У квітні розпочинається другий етап реформи медичної галузі – реалізація Програми медичних гарантій. Лікувальні заклади не будуть утримуватися з бюджета – медичні послуги фінансуватиме Національна служба здоров’я України (НСЗУ).
Відповідно, частиною гарантованого пакета послуг стане й екстрена медична допомога.
Ще у січні 2019 року розпочався перший етап реформи екстреної медичної допомоги – у Донецькій, Одеській, Тернопільській, Полтавській, Вінницькій областях та місті Києві.
Пілотний проект передбачає закупівлю автомобілів, обладнання та програмного забезпечення для диспетчерських та оснащення центрів підготовки співробітників екстреної медицини, навчання фахівців.
У Державному бюджеті на реалізацію пілотного проекту в 2019 році було закладено майже мільярд гривень. До речі, це вперше за багато років було закладено кошти саме на розвиток екстреної медичної допомоги. У регіонах створено центральні оперативно-диспетчерські служби.
А яка ситуація у нашій, непілотній, області? Про це й розмовляємо з директором комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний центр екстреної допомоги та медицини катастроф» Олександром ТЕРЕЩУКОМ.

– Олександре Леонідовичу, єдина диспетчерська служба в регіоні створена. І що це означає?
– Так. Це означає, що кожен з нас зможе зателефонувати на номер 103 і бути впевненим, що в разі необхідності до нього буде скеровано найближчу бригаду екстреної медичної допомоги – навіть якщо вона буде з іншого району.
– За який час «швидка» повинна прибувати на виклик?
– В екстрених випадках, згідно з наказами Міністерства охорони здоров’я, за 10 хвилин у місті та 20 хвилин у сільській місцевості.
– Цих нормативів вдається дотримуватися?
– В основному, так. Але дороги в наших селах, самі знаєте, у якому стані. Тому це треба враховувати.
– Олександре Леонідовичу, жителі області цікавляться, у якому саме випадку треба і можна викликати допомогу. Не знають, коли вона приїде і чи приїде взагалі. Поясніть, будь ласка, детально.
– Насамперед треба, щоб наші люди зрозуміли, якщо піднялася температура і болить горло чи, умовно кажучи, хтось порізав палець, то не треба відразу викликати машину екстреної допомоги. Те ж стосується і підвищення тиску чи загострення невралгії – з цим треба звертатися до сімейного лікаря.
Ми ж працюємо з екстреними випадками. Коли пацієнти перебувають у загрозливих для життя станах, зокрема при: знепритомленні, судомах, раптових розладах дихання, раптовому болю у ділянці серця, блювоті кров’ю, гострому болю у черевній порожнині, зовнішній кровотечі, ознаках гострих інфекційних захворювань, гострих психічних розладах, що загрожують життю і здоров’ю пацієнтів та/або інших осіб, усіх видах травм (пораненнях, переломах, вивихах, опіках, важких забоях, травмах голови), ураженні електричним струмом, блискавкою, теплових ударах, переохолодженні, асфіксії всіх видів, ушкодженні різної етіології, під час надзвичайних ситуацій (дорожньо-транспортні пригоди, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо), отруєннях, укусах тварин, змій, павуків тощо, порушенні нормального перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотечі тощо).
Ось такі симптоми і є доказом того, що негайно треба дзвонити на 103.
Хочу зауважити, що на виклик до дітей віком до двох років бригада виїжджає у будь-якому випадку.
– Але ж нині ви виїжджаєте й на інші виклики?
– Так, ми виїжджаємо на всі виклики, але встановлюється, так би мовити, черговість. Насамперед – екстрені випадки, про які вели мову вище. А потім – інші. Тут і термін прибуття може бути збільшений аж до години. Зрозумійте, якщо є два виклики одночасно: травма під час ДТП і високий тиск, то в першу чергу, звісно ж, виїжджаємо на ДТП.
– А що чекає нас далі?
– Поки що виїжджаємо на всі виклики. Але людям треба звикати до того, що бригади екстреної допомоги не приїжджатимуть до них додому, щоб поміряти тиск чи температуру. Наше завдання – надати екстрену допомогу, стабілізувати стан хворого й доставити в лікувальний заклад.
