Вже й у нас коронавірус став темою номер один. Хоч рапортували високопосадовці, що зможемо у «всеозброєнні» зустріти коронавірус, з першим хворим в Україні з’ясувалося, що слова розбігаються з реальним станом речей.
Навіть найнеобхідніше – захисні костюми, маски, інше для медичних працівників, які першими мають надавати допомогу хворим на коронавірус, стали дефіцитом. Недаремно чимало працівників медицини, турбуючись про здоров’я своє та близьких написали заяви на звільнення, пішли у відпустку за власний рахунок. У Тернополі з інфекційного відділення звільнилися 8 лікарів, які скаржаться ще й на дуже низьку зарплату. І справді, біда не оминула медиків. У Монастириському районі на Тернопільщині інфікованих коронавірусом 77 осіб. Серед них медперсоналу — 32
(10 лікарів, 14 медсестер, 8 молодших медсестер).
У Вінниці 17 хворих працівників охорони здоров’я. Перший випадок хвороби в місті виявили у медсестри пологового будинку, яка зустрічалася з родичем, який приїхав із Польщі. Потім — у лікаря-уролога з онкодиспансеру, який спілкувався з товаришем, який повернувся з Європи. Коло осіб, які контактували з цими медиками, досить широке. Тож біда, як сніжна куля, котиться і стає все більшою.
Ще донедавна повідомлялося про поодинокі випадки хвороби, а вже нині у Чернівецькій області село, куди повернулася жінка із заробітків у Італії, на суцільному карантині, бо хворі чи не в кожній хаті. Так само і три ближніх села, адже італійський «подарунок» під час зустрічей, місцевого мітингу, в якому вона брала участь, «покотився» від одних до інших.
Ось і 29-річна хмельничанка, після подорожі Австрією, Угорщиною, незважаючи на застороги, відвідувала батька в селі, спілкувалася зі знайомими, наражаючи їх на небезпеку. Якщо 21 березня в Україні виявлено було 47 випадків коронавірусу, то через вісім днів — вже 480. До речі, ми недалеко «втекли» від Іспанії, в якій 28 лютого виявили 33 випадки, в через вісім днів — 525. На 1 квітня повідомляли вже про 102136 хворих іспанців. Масштаби вражаючі.
Те, що хворобу до нас завезли з Європи, факт незаперечний. Пропіарившись на українцях, прибулих із Уханя, обсервацію з якими відбувала сама колишня міністерка охорони здоров’я, подумали, що цього достатньо. Проте зосереджувати зусилля треба було на іншому, готуючись приймати на рідній землі заробітчан. А вони тисячами почали повертатися додому. Коли ж президент В. Зеленський заявив, що до кінця дня 27 березня державний кордон буде закрито, і громадянами України, які залишаться поза її межами, будуть піклуватися дипломати, взагалі «греблю» прорвало. Якщо 26 березня на кордоні зібралося 18 тисяч громадян, то наступного дня понад 37 тисяч. Від початку карантину на батьківщину, перетнувши польсько-український кордон, прибули понад 100 тисяч українських громадян. Чи всі вони здорові, навіть якщо температуру виявили лише у кількох? Навряд, адже вірус проявлятиме себе лише після двох тижнів.
Заробітчан закликали самоізолюватися бодай на два тижні. І деякі прислухалися до них, хвилюючись за здоров’я близьких, навіть сімейні на певний час вирішили жити окремо.
Та достатньо таких, яким море по коліна. Сільський голова одного з районів розповідала, що лише на одній вулиці 10 заробітчан, які повернулися. І якщо восьмеро намагаються відсидітися вдома, то двоє — чоловік і дружина, вештаються селом, по кілька разів до магазину ходять, насміхаються, глузують із зауважень. До того ж, у селі ніде купити ні масок, ні дезрозчину, ні ліків. Як же втовкмачити таким, що наражати інших на небезпеку в такій ситуації — злочин?
Безпорядок стає підставою для паніки. Так, до редакції телефонували жителі Теофіполя, зі страхом розповідаючи, що окремі заробітчани привільно ходять по містечку, п’ють каву, відвідують базар, магазини, навіть не думаючи про домашній карантин. Хто може спинити ці «гуляння», якщо в людей немає совісті? — запитували. Хвилювалися й тому, що на місцевому цукровому заводі працював заробітчанин із Чернівецької області, який їздив до сім’ї, а потім тут, у Теофіполі, проявилася хвороба. Мовляв, рідні змушені були забрати його самотужки, де він і помер. Чутки чи правда? Головний лікар райлікарні Сергій Шкраба та керівник ПМСД Олена Кравчук запевняють, що у їхні заклади такий хворий не звертався, керівництво заводу їх до відома не ставило. Про цю ситуацію також дізналися на рівні чуток. Не доведи Господи, щоб вона виявилася правдою. І все ж люди повинні отримати офіційну інформацію з цього приводу, аби не було різних тлумачень.
Неприємно вразило, що 130 українців, які відпочивали на Балі, навідріз відмовилися йти на обсервацію в один із київських готелів. Рівень свідомості у таких, здається, дорівнює нулю. Що вже казати про тисячі інших, обсервація для яких взагалі не передбачена. Надія лише на здоровий глузд, на совість людей, на чітке виконання ними рекомендацій.
Карантинні заходи, які впроваджуються в області, не всім до вподоби, створюють багато незручностей. І все ж, треба розуміти: чим жорсткішими будуть правила, тим більша ймовірність здолати проблему.
Вмикаймо свідомість, контролюймо тих, хто повернувся, і знаходьмо будь-який спосіб допомогти тим, хто залишився одиноким, без грошей, їжі, ліків. Не втрачаймо людяності!
Gismeteo 
