Він присвятив охороні здоров’я сорок три роки. Пройшов шлях від простого спеціаліста онкодиспансеру до головного лікаря одного з кращих медичних закладів. Так, це під керівництвом Івана Гуцула Хмельницька міська дитяча лікарня увійшла до п’ятірки лідерів медичних закладів України.
Що дає можливості досягати успіху, а що стає на перешкоді розвитку медицини? Які проблеми галузі охорони здоров’я є найбільш болючими? Про ці та інші важливі питання говоримо з заступником директора Хмельницької міської дитячої лікарні, заслуженим лікарем України Іваном ГУЦУЛОМ.

– Іване Володимировичу, що з минулого етапу вашої діяльності сьогодні вважаєте головним?
– Насамперед пригадую ті стрімкі кроки вперед, які зробила міська дитяча лікарня. Уявіть, ми придбали ультразвуковий апарат експертного класу для діагностики гемангіоми у дітей, перший в західному регіоні України. Змогли відкрити відділення реанімації для новонароджених, яке і нині залишається одним з найважливіших в області. Провели капітальний ремонт операційного блоку. Відкрили реабілітаційний центр «Турбота» – перший, що з’явився в медичному закладі. Та головне, був сформований колектив професіоналів – однодумців, який міг надавати медичну допомогу на рівні провідних дитячих медичних закладів України. Як результат – перша операція на серці, проведена у нашій лікарні. Завдяки потужному колективу професіоналів вона і нині залишається флагманом з надання медичної допомоги дітям.
Багато вдалося саме за сприяння благодійників, патріотів міста, внесок яких у досягнення лікарні надзвичайно вагомий.

Завдяки особистим зв’язкам, завдяки моїй активній депутатській діяльності в міській, обласній радах вдавалося підіймати міську дитячу лікарню все на вищі щаблі розвитку. Згадую про це з особливим відчуттям, адже всі разом, єдиною командою, ми вкладали у це свою працю, розум, переживання.
— А за що зараз вболіваєте?
— Насправді клопотів, переживань вистачає. Мене, до прикладу, непокоїть занепад дитячої молочної кухні в обласному центрі. На цій якісній продукції виросли багато поколінь хмельничан. Особливо вона актуальна для малозабезпечених, багатодітних сімей, родин бійців АТО, інших, де виховують дітей віком до двох років. Свого часу в Хмельницькому діяло сім роздавальних пунктів молочної кухні. А нині — всі на межі закриття. Невже батьки не бажають для свого маляти здорового харчування? Навряд чи. На молочній кухні — унікальна натуральна продукція. Закваска та сировина проходять ретельну перевірку і дослідження. Пройдіться магазинами — всюди «порошковий» кефір, йогурти, ряжанка. Тому молочні кухні потрібно не знищувати, а відроджувати. Здорове харчування, пам’ятаймо, першочергово впливає на майбутнє здоров’я дітей.
— До речі, нині багато суперечок щодо вакцинації дітей. Тепер, коли зростає захворюваність на коронавірус, це питання стає ще більш актуальним. Якою є ваша думка як лікаря з великим досвідом?
— Сьогодні занадто багато «диванних» експертів з вакцинації, які мають свої теорії. Проте весь світ — за щеплення. Кожний професійний лікар скаже, що вакцинація є ефективним профілактичним засобом. Саме завдяки щепленню вдається запобігти серйозним недугам. Переважно усвідомлення проблеми з’являється тоді, коли епідемія вже прийшла. Як, до прикладу, масове захворювання на сальмонельоз у 1996 році в Славуті. Далі — спалах дифтерії. В 2009-му поширення так званого «свинячого» грипу, два спалахи кору в останні роки. Та медицина мала досвід у лікуванні цих захворювань.
А от щодо коронавірусної інфекції, на жаль, конкретної «зброї» для боротьби з цією недугою у нас немає. За весь час пандемії протоколи лікування змінювалися декілька разів. І це ще неостаточно. У боротьбі з хворобою основним має бути зростання колективного імунітету, рівень якого повинен досягти хоча би 70-80 відсотків. Імунітет у кожної людини виробляється індивідуально після перенесеного захворювання. І цей імунний прошарок захистить суспільство від COVID-19.
— У зв’язку з цією ситуацією зараз лікарі, як ніколи, в зоні ризику. Чи відчувають медики підтримку держави, профільного міністерства?
— Здається, за роки незалежності в жодному міністерстві так часто не змінювалися керівники, як в охороні здоров’я. І кожен з них намагався вносити свої корективи в медичну галузь. Безперечно, вона потребує реформ. Але ж вони не повинні зводитися лише до оптимізації персоналу. Боюсь, наслідки непродуманих змін для комунальної медицини будуть незворотні. Значна кількість лікарів перейде в приватні заклади. Персонал середній і молодший теж шукатиме кращого заробітку в швейних цехах чи по закордонах. Запроваджуючи реформу в медицині, треба думати, як піднімати економіку і, відповідно, — зарплату медичним працівникам. Та й не лише їм. А хіба вчителі не в зоні ризику? Чи працівники соціальної сфери? З іншого боку, чи може іноземний реформатор знати про потреби наших людей краще, ніж вітчизняні спеціалісти?
Сьогодні Україна ледь не на останньому місці у світі з фінансування медицини на одного жителя. Як не дивно, турбота держави про здоров’я свого громадянина виражається в розмірі трохи більше 800 гривень на рік! Це та сума, яка «ходить» за пацієнтом. Невже за ці гроші можна отримати належну медичну допомогу? Звісно, ні. За них ви зможете двічі викликати швидку, або два-три дні побути на стаціонарі, докупивши ліки, або декілька разів звернутися в амбулаторію.
— Як вважаєте, чи можна на місцевому рівні впливати на цю ситуацію?
— Певною мірою. Якщо говорити про фінансування охорони здоров’я, то доречно запровадити на постійній основі муніципальні доплати для медпрацівників. До прикладу, в Києві завдяки муніципальній доплаті витрати на людину складають майже 3,5 тисячі гривень.
Зараз сімейні лікарі, з урахуванням фінансування НСЗУ, більш-менш забезпечені. А от вторинна медицина потребує доплат. Більшість отримують близько п’яти тисяч гривень зарплати. І навіть ті невеликі суми, які доплачують за лікування хворих на COVID-19, не рятують.
У Хмельницькому помітна стійка тенденція до звільнення за власним бажанням медичного персоналу в усіх закладах. Без адекватної зарплати вона лише посилюватиметься.
Та попри всі негаразди в галузі охорони здоров’я наші медики залишаються професіоналами високого рівня. Саме вони знають про проблеми не з чуток, не за паперовими звітами, а переживають їх щодня. Ось до кого треба прислухатися, ось з ким треба радитися, запроваджуючи реформи, зміни, новації. Особисто я переконаний, що майбутнє — за професіоналами.
— А яким, на ваш погляд, має бути ідеальний медичний заклад?
— Насамперед, це — високопрофесійна команда: лікарі, медсестри, фельдшери, санітарочки, працівники господарчої служби. Друге — високі технологічні можливості. І третє — належні умови перебування пацієнта. Якщо ці три складові об’єднати, то отримаємо ідеальний медичний заклад, де будуть надавати високоякісну медичну допомогу та дбати про найдорожче — здоров’я нації.