До онкозахворювання щитоподібної залози часто призводить зоб. Жінок воно вражає в декілька разів частіше, ніж чоловіків. Найбільша група ризику – люди віком 40-50 років, але останнім часом хворіють і діти.
Лікарі-онкологи відділення пухлин голови та шиї обласного протипухлинного центру констатують, що пухлини найчастіше виникають на тлі гіпофункції щитоподібної залози. Остання виникає через нестачу йоду в організмі, порушення нейроендокринного гомеостазу. Також її зумовлюють вживання антистероїдних препаратів та іонізуюче випромінювання.
У більшості випадків (80-90 відсотків) рак розвивається на тлі зобу. І в десять разів частіше виникає в ендемічних щодо зобу ділянках. Вузловий і змішаний зоб у зв’язку з його частим переродженням розглядають як передраковий стан. Провокують розвиток раку щитоподібної залози хронічні запальні процеси в ній, мигдаликах, а також рентгенівське опромінення. До групи ризику належать жінки, які тривалий час хворіють на запальні процеси або мають новоутворення статевих органів та грудних залоз, особи з генетичною схильністю до пухлин та дисфункції залоз внутрішньої секреції, хворі, що страждають на аденому або аденоматоз щитоподібної залози, люди, що отримали загальний або місцевий променевий вплив на ділянку голови, шиї, особливо в дитячому віці, жінки, які перехворіли на рак грудної залози та отримували променеву терапію.
На початку захворювання на рак щитоподібної залози дуже часто з’являється поодинокий безболісний вузол, який розцінюють як аденому або вузловий зоб (рідше – дифузне збільшення залози). Але така аденома схильна до більш швидкого розростання, ніж звичайний вузловий зоб, і набуває щільної консистенції, викликає відчуття стиснення в ділянці залози та обмежує її рухливість. У решті випадків перші клінічні ознаки раку щитоподібної залози є наслідками його метастазування в легені, кістки, рідше в головний мозок та надниркові залози. Пухлина може сягати значних розмірів, вона проростає в капсулу залози та фіксує трахею й інші органи межистіння (стравохід, трахея), може викликати порушення ковтання, задуху, дистонію або осиплість, огрубіння (зміна) голосу. При цьому щитоподібна залоза стає нерухомою.
Важливо знати симптоми раку щитоподібної залози. Це наявність тиреоїдного вузла, загальна слабкість, задуха, кашель або першіння в горлі, зниження ваги тіла, відчуття клубка в горлі під час ковтання, біль в серці, безсоння чи поганий сон, осиплість або зміна тембру голосу, тремтіння пальців верхніх кінцівок, прискорене серцебиття, зниження апетиту, схуднення.
Клінічна діагностика раку щитоподібної залози важка. Насторожувати має будь-яке затвердіння залози, наявність вузла, його збільшення, обмеження рухомості залози, збільшення реґіонарних (підщелепних, шийних) лімфатичних вузлів. Поодинокі аденоми ростуть повільно протягом кількох років. Як правило, невеликі пухлини виявляють пальпаторно випадково.
Для діагностики раку щитоподібної залози застосовують ультразвукове та радіо-ізотопне дослідження. УЗД виявляє пухлину чи вузол. Однак хоча це досить чутливий метод, він не дозволяє визначити, чи пухлина злоякісна. Тому лікарем-санологом поліклініки проводиться тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія залози ще до проведення хірургічного втручання.
Стежте за станом здоров’я свого організму.
Gismeteo 