– Олександре Леонідовичу, чи достатньо ваша служба забезпечена ліками?
– Починаючи з 2013 року, наш центр постійно має лікарські засоби та вироби медичного призначення у необхідній кількості. І ми дуже задоволені тим, що можемо надавати пацієнтам допомогу в повному обсязі.
– А яке забезпечення кадрами? Чи повністю укомплектовані бригади?
– Так, кадрів вистачає. На лінії в області працює 99 лікарських бригад, у Хмельницькому – 18. Стандартна лікарська бригада складається з лікаря, фельдшера і водія.
– Чи багато працює у вас лікарів пенсійного віку?
– Майже половина. Однак звільнятися їм нема як, адже ніхто не стоїть, так би мовити, у черзі, щоб зайняти їхні місця. Тим часом наша робота вимагає здорових і сильних працівників: щоб, окрім всього, могли підняти хворого, перенести, ефективно зробити штучне дихання і тому подібне.
– Певно, з цією метою, Олександре Леонідовичу, уряд вніс зміни до Постанови «Про затвердження Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги»? Саме вони й передбачають, що надавати екстрену допомогу повинні парамедики.
– Так. Для чого й встановлено перехідний період – до 2025 року. Протягом нього впроваджуватимуться нові стандарти в роботу екстреної медичної роботи. До складу бригади екстреної медичної допомоги (ЕМД) входитимуть парамедик та екстрений медичний технік. Поки що бригади працюватимуть паралельно з лікарськими та фельдшерськими – до 2025 року.
– Але ж водії теж є членами бригади? Які в них обов’язки нині і які будуть у майбутньому?
– Нині водії зобов’язані нести ноші з хворим, медичну апаратуру.
А до 2025 року всі водії мають перенавчитися й отримати кваліфікацію «екстрений медичний технік». Хто такий цей технік? Це людина без медичної освіти, але спеціально підготовлена. Вони допомагатимуть лікарям та фельдшерам (парамедикам) у наданні професійної медичної допомоги пацієнту.
– Наша газета писала про акцію протесту водіїв вашого центру, яка відбулася у червні минулого року під стінами обласної ради. Водії тоді погрожували масовим звільненням, посилаючись на надто низьку зарплату – 3500 гривень. Як вдалося вирішити ситуацію?
– Дійсно, зарплата у водіїв була дуже низькою.
На черговій сесії Хмельницької обласної ради прийнято рішення про додаткове виділення коштів для доплати  водіям автотранспортних засобів Центру. В результаті чого вдалось підвищити зарплату на 2-3 тисячі гривень.
Це, звісно, теж небагато, але цим вдалося вберегти нашу медичну екстрену допомогу. Бо нема водія – нема бригади. І всі інші члени цієї бригади, яка вже не може існувати, будуть отримувати 60 відсотків від розміру своєї зарплатні (в межах 2500 гривень).
– Чи великі надії покладаєте на квітень 2020-го? Можливо, фінансування вашого Центру вже Національною службою здоров’я буде значно суттєвішим, ніж до нього?
– Знаєте, якраз останніми роками у нас було достатнє фінансування завдяки обласному керівництву й депутатам. Тепер обіцяють плюс 25 відсотків. Побачимо, чи це плюс до нашого торішнього рівня, чи плюс до середнього показника по Україні.
У всякому випадку, Міністерство охорони здоров’я обіцяло кошти, тому, сподіваємося, що оновимо автомобільний парк й осучаснимо медичну апаратуру.
– А він у якому стані?
– Маємо 157 машин. Вони практично всі на ходу, але й практично всі потребують ремонту. Востаннє оновлювали транспорт у 2013-му, коли придбали 50 автомобілів. З того часу куплено лише 4 машини, і 6 отримали від благодійників. Це, звичайно, мало. Адже для наших машин рік роботи можна зараховувати за три. Бо ж стан доріг, особливо в сільській місцевості, самі знаєте, який.
– Чи забезпечена ваша служба реанімобілями?
– Так, ми намагалися забезпечити кожен район одним чи й двома автомобілями класу Б (так правильно він називається). Щоб в екстрених випадках реанімаційні заходи починалися уже під час транспортування до лікарні.
– Дякую, Олександре Леонідовичу, за розмову.