за рахунок медичної субвенції, яка включає всі статті видатків (крім енергоносіїв і продуктів харчування), та коштів з обласного бюджету. Медична субвенція на 2019 рік становить 6 мільйонів 602 тисячі, а з обласного бюджету виділили 2 мільйони 175 тисяч гривень. Зі слів головного бухгалтера очевидно, що левову частку складає саме медична субвенція, яка не передбачена на 2020 рік. Наразі ж з обласного бюджету готові виділити кошти лише на придбання медикаментів та інші потреби, однак на зарплатний фонд їх не вистачає, тож можливі варіанти мають знайти самі працівники. А з-поміж тих варіантів самофінансування – працівникам санаторію пропонували розвивати туризм на території маєтку. Та, знову ж таки, хто і як цим займатиметься? Не забуваймо, тут лікують дітей від туберкульозу! Досить серйозного захворювання, що передається повітряно-крапельним шляхом. Важко уявити натовпи туристів на території медичного закладу такого типу. «Якщо ми будемо заробляти на туризмі, то хто ж займатиметься нашими дітьми? – наголошує лікар Леонід Антонович. – Тут очевидна відповідь – займатися треба чимось одним».
Доля «Світанку», за їхніми словами, має вирішитися сьогодні на сесії обласної ради. Тож у разі припинення функціонування медзакладу, фактично безробітними залишаться 62 працівники! Дітей, у свою чергу, переведуть на стаціонарне лікування до інших медичних установ. Зокрема, в своєму зверненні працівники санаторію зазначили: «З 1946 року наш санаторій оздоровлює дітей, хворих на туберкульоз, і дітей з групи ризику туберкульозу. Щороку в нас покращують здоров’я до 400 дітей. Проводиться контрольована хіміопрофілактика дітям, інфікованим туберкульозом, дітям з сімейних туберкульозних вогнищ і реабілітація та доліковування дітей після перенесеного туберкульозу.
Туберкульоз – це інфекційна хвороба, схильна до хронічного перебігу, небезпечна для оточуючих, тому розглядати варіант направлення дітей-пацієнтів лікуватись та оздоровлюватись у санаторії іншого профілю є неприйнятним та небезпечним. Ми розуміємо, що реорганізація неминуча, але сподіваємось, що варіанти збереження санаторію будуть розглянуті. Адже складається таке враження, що долею хворих дітей ніхто не переймається, залишаючи їх сам на сам зі своїми проблемами. Ми закликаємо чиновників не відгороджуватися від проблеми, а розв’язувати її. Закрити заклад – не вихід, бо тоді вже ніхто не зможе бути впевненим, що ця біда не торкнеться його родини.
Тому, аналізуючи проблеми та недоліки нашого закладу, потрібно спільними зусиллями дійти до логічного їх розв’язання, накреслити план розвитку та внести нові дієві пункти для допомоги знедоленим та хворим дітям.
Ми вважаємо цілком реальним є збереження нашого закладу, але для плану реорганізації потрібно залучити фахових спеціалістів і фінансистів.
Ми знаємо, що головна складова нашої проблеми – це фінанси, тому пропонуємо: відключення однієї з будівель закладу від опалення та частковий перехід на твердопаливний котел; залучення підприємців, громад та благодійних організацій для надання фінансової допомоги; відкриття платної кімнати «матері і дитини» (є звернення та бажання батьків).
Санаторій має низку діагностично-лікувальних кабінетів, автономне водопостачання, газове та твердопаливне опалення, автономну електростанцію, літній та зимовий харчоблоки, пральню, а також фруктовий сад, розміщений на понад двох гектарах землі.
В «Світанку» працюють кваліфіковані медичні та педагогічні працівники. Тут отримали роботу жителі з семи навколишніх сіл. Серед них багато молоді, в основному – жінки, які мають дітей та є єдиними годувальницями своїх сімей, матері-одиначки, які не мають можливості виїхати на роботу за кордон або в місто. І от тепер обласна рада вирішила закрити наш заклад. Не важко здогадатися, що чекає нас у разі виконання цього рішення.
Велику надію покладаємо на допомогу і участь у нелегкій долі наших пацієнтів і працівників санаторію».
