— Доню, дай мені Берліприл, — попросила жінка, протягуючи через віконце вітрини, «забарикадованої» до стелі десятками яскравих упаковок з медичними препаратами, п’ятдесятигривневу купюру аптекарці.
— Даруйте, але ще треба додати 28 гривень, — мовила та з-за прилавка.
— Як, два тижні тому я купувала у вас ці таблетки за 40 гривень? — здивувалася старенька.
— За два тижні, знаєте, вже скільки разів мінялися ціни на усі ліки, — трохи розгублено пояснила фармацевт і запропонувала дещо дешевші протигіпертонічні засоби.
— Інші вже не допомагають, лікар саме ці приписав, — вимацуючи в гаманці останні гривні для доплати, стиха мовила.
— Господи, що ж то воно робиться: що на продукти, що на промислові товари, що за комуналку, що на ліки ціни останніми місяцями ростуть, як на дріжджах, спустошуючи і так худі гаманці пенсіонерів, — зажурено дорікнула вже в роках ще одна відвідувачка аптечного закладу. — Складається враження, що хтось зацікавлений у тому, аби ми швидше повмирали, щоб не мати з нами мороки, бо хіба мислимо лікуватися, взагалі виживати на тисячу гривень пенсії?
— Недарма нинішній рік у народі вже охрестили не роком виживання, а роком вимирання, — долучився до діалогу чоловік з черги й розповів, що стоїть за краплями для очей «Азарга», які ще не так давно коштували 122 гривні, а це вже має викласти за них аж… 312 гривень, і мусить, бо без них може взагалі втратити зір.
Отож чого лише не начувся, поки стояв у черзі за протигрипозними препаратами для онука. Одні містяни в усіх бідах, у тому числі й на стрибок у рази вартості медикаментів, звинувачували Путіна, інші — причину росту цін на життєво важливі товари вбачали у неспроможності нинішньої влади, насамперед місцевої, приборкати свавілля та надмірні апетити, власне, як тих, хто виробляє медичні препарати, посередників, так і власників аптечних закладів. А у каламутній воді, як відомо, добре не лише рибку велику ловити, а й… «бабки».
— Навчилися сьогодні олігархи великого і малого штибу все списувати на війну, на ріст курсу долара, мовляв, ми раді б допомогти, та самі ледь зводимо кінці з кінцями, але подивімося на яких джипах їздять власники тих же аптек. Значить, їхній бізнес таки прибутковий. Разом з тим, не може не дивувати, як вони гріха не бояться заробляти на нашому здоров’ї, можуть спокійно жирувати у маєтках царських сіл, коли пересічному пенсіонерові стало не по кишені навіть заспокійливе, скажімо, той же Седасен виріс у ціні вже до 25 гривень, — відійшовши від каси, без таких потрібних йому ліків, спересердя висловив наболіле чоловік похилого віку.
Не менш шокованим був і я, коли аптечний комп’ютер видав на-гора за дитячі Нурофен і Лазолван аж 125 гривень, що на гривень
40 більше, ніж коштували ці препарати місяць тому.
— Скільки ж то за робочу зміну доводиться приймати на себе негативу відвідувачів, наслухатися різних звинувачень і прокльонів, хоча я лише рядовий реалізатор, а не власник цього закладу, — довірливо каже працівник аптеки Руслана. — А оце днями прийшов з рецептом старенький чоловік, я йому підрахувала вартість виписаних препаратів, сума яких сягала 800 гривень, то він привселюдно порвав ту цидулку лікаря і зі словами: «Дешевше померти» полишив приміщення.
Жінка дивується, наскільки ще терплячі наші люди, адже, дійсно, останнім часом, що не поставка медпрепаратів, то нова ціна на них. До того ж, досить суттєво збільшена. Як на імпортні, так і на вітчизняні. Так, вартість розрекламованого Корвалменту стрибнула з
20 гривень майже до 29, дитячі препарати Ніфуроксазид Ріхтера сягнув уже 127 гривень, Еспумізан — з 37 гривень до 100, харчова суміш «Нутрілон» — із 180 до 225 гривень, наш вітчизняні Цитрамон, Нафтизин, Аналгін, активоване вугілля й ті подорожчали майже вдвічі. За словами фармацевта, нинішні ціни на ліки — це реакція на курс долара, адже дві третини медпрепаратів завозяться з-за кордону.
Так стверджує і завідувач Кам’янець-Подільської районної аптеки № 140 Леся Ткачук. Також до високих цін на ліки призвело й встановлення урядом надто високого ПДВ на імпортні препарати. Як розповіла Леся Миколаївна, всі ліки, які поставляє їхній вінницький управитель, сертифіковані, так що про якусь підробку й мови не може бути. А свою націнку на них у розмірі 25-28 відсотків, вони змушені робити, потрібно ж чимось виплачувати працівникам закладу зарплату, розраховуватися за комунальні послуги, а з цього року ще й доведеться близько 40 тисяч гривень заплатити податку на нерухомість, який, звісно ж, ляже на собівартість ліків.
За інформацією провідного спеціаліста, провізора-інспектора з фармакологічних питань управління охорони здоров’я Кам’янець-Подільської міської ради Леоніда Колоса, нині в місті над Смотричем функціонує понад 60 аптек і аптечних пунктів, звичайно ж, переважна більшість із них — приватні. Відповідно, й ціни в кожному закладі можуть різнитися. Наразі на території області, зокрема, забезпечує здійснення державного контролю (шляхом проведення відповідних перевірок) за дотриманням вимог законодавства щодо якості та безпеки лікарських засобів і медичних виробів на всіх етапах обігу, в тому числі під час їх виготовлення, зберігання, транспортування, порядку відпуску ліків та медичних виробів, у тому числі й виконання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами державна служба з лікарських засобів. Звісно, невеликий штат цієї служби не може вести щоденний контроль за цінами на медичні засоби в сотнях аптек області, і все ж, потрібно якось спільно з місцевою владою, із залученням інших контролюючих органів, громадських організацій трохи зменшити непомірні апетити тих, від кого залежить наше з вами здоров’я, здоров’я майбутнього нації.
На думку міністра охорони здоров’я України Олександра Квіташвілі, яку він висловив нещодавно під час однієї з передач на телеканалі «1+1», держава не може і не повинна регулювати ціни на лікарські засоби. Вона має створити умови для відкритості й прозорості фармацевтичного ринку, врегулювати дозволи приймати в Україні ліки, які дозволені в країнах Європейського Союзу, а також підтримати віт-
чизняного виробника. Окрім того, варто внести зміни і в систему закупівель, орієнтуючись насамперед на тяжкохворих та тих, хто отримує лікування за державними програмами.
На жаль, мабуть, пан міністр не зовсім ще знає, що більшість програм нині не діють, зосібно, щодо підтримки хворих на гіпертонію, залишені без допомоги пільгові категорії населення тощо.
Сьогодні на Хмельниччині лютують грип і ГРВІ, то ж можна лише уявити, наскільки ці хвороби спустошать і так худі гаманці подолян, скільки ж то людей через неспроможність купити той чи інший медичний препарат отримають ускладнення свого здоров’я, своєчасно, в прямому й переносному значенні слова, не стануть на ноги…
Насамкінець, у минулому році у Кам’янці-Подільському перестали топтати ряст 1127 осіб, у районі — 1242.
Gismeteo 