Це звернення, з яким працівники оббивали пороги владних кабінетів, датоване 16 грудня 2019 року. І тут важливо зазначити, що за словами працівників, про майбутню ліквідацію цього медичного закладу колективу було повідомлено 25 листопада на загальних зборах, отож досить оперативно ініціативна група, зібравши підписи колег та підготувавши звернення, почала нелегкий шлях у пошуках підтримки в цій, просто кричущій, ситуації.
«Як керівник, я розумію, що є підстави таких дій з точки зору певних юридичних аспектів: недостатність коштів і кардинальна зміна фінансування медичних закладів тощо. Проте як лікар із 34-річним стажем роботи в цьому санаторії, я повністю підтримую своїх працівників із їхнім бажанням працювати, а головне, щоб наш заклад зберігся. Крім того, що це медичний заклад, це і архітектурна пам’ятка загальнодержавного значення. Безперечно, на першому місці стоїть потреба дітей в оздоровленні», – наголошує головний лікар санаторію «Світанок» Світлана Ковальчук.
Направду Малієвецький палацово-парковий комплекс – надзвичайно красивий, розташований на скелястому березі річки Ушка, який побудував ще в далекому 1788 році граф Ян Орловський. Сьогодні це справжнє архітектурне надбання з великою історією національного масштабу, яке, до речі, не раз визнавали одним із кращих серед палаців на Поділлі. Особливою історичною цінністю є вісімнадцятиметровий штучний водоспад, який неабияк привертає увагу туристів. І кращого місця для оздоровлення годі уявити. Проте, очевидно, так вважають не всі. Як наслідок закриття санаторію – хворі діти, яких начебто мають перевести до санаторію, що в Кам’янець-Подільському районі, та шість десятків безробітних працівників закладу. За словами Леоніда Юня, який понад три десятиліття займається оздоровленням дітей, велика увага завжди приділялася дітям із неблагополучних сімей, бо це особлива група ризику. За статистикою, 82 відсотки хворих дітей на туберкульоз складають саме діти з таких родин. Жодна лікарня не зможе забезпечити цілодобове перебування дитини на період лікування від трьох до шести місяців, аби процес оздоровлення пройшов відповідно до всіх встановлених норм. Наразі ж в санаторії «Світанок» мають можливість оздоровлюватися діти віком від шести до вісімнадцяти років. У двох корпусах є всі необхідні комфортні умови для оздоровлення: шістнадцять палат, навчальні класи, лікувальні кабінети (фізіотерапії, масажу, фітотерапії, лікувальної фізкультури), дві їдальні, кухня, душова кабіна та баня, ігрові кімнати з музичним центром, телевізором. До речі, діти паралельно з лікуванням проходять і навчання за шкільною програмою, тож після перебування в медичному закладі вони зможуть продовжити навчання в школах без прогалин.
На сьогодні санаторію, в якому можуть лікуватися від туберкульозу діти до 18 років, на теренах нашої області немає. Є лише один заклад подібного типу, який у Кам’янець-Подільському районі обслуговує дітей від року до шести. До прикладу, варіант об’єднання таких закладів в один спеціалісти-медики вважають недоцільним, адже там умови створені саме для дітей дошкільного віку. Таке «переселення» може досить негативно позначитися на загальній тенденції лікування.
«Сьогодні проблема захворюваності на туберкульоз ускладнилася й тим, що мікроби (паличка Коха) вирізняються високою стійкістю до медичних препаратів, тобто утворилися резистентні форми. Отож, якщо проводити неякісну терапію, то розвиваються мультирезистентні форми, які важко піддаються лікуванню», – наголосив на завершення лікар санаторію Леонід Антонович.
Варто визнати: Україна поки що серед тих країн, де рівень захворюваності на туберкульоз серйозний. І хаос й невизначеність у цьому питанні недопустимі – надто дорого може коштувати!
P. S. Хочеться сподіватися, що світанок таки настане для Малієвецького «Світанку». Бо всі надії наразі колектив санаторію покладає саме на депутатів обласної ради. Питання доленосне не лише для колективу, а насамперед для дітей, хворих на туберкульоз. І дай Боже, щоб реформи не стали фатальними для них, бо поки їм шукатимуть прихисток, хвороба чекати не буде. То кому ж потрібні врешті діти? Відповіді чекають і медики, і батьки хворих дітей.